9А85 — радянська та російська самохідна пуско-заряджальна установка зі складу ЗРС С-300В.

9А85
Пуско-заряджальна установка 9А85, пуско-заряджальна установка 9А84 і пускова установка 9А83 (зліва направо).
Пуско-заряджальна установка 9А85, пуско-заряджальна установка 9А84 і пускова установка 9А83 (зліва направо).
Тип Пуско-заряджальна установка
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні 1983 — т. ч.
Оператори Росія Росія
Білорусь Білорусь
Україна Україна
Історія виробництва
Розроблено 1969—1983 роки
Виробник СРСР СРСР
Росія Росія
Виготовлена
кількість
понад 600
Характеристики
Вага 47 т
Довжина не більше 12 250
Ширина не більше 3380
Висота не більше 3270
Обслуга 3 особи

Головне
озброєння
4 x ЗКР 9М83
Двигун

840 к.с.
Підвіска індивідуальна торсіонна
Операційна
дальність
250 км
Висота польоту 0,025 — 30 км
Максимальна глибина 6 — 75 км
Швидкість 53 км/год
Прохідність 1,2 м (брід)

Опис конструкції ред.

Пуско-заряджальна установка 9А85 призначена для зберігання, перевезення та заряджання пускової установки 9А83 чотирма зенітними керованими ракетами 9М83. Крім того, є можливість проводити пуск ракет при поєднанні з пусковою установкою 9А83. Для заряджання пускової установки, на 9А85 є спеціальне кранове обладнання вантажопідйомністю 6350 кг. Заряджання може проводитися також із ґрунту або з транспортних засобів, також є можливість здійснювати самозаряджання. Повний цикл заряджання 9А83 становить від 50 до 60 хвилин. На відміну від інших елементів ЗРС С-300В, на пуско-заряджальній установці 9А85 для забезпечення електроживлення використовуються дизельні агрегати замість газотурбінних.[2]

Ходова частина ред.

Усі засоби пуско-заряджальної установки 9А84 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 835» (рос. Объект 835).[3] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[4]

Модифікації ред.

Примітки ред.

  1. ГОСТ 8.417-2002
  2. С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2011.
  3. Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 275
  4. Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50

Література ред.

  • Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
  • Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
  • Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.

Посилання ред.