29-й стрілецький корпус (СРСР)
29-й стрілецький корпус (29-й ск) — загальновійськове формування Збройних сил СРСР під час та після Другої світової війни.
| 29-й стрілецький корпус | |
|---|---|
| рос. 29-й стрелковый корпус | |
| На службі |
17.08.1940—23.09.1941 (1-ше формування) 1.03.1943—24.04.1943 (2-ге формування) 25.06.1943—25.06.1969 (3-тє формування) |
| Країна | СРСР |
| Вид | сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| У складі |
11-та армія, 22-га армія (1-ше формування) 3-тя гвардійська армія (2-ге формування), 13-та армія, 70-та армія, 61-ша армія, 48-ма армія, 3-тя армія (3-тє формування) |
| Розформовано | 25 червня 1969 |
| Командування | |
| Поточний командувач |
генерал-лейтенант Віткаускас, В. Й. |
1-ше формування ред.
Історія формування ред.
29-й Литовський стрілецький територіальний корпус сформований на підставі Наказу НКО СРСР від 17 серпня 1940 р № 0191 у Вільнюсі, де об'єднав у своєму складі управління, 179-ту стрілецьку дивізію і 184-та стрілецьку дивізію, сформовані за рахунок військ Литовської армії. Війська корпусу зберегли литовські однострої, але з нашитими на неї радянськими знаками розрізнення.[1] На озброєнні 29-го корпусного авіазагону перебували 9 ANBO-41, 3 ANBO-51, 1 Gloster Gladiator. Крім дивізій до складу корпусу також входило Вільнюське піхотне училище.
У діючій армії під час Німецько-радянської війни (1941-45) з 22 червня 1941 року по 1 вересня 1941 року.
Напередодні Німецько-радянської війни (1941-45) управління корпусу дислокувалося у Вільнюсі (Литва). На 22 червня 1941 управління і 184-та стрілецька дивізія, а також 429-й гаубичний артилерійський полк знаходилися в Оранському таборі поблизу Алітуса, а 179-та стрілецька дивізія — у таборі в районі Пабраде, біля річки Жеймена.
На 23 червня 1941 року 184-та стрілецька дивізія мала завдання вийти в район Олькеніки для організації тут оборони, відмобілізування і доукомплектування. Однак, що стосується 184-ї стрілецької дивізії, то її частини були ще 22 червня 1941 оточені німецькими військами в районі Валькінінкай і тут же її бойовий шлях фактично завершився, тим більше що виникли бунти литовських солдатів з вбивствами російського командного складу. Окремі формування (моторизовані частини, 616-й артилерійський полк, зенітний та протитанковий дивізіони) дивізії після п'ятигодинного бою після виходу з котла змогли вирватися з оточення і пішли на схід (на Вільнюс, або на Сморгонь і Сморгонь) Молодечно), але більшість без опору здалася. Солдати та командири, що здалися, здебільшого вступили в різні поліцейські частини, які були сформовані німецькою окупаційною владою на території Литви.
179-та стрілецька дивізія, що розташовувалась на північний схід від Вільнюса, почала відхід на схід з 24 червня 1941 року, до 30 червня 1941 року знаходилася за 30 кілометрів від Полоцьку, маючи у складі 1500—2000 осіб. З 9 липня 1941 року вела бої на рубіжі на північний захід від Невеля та зазнала великих втрат.
Штаб корпусу відходив через Вільнюс на схід і мабуть, зміг вийти, наздогнавши 179-ту стрілецьку дивізію і до 10 липня 1941 об'єднавши під своїм командуванням 5-ту, 126-ту і 188-му стрілецькі дивізії.
Взагалі, як і у всіх трьох національних прибалтійських корпусах (22-й, 24-й і 29-й), у корпусі мало місце тою або іншою мірою поширене дезертирство, причому у 29-му стрілецькому корпусі це було найбільш яскраво виражено: приблизно з 16 000 литовців, які налічувалися в корпусі перед початком війни, приєдналися до частин РСЧА не більше 2000 осіб, інші дезертували або свідомо перейшли на бік супротивника, хоча не можна виключати, що якась частина загинула в боях і в оточеннях. В основному дезертували солдати 184-ї стрілецької дивізії, меншою мірою — 179-ї стрілецької дивізії.
До 17 липня 1941 року управління корпусу відійшло під Великі Луки. З 17 липня 1941 року формування корпусу наносять спільно з 48-й танковою дивізією удар по Великим Лукам, які були зайняті 19-ї танкової дивізією Вермахту. 21 липня 1941 року звільняють місто і протягом місяця, до 25 серпня 1941 року, коли місто було знову залишено, ведуть його оборону. 20-21 серпня 1941 року частини корпусу переходять у наступ, вклинюються в оборону противника, проте самі потрапляють в оточення і виходять із нього до кінця серпня 1941 року.
1 вересня 1941 управління корпсу з боїв виведено, а 23 вересня 1941 розформовано.
Бойовий склад ред.
| Дата | Фронт | Армія | Склад (стрілкові формування) |
Інші частини, у тому числі придані | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|
| 22.06.1941 | Північно-Західний фронт | 11-та армія | 179-та стрілецька дивізія 184-та стрілецька дивізія |
615-й корпусний артилерійський полк 473-й окремий батальйон зв'язку 306-й окремий саперний батальйон 600-та польова поштова станція 29- й корпусний авіазагін |
- |
| 01.07.1941 | Північно-Західний фронт | - | 179-та стрілецька дивізія | 473-й окремий батальйон зв'язку 306-й окремий саперний батальйон 600-та польова поштова станція 29-й корпусний авіазагін |
- |
| 10.07.1941 | Північно-Західний фронт | 27-ма армія | 5-та стрілецька дивізія 126-та стрілецька дивізія 188-ма стрілецька дивізія |
473-й окремий батальйон зв'язку 306-й окремий саперний батальйон 600-та польова поштова станція |
- |
| 01.08.1941 | Західний фронт | 22-га армія | 126-та стрілецька дивізія 179-та стрілецька дивізія 214-та стрілецька дивізія |
473-й окремий батальйон зв'язку 306-й окремий саперний батальйон 600-та польова поштова станція |
- |
| 01.09.1941 | Західний фронт | 22-га армія | 126-та стрілецька дивізія 179-та стрілецька дивізія 214-та стрілецька дивізія |
473-й окремий батальйон зв'язку 306-й окремий саперний батальйон 600-та польова поштова станція |
- |
Командування ред.
- Віткаускас Вінцас Йосипович, генерал-лейтенант (з серпня 1940 по 14 червня 1941)
- Самохін Олександр Георгійович, генерал-майор (з 14 червня по 23 вересня 1941 року)
2-ге формування ред.
Історія ред.
У діючій армії з 1 березня 1943 року по 24 квітня 1943 року.
Управління корпусу сформовано 27 лютого 1943 року. З'єднання корпусу у весь час існування корпусу займали оборону по Сіверському Донцю на ділянці між Лисичанськом і Ворошиловградом на рубежі Нижнє, Саповка.
24 квітня 1943 року перетворений на 3-й гвардійський стрілецький корпус.
Бойовий склад ред.
| Дата | Фронт | Армія | Склад (стрілкові формування) |
Інші частини, у тому числі придані | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|
| 01.03.1943 | - | - | - | - | немає даних |
| 01.04.1943 | Південно-Західний фронт | - | 50-та гвардійська стрілецька дивізія 54-та гвардійська стрілецька дивізія 259-та стрілецька дивізія 266-а стрілецька дивізія |
406-й окремий батальйон зв'язку 2713-та військово-поштова станція |
- |
Командири ред.
- Бєлов Олександр Іванович, генерал-майор (з 06.03.1943 по 22.04.1943)
3-тє формування ред.
Історія ред.
Управління корпусу сформовано 25 червня 1943 року у складі 13-ї армії
У діючій армії з 29 червня 1943 по 31 серпня 1943 і з 7 вересня 1943 по 9 травня 1945 року.
Управління 29 ск сформовано 15 червня 1943 року у місті Пенза, виходячи з директиви ГШЧА на базі Пензенського артилерійського училища, виходячи з розпорядження Ставки Верховного Головнокомандування , 29 ск увійшов до складу 13-ї армії Центрального Фронту.
3 липня до складу 29-го корпусу увійшли:15-та сиваська стрілецька дивізія, 81-ша стрілецька дивізія, 307-ма стрілецька дивізія.
307-ма та 15-та сд, займали оборону в районі Мало Архангельськ, ст. Мало Архангельськ, с. Понирі , Понирі (Курська Дуга).
З 5 липня 1943 року, з початком Курської Битви 29-й стрілецький корпус перебуваючи в першому ешелоні 13-ї армії ЦФ, вів запеклі оборонні бої. На 4-й день боїв до складу 29-го ск увійшла 6 гв.сд.
Бойовий склад ред.
Нагороди частин, підпорядкованих управлінню корпусу ред.
- 406-й окремий ордени Червоної Зірки[2] батальйон зв'язку.
Історія корпусу після закінчення Другої світової війни ред.
Після закінчення Другої світової війни корпус був передислокований до Балтії, де увійшов до складу частин Прибалтійського військового округу (ПрибВО), а в червні 1945 року його передано до Кубанського військового округу. 15 червня 1946 року, після розформування Кубанського військового округу, корпус передислокований в м. Краснодар (Північно-Кавказький військовий округ) і перетворений на гірськопіхотний корпус.
У квітні 1966 року у зв'язку з загостренням обстановки на далекосхідних кордонах управління 29-го стрілецького корпусу прибуло на нове місце постійної дислокації - в м. Білогорськ Амурської області.
22 лютого 1968 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за великі заслуги у справі захисту Батьківщини, успіхи в бойовій підготовці і у зв'язку з 50-річчям Радянської армії і Військово-морського флоту об'єднання нагороджено Орденом Червоного Прапора.
25 червня 1969 року відповідно до наказу Міністра оборони СРСР управління 29-го армійського стрілецького корпусу переформовано в польове управління 35-ї загальновійськової армії .
Командування ред.
- Командири корпусу
- Слишкін Опанас Микитович, генерал-майор (з 25.06.1943 по 16.11.1943)
- Андрєєв Андрій Матвійович, генерал-майор (з 17.11.1943 по 05.09.1944)
- Фоканов Яків Степанович, генерал-лейтенант (з 06.09.1944 по 03.04.1947)
- Ібянський Микола Болеславович, генерал-майор, з 1949 генерал-лейтенант (з 04.04.1947 по 14.03.1950)
- Латишев Георгій Олександрович, генерал-майор (з 14.03.1950 по 04.05.1951)
- Лісіцин, Олександр Іванович, генерал-майор (з 04.05.1951 по 00.11.1953)
- Бусаров Михайло Михайлович, генерал-майор (з 00.11.1953 по 11.03.1955)
- Коркуц Євген Леонідович, генерал-майор, з 08.1955 генерал-лейтенант (з 11.03.1955 по 22.06.1956)
- Романенко Павло Вікторович, генерал-майор, з 1949 генерал-лейтенант (з 22.06.1956 по 26.09.1958)
- Безнощенко Михайло Захарович, генерал-майор танкових військ (з 26.09.1958 по 08.07.1960)
- Дудник Григорій Сергійович, генерал-майор, з 1963 генерал-лейтенант (з 08.07.1960 по 25.04.1967)
- Зарудин Юрій Федорович, генерал-майор (з 25.04.1967 по 25.06.1969)
- НШ, Заступники командира корпусу
- Командувачі БТ та МВ корпусу
- Червень - грудень 1946 - генерал-майор В. Кондратьєв
Див. також ред.
Посилання ред.
Джерела ред.
- А. М. Андреев. От первого мгновения — до последнего. — М.: Воениздат, 1984 г. — Серия «Военные мемуары». — 220 с.
Примітки ред.
- ↑ Двойных Л. В. Прибалтийский военный округ: к истории создания. // Военно-исторический журнал. — 1989. — № 6. — С.16-21.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1945 року - за зразкове виконання завдань командування в боях німецькими загарбниками при розгромі групи німецьких військ на південний захід від Кенігсбергу і виявлену мужність (Збірник наказів РВСР, РВС СРСР, НКО та Указів Президії Верховної Ради СРСР про нагородження орденами СРСР частин, з'єднань та установ ЗС СРСР. Частина II. 1945—1966 рр. стор. 116—119)