Ґадзінський Володимир Антонович

український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач.

Володимир Антонович Ґадзінський
Volodymyr-Gadzinskyi-1928.jpg
Псевдонім Йосиф Гріх[1][2], Оскар Редінг[1][2], Триліський[2] і Стефан Трипільський[1]
Народився 21 серпня 1888(1888-08-21)
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 11 серпня 1932(1932-08-11) (43 роки)
Одеса, Одеська область, Українська СРР, СРСР
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Національність євреї[3]
Діяльність поет, публіцист, прозаїк, критик, перекладач
Мова творів українська
Роки активності 1908–1932
Жанр вірш, поема, повість, літературна критика
Magnum opus «Айнштайн», «Заклик Червоного Ренесансу», «Не-абстракти», «Фраґменти стихії»

CMNS: Ґадзінський Володимир Антонович у Вікісховищі

Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Триліський[4], Стефан Трипільський[5]; 21 серпня 1888(1888-08-21), Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина — 11 серпня 1932(1932-08-11), Одеса, Одеська область, Українська СРР, СРСР) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач.
Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.

ЖиттєписРедагувати

Народився 21 серпня 1888(18880821) року в Кракові (на той час — Австро-Угорщина) в єврейській родині[6]. Коли майбутньому письменнику виповнилося п'ять років, сім'я переїхала до м. Станіславова (нині — Івано-Франківськ) у Східній Галичині. Там Ґадзінський закінчив реальну польську школу (1906) і вступив до Львівської вищої політехнічної школи (19071909).

Упродовж 19091910 років перебував на військовій службі, далі навчався на фізико-математичному факультеті Віденського університету (19101913).

Від серпня 1914 року — доброволець УСС, в їх Легіоні воював на Тернопільщині в 19151916 роках, потрапив у російський полон. У липні-вересні 1920 року в Тарнополі, працював у «Всегалвидав». У 1920 році перебрався на Наддніпрянську Україну. Належав до літературних організацій Спілки пролетарських письменників «Гарт», «Село і місто», ВУСПП.

1918 року вступив до КП(б)У, брав активну участь у партійному й громадському житті. Редагував журнал «Пролетарська освіта» (1920). Від 1921 року — у Москві, один із засновників літгрупи «Село і місто», автор збірки поем «З дороги» (1922)[7].

1923 року виступав проти формального методу в літературознавстві. Від 1925 року— викладач одеських вищих навчальних закладів, редактор журналу «Блиски» (1928—1929).

Автор поем «УСРР», «Айнштайн», «Земля» (всі — 1925), «Заклик Червоного Ренесансу» (1926), «Розум» (1929), поетичних збірок «З дороги» (1922), «Не-абстракти» (1927), фантастичної повісті «Кінець» (1927), збірки статей і рецензій «Фраґменти стихії» (1927). У рукописі залишився роман-трилогія «Звільнення України», а підготовлені до друку «Нотатки з історії української літератури» безслідно зникли[8].

Один із лідерів «Гарту», голова одеської філії Держвидавництва України.

Як публіцист виявив себе під час літературної дискусії 1925—1928 (низка статей в журналах, кн. «На безкровнім фронті»). Автор поем «Айнштайн», «Земля» (обидві — 1925), «Заклик Червоного Ренесансу» (1926), «Розум» (1929), фантастичної повісті «Кінець» (1927) та інших праць, позначених експресіонізмом. Ексеприментував із вживанням у високій поезії нових, промислових слів та значень: «бунтоносний чавун», «пегас на тракторі».

Пішов із життя 11 серпня 1932 року в Одесі від хвороби серця[4] (за іншими відомостями — від сухот[6]). Існують припущення, що покінчив життя самогубством, оскільки розчарувався в комуністичних ідеалах.

ДоробокРедагувати

ЗбіркиРедагувати

ПовістіРедагувати

  • 1927 — Кінець

ОповіданняРедагувати

  • 1921 — Він і вона

ПоемиРедагувати

  • 1924 — Донбас
  • 1925 — УССР
  • 192 — Айнштайн
  • 1925 — Земля
  • 1926 — Заклик Червоного Ренесансу
  • 1929 — Розум
  • 1930 — Світло-Перекоп
  • 19… — Кривавий Млин

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати