Відкрити головне меню
Перець овочевий
Культурні сорти Capsicum annuum
Культурні сорти Capsicum annuum
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Стручковий перець (Capsicum)
Вид: Перець овочевий
Біноміальна назва
Capsicum annuum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Capsicum annuum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Capsicum annuum
EOL logo.svg EOL: 581098
IPNI: 316944-2
ITIS logo.svg ITIS: 30492
IUCN logo.svg МСОП: 100895534
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4072
Перець солодкий на грядці

Овочевий або солодкий перець, паприка (Capsicum annuum L.) — напівчагарникова рослина роду стручковий перець (Capsicum), родини пасльонових (Solanaceae), овочева культура. У дикому вигляді трапляється в тропічних районах Америки. Перець як городина став відомий після відкриття Америки, звідти його привезли до Іспанії, Італії і Болгарії. З полів останньої в XIX столітті перець потрапив до України.

Перець овочевий вирощують як однорічну рослину. Однак за своєю природою це рослина багаторічна, що легко спостерігати на кімнатних культурах.

КласифікаціяРедагувати

Розрізняють три групи перців (залежно від вмісту в їхній плаценті алкалоїду капсаїцину):

  • солодкі — з великими плодами, що мають товсті м'ясисті стінки (до 6 мм);
  • напівгострі — з великими довгими плодами і хвилястою поверхнею;
  • гострі, пряні чи гіркі — багатоплідні з тонкостінними плодами.

Морфологічна характеристикаРедагувати

 
Квітка перцю
 
Плоди перцю
 
Сухий стручок овочевого перцю (Capsicum annuum) сорту ісп. chile guajillo.
 
Вінницькі перці

Плоди — багатонасінні несправжні ягоди, червоні, жовтогарячі, жовті, коричневі, зелені, різноманітні за формою, розміром і масою.

Коренева система добре розвинена. Основна маса коренів розташована у верхньому шарі ґрунту. Найбільш інтенсивно корені ростуть до початку плодоутворення, відтак темпи росту поступово сповільнюються. Корені — найбільш чуттєва до холоду частина рослини.

Стебло перцю трав'янисте, у молодому віці м'яке, у дорослих рослин грубе і здерев'яніле. Залежно від характеру розгалуження розрізняють:

  • штамбові (одностеблові);
  • напівштамбові (у нижній частині стебла утвориться 1—3 пагони),
  • рунисті (головне стебло розгалужується від підстави).

Квітки в перцю утворюються в пазухах листя по одному, рідше по двох на кожному бічному пагоні. Квітнення йде постійно до самих заморозків. Першими розкриваються квітки на пагонах першого і другого порядків, потім уже квітки на головному стеблі.

ВирощуванняРедагувати

За вищої від +30 °C і нижчої від +10 °C температури запліднення порушується, тож у теплицях її потрібно регулювати. У період плодоутворення поява нових квіток сповільнюється. Після зняття перших плодів квітнення знову посилюється. Тому в умовах помірного клімату плоди треба забирати, щойно вони досягнуть знімної спілості.

Перець надзвичайно вимогливий до світла — йому необхідне рясне сонячне проміння з моменту появи паростків і до кінця вегетації. Недостатнє освітлення в розсадний період несприятливо відбивається на якості розсади, надалі — на рості й розвитку вегетативних і репродуктивних органів, у підсумку — на врожаї. При вирощуванні перцю в притінках урожай різко знижується.

Перець — рослина довгого дня. Він найкраще росте при 14-годинному світловому дні. Тому на північних і затінених вікнах йому потрібне досвітлювання лампами денного світла.

Перець — рослина теплолюбива. Мінімальна температура проростання насіння +15…+18 °C, при +13 °C насіння не сходить і ріст припиняється. Оптимальна температура росту і розвитку перцю +20…+25 °C, для пророщення насіння +24…+30 °C.

Наприкінці літа перець переносить похолодання набагато краще, ніж томат і баклажан. У цей період його можна перенести горшковою культурою на вікна.

Вода в найбільшій кількості необхідна перцю в період плодоношення. При нестачі вологи в ґрунті частина бутонів та зав'язі опадає, врожай знижується. Перець дуже вимогливий до вологості повітря. Низька вологість у поєднанні з підвищеною температурою спричиняє опадання квіток і зав'язі. За цим також необхідно стежити в теплицях і парниках. Поливи повинні бути не частими, але обов'язково рясними.

Перець особливо вимогливий до структури і родючості ґрунту. Він добре росте і плодоносить на легких, багатих на гумус ґрунтах, що містять живильні речовини в легкодоступній формі. Він дуже добре реагує на позакореневі підгодівлі мікродобривами в період бутонізації і цвітіння, а також на комплексні й органічні підгодівлі в період масового плодоносіння.

Харчові якостіРедагувати

Перець дуже багатий на вітаміни, надто на вітамін С (не поступається лимону і чорній смородині). Зрілі плоди містять 289—324 мг/100 г, у плодах технічної спілості його в три рази менше. Досить з'їсти невеликий шматочок сирого солодкого перцю, всього 30—40 г, щоб задовольнити добову норму людини у цьому вітаміні. Важливо те, що цей вітамін у перці не руйнується протягом 70—80 днів. Крім того, плоди перцю багаті на каротин і рутин, що володіє Р-вітамінною активністю. У медицині рутин застосовується як засіб, що зміцнює стінки кровоносних капілярів. Плоди також містять вітаміни В1, В2 і Е. Незважаючи на таку високу поживність плодів, уживати їх потрібно обережно, найпаче при захворюваннях шлунка, кишківника, печінки і нирок, тому що в них багато ефірних олій і грубої клітковини.

Перець широко використовують в кулінарії, його споживають у сирому, вареному чи печеному вигляді. З нього готують різноманітні закуски, його начиняють фаршем, консервують.

ПосиланняРедагувати