1902-й самохідний артилерійський полк (СРСР)

1902-й Кременчуцький Червонопрапорний, орденів Суворова і Кутузова самохідно-артилерійський полк — радянське військове з'єднання у складі 5 гвардійської армії. Був полком резерву Ставки Верховного Головнокомандуючого і призначався для посилення частин і з'єднання на найважчих ділянках фронту.

1902-й Кременчуцький самохідний артилерійський полк
На службі	липень 1943 — грудень 1945
Країна	СРСР
Належність	5-та гвардійська армія 42-га армія 67 армія 49-та армія 3-тя армія 48-ма армія
Тип	Червона армія
Роль	Сухопутні війська
Чисельність	полк
Війни/битви	Друга Світова війна
Почесні найменування
Командування
Визначні командувачі	підполковник Грдзелішвілі Микола Спиридонович

Склад та командування

За штатним розкладом полк складався з 4-х батарей по 5 САУ в кожній.

Командиром полку бил призначений підполковник Грдзелішвілі Микола Спиридонович. Уродженець Грузії (с. Сева Онського р-ну), кадровий військовий, учасник оборони Москви — він став першим і беззмінним командиром полку і пройде в його рядах до самої перемоги. За мужність і відвагу будет нагороджений орденами Леніна, Суворова 3й ступеня, Олександра Невського, Червоної зірки, трьома — Бойового Червоного Прапора, багатьма медалями.

Історія

1902 самохідно-артилерійський полк був сформований в липні 1943 року в с. Єздочне Воронезької області. Цей полк став одним з перших трьох полків самохідної артилерії в Червоній армії. Він був полком резерву Ставки Верховного Головнокомандуючого і призначався для посилення частин і з'єднання на найважчих ділянках фронту.

31 липня 1943 року полк увійшов до складу 5-ї гвардійської армії, а 2 серпня 1943 фактично прибув до її розташування. У складі полку було всього 15 СУ-76И. До 14 серпня полк у бій не вводився, а займався ремонтом САУ і чекав поповнення автотранспортом (спочатку кількість автомобілів в САП становило 10% від штатної чисельності). В цей же час на укомплектування полку надійшло п'ять СУ-122.

Перші бої

З 14 по 31 серпня полк брав участь у п'яти боях (в середньому на 2-3 бої більше, ніж будь-який інший полк армії). За цей період самоходчики знищили два танки, дев'ять гармат, 12 кулеметів і до 250 чоловік солдатів і офіцерів.

Згідно з доповіддю командира полку від 1 вересня 1943 р. «Всі машини, що брали участь у попередніх боях, мають пошкодження. Окремі машини відновлювалися по кілька разів, вся матчастину СУ-76 (на базі трофейних Pz III) зношена і знаходиться в поганому стані. Із 21 САУ за списком у строю только 9 машин, інші в ремонті. Полк постійно не доукомплектований, підготовка особового складу — задовільна».

У вересні 1943 року полк брав участь у 14 боях, у які одночасно вводилося від двох до семи САУ. Вогнем самохідних установок надавалась суттєва допомога піхоті при відбитті атак противника. Найрезультативніші бої проходили протягом 20 — 29 вересня 1943 року на території Полтавської області при переслідуванні відступаючого противника, коли група з шести СУ-76И знешкодила три танки противника.

1902-й Кременчуцький самохідний артилерійський полк разом з

• 39-м гвардійським стрілецьким полком
• 57-м танковим полком
• 301-м винищувально-протитанковим полком
• вогнеметною ротою
• ротою саперів

включені до складу передового загону від 32 стрілецького корпусу генерала Родимцева. Очолив загін заступник командира тринадцятого гвардійської стрілецької дивізії полковник П. В. Гаєв. Завданням загону було наступ в напрямку Щорсівка, Нестероввка і оволодіння переправами на р. Ворскла з наступним обходом Полтави і переслідування відступаючого противника в напрямку Кременчука.

Вже до вечора 21 вересня загін форсував Ворсклу в районі Коротенково і зав'язавши бої на західному березі, забезпечуютьл швидку переправу 32-го корпусу і створили загрозу правому флангу і тилу німецьких частин, які обороняли Полтаву. Це забезпечило швидке звільнення Полтави та просування радянських частин у напрямку Кременчука.

Бій за Кременчук

У межах міста загін зустрів артилерійський вогонь, але радянські танкісти зуміли його придушити. Загін продовжував рухатися вперед і незабаром вийшов до Дніпра. 29 вересня місто було звільнене.

У цих боях полк втратив 9 машин — 4 САУ згоріло, 3 підбито і 2 підірвалися на мінах.

Після звільнення Кременчука полк брав участь в бойових операціях у складі 5-ї гвардійської армії майже до кінця листопада 1943 року.

Передислокація та доукомплектування

28 листопада 1943 1902-й Кременчуцькоий самохідно-артилерійський полк увійшов в резерв Ставки і передислокувався в сел. Правда Пушкінського району Московської області, де був на доукомплектування самохідками та особовим складом.

Зняття блокади Ленінграда

2 січня 1944 полк був переведений на Ленінградський фронт, для оперативного посилення 42 і 67 армії Ленінградського фронту.

Рішення про ліквідацію ворожої блокади Ленінграда Ставка прийняла в кінці листопада 1943 року. Здійснити операцію намічалося силами Ленінградського, Волховського і 2-го Прибалтійського фронтів із залученням Балтійського флоту. Операція була призначена на 14 січня 1944 року.

Вранці 14 січня 1200 гармат і міномтов, 70 з гаком установок реактивної артилерії і гармати головного калібру кораблів Балтійського флоту почали артпідготовку. Вона тривала понад годину.

На напрямку головного удару 42-ї армії наступав 30-й гвардійський стрілецький корпус генерала Н. П. Сімоняка. Разом з дивізіями корпусу йшли танки безпосередньої підтримки піхоти — 31-й, 46-й, 260-й і 261-й гвардійські важкі танкові і 1902-й самохідно-артилерійський полки.

У другій половині дня всі танки разом з піхотою йшли в наступ. Знищуючи живу силу і вогневі засоби противника, вони допомагали стрільцям долати опір гітлерівців. Найбільш успішно вирішували завдання 261-й полк майора В. І. Кононцева, 31-й полк майора С. Ф. Семьоркіна і 1902-й самохідно-артилерійський полк підполковника Н. С. Грдзелішвілі. Особливої напруги бої досягли в районі Хамілейне, Великого Віттолова, Мендухарі.

Бої в Білорусі

В березні 1944 року полк вийшов на шосе Псков-Острів, і атакував станцію Стремутка, щоб перерізати це шосе і гілку залізниці. У цьому бою було спалено і підбито останні самохідки полку. Полк вивели в тил на переформування.

Отримавши нову техніку, особовий склад полк перебуває в резерві Ставки, а 28 травня 1944 р. входить до складу 2-го Білоруського фронту, під Могильов, в смугу оборони 49-ї Армії, де готувався наступ. Полк був зарахований в армійський ударний передовий загін, якому потрібно було після прориву німецької оборони, діяти в німецькому тилу, пройти рейдом на максимальну глибину, перекриваючи противнику дороги до відступу.

Вночі, 23 червня 1944 бійці штрафного батальйону форсували річку Проня і захопили плацдарм, на який інженерні частини підвели наплавний міст. По цьому мосту вранці полк пішов у рейд на Могильов. Двадцять 4 червня 1944 полк був на річці Бася, на наступний день на річці Реста, а двадцять шостого прорвалися до Дніпра в районі села Луполове (передмістя Могилева). Тут, отримавши новий наказ, разом з танковою бригадою і ІПТАПом, полк повернув на північ, де форсував Дніпро й вийшов на стик шосейних доріг, на Мінськ і Гродно і на мінському шосе встав в засідку. У цьому місці німці зробили спробу прориву на захід. Бій тривав цілу добу, радянські танкісти й артилеристи, встояли і не дали німцям можливість пройти і вислизнути з оточення.

Полк перебував на так званому південному «Кордоні Мінського котла». Радянські та німецькі частини тут перемішалися, вдень радянські частини рухаються на захід, а вночі по їхніх слідах, тим же маршрутом, йдуть німці, винищуючи по ходу тилові частини і ускладнюючи підвіз пального для бронетехніки. Передовим загонам часто доводилося зупинятися і займати кругову оборону. Постачалось пальне навіть з повітря за допомогою літаків ПО-2 — вони сідали прямо в полі, поряд з танками і самохідками.

12 липня полк був висунутий на Мости і вийшов до Німану.

Кінець війни

6 вересня 1944 полк у складі 3-ї армії 2-го Білоруського фронту оволодіває м. Остроленка, 13 вересня — Ломжа, після чого переводиться до складу 48-ї армії 3-го Білоруського фронту. У складі цієї армії полк входить до кінця війни.

Розформований полк у грудні 1945 року, в музей танкових військ РФ знаходиться його бойовий прапор та ордени.

Нагороди та вшанування

Одна з гранітних плит у Меморіальному комплексі військовим з'єднанням і частинам, що відзначилися в боях за Кременчук

21 січня 1944 за зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому доблесть і мужність 1902 самохідно-артилерійський полк був нагородженийен орденом Бойового Червоного Прапора, а 27 січня 1944 року — орденом Суворова 2-го ступеня.

9 серпня 1944 1092 САП за зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками, за оволодіння містом Білосток і проявлені при цьому доблесть і мужність був нагороджений орденом Кутузова II ступеня.

Старший сержант Познанський присвятив своєму 1902-му полку вірші:

Мы били немца в Украине И он с боями отступал Но за собою лишь руины Да серый пепел оставлял.

Мне не забыть одно селенье, Когда то чудной красоты, Здесь создавалися творенья, Поэтов наших, но увы…. Печально нас оно встречало, Огонь и дым над ним стоял, Оно нас к мщенью призывало! И полк наш мстил – враг отступал. Мы шли на помощь Ленинграду И там по сталински дрались, На части рвали мы блокаду, Сминая все, вперед неслись!

В Кременчуці у Парку Миру у Меморіальному комплексі військовим з'єднанням і частинам, що відзначилися в боях за Кременчук на одній з плит висічена назва 1902-го Кременчуцького самохідного артилерійського полку.

Джерела

• Матеріали регіональної науково-практичної конференції «Велика вітчизняна війна в історії українського народу» / Сезин С. Ю. (рос.)
• 1902 самохідний артилерійський полк(рос.)^{[недоступне посилання з грудня 2018]} на сайті Кременчуг на ладоне
• https://okrain.net.ua/article/read/1902-j-kremenchugskij-samohodnyj-artillerijskij-polk.html [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Окраины Кременчуга