Евоплоцефал

рід викопних плазунів
(Перенаправлено з Euoplocephalus)
Евоплоцефал
Час існування: пізня крейда (кампан), 76.4–75.6 млн р. т.

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Птахотазові (Ornithischia)
Родина: Анкілозаврові (Ankylosauridae)
Підродина: Анкілозаврини (Ankylosaurinae)
Рід: Евоплоцефал (Euoplocephalus)
Lambe, 1910
Stereocephalus tutus
Lambe, 1902
Посилання
Вікісховище: Euoplocephalus
Віківиди: Euoplocephalus
EOL: 4530833
Fossilworks: 38838

Евоплоцефал (Euoplocephalus — «добре озброєна голова») — рід дуже великих травоїдних анкілозаврів, що жили в пізній крейді не території сучасної Канади. Налічує лише один названий вид — Euoplocephalus tutus.

Вперше скам'янілі рештки евоплоцефала були знайдені в 1897 році в Альберті. Його назвали Stereocephalus, але це ім'я вже було присвоєне комасі, тому в 1910 році його змінили. Пізніше з кампану Північної Америки було знайдено ще чимало решток анкілозаврів, які часто виділяли в окремі роди. У 1971 році Волтер Кумбс дійшов висновку, що всі вони належали до виду Euoplocephalus, який згодом став одним з найвідоміших динозаврів. Однак у 2010-х експерти дійшли протилежного висновку, обмеживши автентичні знахідки евоплоцефала приблизно десятком екземплярів[1]. Серед них є кілька майже повних скелетів, тож про будову тварини відомо досить багато.

Евоплоцефал сягав 5,3 метра в довжину і 2 тонн маси тіла. Його тіло було низько посаджене, дуже пласке і широке, з чотирма міцними ногами. Як і інші анкілозаври, евоплоцефал був значною мірою вкритий кістковими панцирними пластинами, серед яких були ряди великих овальних щитків з високими ребрами. Шию захищали два кістяних кільця. Він також міг активно захищатися від хижаків, таких як альбертозавр, дасплетозавр і ґорґозавр, використовуючи важку булаву на кінці хвоста.

Опис

ред.
 
Порівняльна шкала розмірів людини та евоплоцефала

Тіло динозавра було покрите панциром з кісткових пластин з колючками, найбільша колючка розміщена на шиї. На кінці хвоста знаходилась булава, що була утворена з двох кісткових куль. Тіло завдовжки 5—6 м, заввишки — 2—2,5 м, вага — 2 т[2].

Голова трикутної форми, також добре захищена панциром, навіть на повіках були кісткові пластинки. Також на голові розміщувались невеликі ріжки на шипи. Усі кістки хребта (ребра, хребці та інші) були міцно з'єднані між собою, лапи були широкими та плоскими. Тільки так він міг нести на собі таку важку броню та зберігати рухливість. Передні кінцівки короткі, задні довші, через це голова завжди похилена донизу. Його хвіст являв собою гігантську булаву: її довгою рукояткою був хвіст, який не гнувся, на кінці знаходилась важка кістяна куля.

Філогенія

ред.

Місце роду Euoplocephalus на кладограмі підродини Ankylosaurinae[1]:

Ankylosaurinae

Scolosaurus (=Oohkotokia horneri)

Ankylosaurus

Anodontosaurus

Euoplocephalus

Dyoplosaurus

Talarurus

Tsagantegia

Minotaurasaurus

Nodocephalosaurus

Tianzhenosaurus

Pinacosaurus grangeri

Pinacosaurus mephistocephalus

Tarchia

Saichania

Місце роду Euoplocephalus на кладограмі родини Ankylosauridae[3]:

Ankylosauridae

Minmi

Liaoningosaurus

Cedarpelta

Gobisaurus

Shamosaurus

Ankylosaurinae

Tsagantegia

Zhongyuansaurus

Shanxia

Crichtonsaurus

Dyoplosaurus

Pinacosaurus mephistocephalus

Ankylosaurus

Euoplocephalus

Minotaurasaurus

Pinacosaurus

Nodocephalosaurus

Talarurus

Tianzhenosaurus

Tarchia

Saichania

Примітки

ред.
  1. а б Arbour, Victoria M.; Currie, Philip J. (8 травня 2013). Farke, Andrew A. (ред.). Euoplocephalus tutus and the Diversity of Ankylosaurid Dinosaurs in the Late Cretaceous of Alberta, Canada, and Montana, USA. PLoS ONE (англ.). Т. 8, № 5. с. e62421. doi:10.1371/journal.pone.0062421. ISSN 1932-6203. PMC 3648582. PMID 23690940. Процитовано 14 квітня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. Bakker, R. T. (1980) «Dinosaur heresy-dinosaur renaissance». In D. K. R. Thomas, and E. C. Olson (eds.), A cold look at the warm blooded dinosaurs, pp. 351—462. Westview Press, Boulder, Colorado.
  3. Richard S. Thompson, Jolyon C. Parish, Susannah C. R. Maidment and Paul M. Barrett (2011). «Phylogeny of the ankylosaurian dinosaurs (Ornithischia: Thyreophora)». Journal of Systematic Palaeontology 10 (2): 301—312.

Джерела

ред.
  • Horner, John, and Dobb, Edwin. Dinosaur Lives: Unearthing an Evolutionary Saga (HarperCollins, 1997).
  • Lambert, David, and the Diagram Group. Dinosaur Data Book: The Definitive Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Other Prehistoric Reptiles (Gramercy, 1998).
  • Lessem, Don, and Glut, D.F. The Dinosaur Society's Dinosaur Encyclopedia (Random, 1993).
  • Lockley, Martin. Tracking Dinosaurs: A New Look at an Ancient World (Cambridge Univ. Press, 1991).
  • Norell, M.A., and others. Discovering Dinosaurs in the American Museum of Natural History (Knopf, 1995).
  • Norman, David. The Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs (Crescent, 1985).
  • Sattler, H.R. The New Illustrated Dinosaur Dictionary (Lothrop, 1990).
  • Weishampel, D.B., and others, eds. The Dinosauria (Univ. of Calif. Press, 1990).