9С457
9С457 — радянський та російський командний пункт зі складу ЗРС С-300В.
| 9С457 | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Командний пункт 9С457 | |||||||||||||||||||||||||
| Тип | Командний пункт | ||||||||||||||||||||||||
| Походження |
 СРСР | ||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | 1983 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||
| Оператори |
 Росія Білорусь Україна | ||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||
| Розроблено | 1969—1988 | ||||||||||||||||||||||||
| Виробник |
СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||
| Виготовлення | 1977 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість |
понад 200 одиниць | ||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 39 т | ||||||||||||||||||||||||
| Довжина | не більше 12 250 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Ширина | не більше 3 380 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Висота | не більше 3 270 мм | ||||||||||||||||||||||||
| Екіпаж | 7 осіб | ||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
840 к.с. | ||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | індивідуальна торсіонна | ||||||||||||||||||||||||
Операційна дальність |
250 км | ||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | 53 км/год | ||||||||||||||||||||||||
| Прохідність | 1,2 м (брід) | ||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||
9С457 у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||
Історія створення ред.
Розробка командного пункту 9С457 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи були розпочаті у 1969 році у тульському НДЕМІ[ru] відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 27 травня 1969 року.[2] Через нестачу кадрів для організації робіт було проведено необхідні кадрові перестановки, після яких керівником було призначено Ю. Я. Зотова, а чисельність лабораторії 324 була збільшена спочатку до 30, а потім до 50 осіб. Особливу складність представляла розробка алгоритмів та програмного забезпечення 9С457, від яких залежало виконання технічних вимог системи С-300В. У 1977 році був вироблений перший дослідний зразок, який згодом брав участь у всіх випробуваннях С-300В аж до 1981 року, коли були проведені державні випробування першого етапу створення С-300В, після чого в 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 та зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[2][3]
Опис конструкції ред.
Основним призначенням командного пункту 9С457 є координація та управління веденням бойових дій зенітних ракетних дивізіонів ЗРС С-300В. Управління може здійснюватись двома способами. При першому способі робота системи автономна. Другий використовується при протиракетній та протиповітряній обороні, коли управління системою здійснюється через вищі командні пункти зенітної ракетної бригади.[4]
Під час режиму протиракетної оборони 9С457 координує роботу ЗРС зі знищення балістичних ракет типу Pershing II та захисту від авіаційних ракет, виявлених РЛС 9С19М2 «Імбір». До завдань 9С457 входить прийом радіолокаційної інформації від радіолокаційної станції 9С19М2 і станції наведення ракет 9С32, визначення і вибір істинних цілей за допомогою траєкторних ознак, розподіл цілей між пусковими установками і видача секторів огляду РЛС для пошуку і виявлення аеробалістичних цілей, а також перешкодових напрямків з метою виявлення координат постановки перешкод. Процеси та робота командного пункту 9С457 максимально автоматизовані.[4]
Режим протиповітряної оборони призначений для забезпечення відображення нальоту до 200 аеродинамічних цілей, які були виявлені станцією радіолокації 9С15М. В умовах перешкод 9С457 здатний проводити зав'язку та супровід до 70 трас повітряних цілей, приймати інформацію про повітряні цілі від вищого командного пункту і станції наведення ракет 9С32, при цьому визначає тип цілі, а також відбирає найбільш небезпечні з них.[4]
За один цикл цілерозподілу 9С457 видає до 24 цілевказівок зенітним ракетним комплексам. Один цикл складає 3 секунди. Час від отримання позначок цілей до видачі вказівки під час роботи з 9С15 — 17 секунд.[4] У режимі протиракетної оборони при захисті від балістичних ракет типу MGM-52 Lance середній робочий час становить 3 секунди, а рубіж видачі цілевказівки — від 80 до 90 км.[5]
Ходова частина ред.
Усі засоби командного пункту 9С457 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 834» (рос. Объект 834).[5] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[6]
Модифікації ред.
- 9С457 — командний пункт ЗРС С-300В
- 9С457-1 — командний пункт ЗРС С-300В1
- 9С457М — командний пункт ЗРС С-300ВМ
Примітки ред.
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ а б Давыдов М. В. Годы и люди. — С. 258.
- ↑ Давыдов М. В. Годы и люди. — С. 266.
- ↑ а б в г Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 267
- ↑ а б Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 268
- ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50
Література ред.
- Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО «НИЭМИ», электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесёнными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
- Василий Н. Я., Гуринович А. Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
- Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.
Посилання ред.
- ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.