Дизельне паливо

Ди́зельне (соля́рне) па́ливо (скорочено ди́зель, соля́р, соля́ра, соля́рка) — рідка речовина, що є головним видом палива для дизельних двигунів.

Зазвичай під цим терміном розуміють паливо, що виходить з гасово-газойлевих фракцій прямої перегонки нафти.

ВиробництвоРедагувати

Як і бензин, дизельне паливо є сумішшю парафінових, нафтенових і ароматичних вуглеводнів, які виділяються з нафтової ропи шляхом дистиляції з додаванням (не більш 20 %) компонентів каталітичного крекінгу.

ХарактеристикиРедагувати

Основний показник дизельного палива — цетанове число (Л-45). Цетанове число характеризує здатність палива до займання в камері згорання і рівне об'ємному вмісту цетану в суміші з α-метилнафталіном, яке в стандартних умовах ASTM D613 має однакову займистість порівняно з дослідженим паливом.

Густина дизельного палива 0,79 — 0,97 г/см³, температура спалаху 35—80°С (температура спалаху, визначена по ASTM D93, для дизельного палива повинна бути не вище 70 °C).

Температура перегонки, визначена по ASTM D86, для дизельного палива не повинна бути нижче 200 і вище 350 °C.

Температура помутніння — якісна температурна характеристика рідинного палива, яка свідчить про наявність у ньому парафіну, випадання парафіну. Крім того, Т.п.п. залежить від вмісту в паливі води. Методи визначення Т.п.п. регламентуються ГОСТ 5066-91. Температура помутніння для літніх сортів дизельного палива не вище −5 °C, а для зимових — від −25 до −30 °C. Температура застигання повинна бути на 5—10°С нижча температури помутніння.

Марки паливаРедагувати

На території країн СНД дизельне паливо виготовляють за ГОСТ 305-82, який передбачає три марки дизельного палива:

  • літнє;
  • зимове (дизельне зимове паливо є особливою маркою дизельних палив, одержуване введенням депресора в літнє паливо);
  • арктичне.

Чинний в Україні стандартРедагувати

В Україні чинний державний стандарт технологічних умов з виготовлення дизельного палива ДСТУ 3868-99. Цим стандартом передбачено дві марки дизельного палива:

  • літнє;
  • зимове.

З 2008 р. Лисичанський нафтопереробний завод перейшов на технологію виробництва дизельного палива за українським ДСТУ 4840:2007 «Дизельне паливо підвищеної якості». За вмістом сірки це паливо поділяють на два види:

  • І — масова частка не більше ніж 0,001 % (відповідає вимогам стандарту Євро-5 EN 590).;
  • ІІ — масова частка не більше ніж 0,005 % (відповідає вимогам стандарту Євро-4 EN 590)[1].

Якість дизельного паливаРедагувати

Якість дизельного палива в країнах Європейської спільноти (специфікація EN 590) нормується за такими мірками:

введена Масова частка сірки, %, не більше Цетановий індекс, не менше Вміст поліароматичних вуглеводнів, %, не більше
Євро-2 з 1996 0,05 49 11
Євро-3 з 2000 0,035 51 11
Євро-4 з 2005 0,005 51 11
Євро-5 з 2010 0,001 51 11

Вимоги до якості дизельних палив у Каліфорнії (США) і Швеції

Показник Каліфорнія Швеція
Кл. 1 Кл. 2
Температура початку кипіння, не нижче, °C 170 180 180
Википає 90 %, не вище 320 - -
Википає 95 %, не вище - 285 295
Сірки 0,05 0,001 0,005
АВ* 10 5 20
ПЦАВ** 1,4 0,02 0,1
Мінімальне цетанове число 48 50 47
Густина при 15 °C, кг/м3 830-860 800-820 800-820

ВодаРедагувати

Ще однією проблемою є підвищений вміст води в дизельному паливі. Вода відшаровується при зберіганні дизпалива і збирається внизу, оскільки щільність дизпалива менше 1 кг/л. Водяна пробка в магістралі повністю блокує роботу двигуна.

Вміст сірчистих з'єднаньРедагувати

Докладніше: Сірка в нафті

Із збільшенням забруднення повітря, в рамках боротьби за екологію, все більше приділяється увага вмісту сірки у дизельному паливі. Під сіркою тут розуміється вміст сірчистих з'єднань — меркаптанів (R-SH), сульфідів (R-S-R), дисульфідів (R-S-S-R), тіофенів, тіофанів і ін., а не елементарна сірка як така; R — вуглеводневий радикал.

Вміст сірки в нафті знаходиться в межах від 0,15 % (легка нафта Сибіру), 1,5 % (нафта Urals) до 5—7 % (важкі бітумінозні нафти); допустимий вміст в судновому паливі — до 1 %, а за останніми нормативами Європи і штату Каліфорнія допустимий вміст сірки в дизельному паливі не більше 0,001 % (10 ppm). Зниження вмісту сірки в дизпаливі, як правило, приводить до зменшення його змащуючих властивостей, тому для дизельних палив з ультранизьким вмістом сірки обов'язковою умовою є наявність присадок. Вважається, що при вмісті сірки в паливі менш 0,05 % потрібне застосування спеціальних протизносних присадок, що дозволяють продовжити термін роботи паливної апаратури.[2]


Присадки та добавкиРедагувати

Докладніше: Паливні присадки
  • Антиоксидантні стабілізатори — підвищують окисну стабільність палив, тим самим запобігаючи смоло- і осадоутворенню
  • Деактиватори металів — зв'язують у неактивні комплекси мідь, залізо і інші метали — промотори окиснювання вуглеводнів
  • Мийні присадки — зменшують утворення відкладень на деталях двигунів і паливної апаратури, у тому числі двигунів з безпосереднім впорскуванням бензину. Додатково надають паливам протильодові й антикорозійні властивості
  • Антидимні присадки — зменшують концентрацію диму в газах дизельних двигунів, але мало впливають на викиди інших токсичних компонентів
  • Антинагарні присадки — зменшують нагароутворення в камері згоряння, на клапанах і розпилювачах форсунок дизельних двигунів
  • Антисажові присадки — знижують температуру згоряння сажі на поверхні сажових фільтрів
  • Антидетонатори — запобігають детонаційному горінню бензинів
  • Промотори запалювання — поліпшують запалювання дизельних палив
  • Антистатичні присадки — запобігають нагромадженню зарядів статичної електрики в паливах
  • Біоциди — запобігають псуванню палива мікроорганізмами
  • Диспергуючі присадки до мазутів — підвищують фізичну стабільність залишкових палив, поліпшують їх сумішоутворення з повітрям, мають захисні властивості
  • Каталізатори горіння мазутів — підвищують ефективність горіння залишкових палив
  • Барвники — дозволяють розділити дизельне пальне по галузі використання, продаючи дизель із меншим ПДВ для сільськогосподарської техніки, наприклад, червоний дизель який заборонено використовувати на публічних дорогах.[3]

ВикористанняРедагувати

Дизельне паливо використовується в двигунах, установлених на великовантажних автомобілях, тракторах і дорожніх машинах, на водному і залізничному транспорті, у різних енергетичних установках і випускається двох видів: легке, малов'язке паливо — для швидкохідних дизелів і важке, високов'язке паливо — для тихохідних дизелів.

Основні споживачі дизельного палива — залізничний транспорт, вантажний автотранспорт і сільськогосподарська техніка. Розрізняють так зване зимове і літнє дизельне паливо. Виробництво зимового палива є дорожчим, але без попереднього підігріву неможливо використовувати літнє паливо при -20 °C, наприклад.

Альтернативою дизельному паливу є біодизель і емульговане дизельне паливо.

Порядковий номер згідно з прийнятою ООН системою: 1202, клас — 3.

БіодизельРедагувати

Докладніше: Біодизель

Біодизель має цетанове число не менше 51 (зазвичай 42-45), температуру спалаху понад 150 °C, має кращі змащувальні характеристики. Головний недолік — обмежений термін зберігання після виготовлення — 3 місяці. Виготовляється з суміші рослинної олії (зазвичай ріпакової або соєвої) і метилового спирту в співвідношенні 10-7 до 1 на простих і компактних технологічних установках.

Емульговане дизельне паливоРедагувати

Альтернативою звичайному дизельному паливу є додавання в звичайне дизельне паливо 20 % води і 1 % емульгатора. Суміш можна використовувати в звичайних дизелях без їх переробки. Колір суміші — каламутно білий. Термін зберігання після приготування — близько трьох місяців. Технологія застосовується в Німеччині.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати