9А85
9А85 — радянська та російська самохідна пуско-заряджальна установка зі складу ЗРС С-300В.
9А85 | |||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пуско-заряджальна установка 9А85, пуско-заряджальна установка 9А84 і пускова установка 9А83 (зліва направо). | |||||||||||||||||||||||||
Тип | Пуско-заряджальна установка | ||||||||||||||||||||||||
Походження | СРСР | ||||||||||||||||||||||||
Історія використання | |||||||||||||||||||||||||
На озброєнні | 1983 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||
Оператори |
Росія Білорусь Україна | ||||||||||||||||||||||||
Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||
Розроблено | 1969—1983 роки | ||||||||||||||||||||||||
Виробник |
СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||
Виготовлена кількість |
понад 600 | ||||||||||||||||||||||||
Характеристики | |||||||||||||||||||||||||
Вага | 47 т | ||||||||||||||||||||||||
Довжина | не більше 12 250 | ||||||||||||||||||||||||
Ширина | не більше 3380 | ||||||||||||||||||||||||
Висота | не більше 3270 | ||||||||||||||||||||||||
Обслуга | 3 особи | ||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
Головне озброєння |
4 x ЗКР 9М83 | ||||||||||||||||||||||||
Двигун |
840 к.с. | ||||||||||||||||||||||||
Підвіска | індивідуальна торсіонна | ||||||||||||||||||||||||
Операційна дальність |
250 км | ||||||||||||||||||||||||
Висота польоту | 0,025 — 30 км | ||||||||||||||||||||||||
Максимальна глибина | 6 — 75 км | ||||||||||||||||||||||||
Швидкість | 53 км/год | ||||||||||||||||||||||||
Прохідність | 1,2 м (брід) |
Опис конструкції ред.
Пуско-заряджальна установка 9А85 призначена для зберігання, перевезення та заряджання пускової установки 9А83 чотирма зенітними керованими ракетами 9М83. Крім того, є можливість проводити пуск ракет при поєднанні з пусковою установкою 9А83. Для заряджання пускової установки, на 9А85 є спеціальне кранове обладнання вантажопідйомністю 6350 кг. Заряджання може проводитися також із ґрунту або з транспортних засобів, також є можливість здійснювати самозаряджання. Повний цикл заряджання 9А83 становить від 50 до 60 хвилин. На відміну від інших елементів ЗРС С-300В, на пуско-заряджальній установці 9А85 для забезпечення електроживлення використовуються дизельні агрегати замість газотурбінних.[2]
Ходова частина ред.
Усі засоби пуско-заряджальної установки 9А84 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 835» (рос. Объект 835).[3] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[4]
Модифікації ред.
Примітки ред.
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2011.
- ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 275
- ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50
Література ред.
- Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
- Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
- Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.
Посилання ред.
- ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835 (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
- С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система (рос.). ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.