Відкрити головне меню

Яроші́ — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення сільської ради на 1 січня 2011 року становить 287 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пирогівська сільська рада. Окрім Ярошів раді підпорядковане ще село Пироги.[1]

село Яроші
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Пирогівська сільська рада
Код КОАТУУ 5320686403
Основні дані
Населення 468
Площа 4,045 км²
Густота населення 115,7 осіб/км²
Поштовий індекс 39047
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°19′22″ пн. ш. 33°10′38″ сх. д. / 49.32278° пн. ш. 33.17722° сх. д. / 49.32278; 33.17722Координати: 49°19′22″ пн. ш. 33°10′38″ сх. д. / 49.32278° пн. ш. 33.17722° сх. д. / 49.32278; 33.17722
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми Сухий Кагамлик
Місцева влада
Адреса ради 39045, Полтавська обл., Глобинський р-н, с.Пироги , тел. 32–2–31
Карта
Яроші. Карта розташування: Україна
Яроші
Яроші
Яроші. Карта розташування: Полтавська область
Яроші
Яроші
Мапа

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село знаходиться на правому березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією примикає село Пироги, нижче за течією на за 2,5 км розташоване село Бабичівка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблені ставки. Поруч проходить автомобільна дорога Т-1716.

ІсторіяРедагувати

ЗаснуватиРедагувати

Перші поселенці у цих краях були втікачі з правобережної України — козаки (вільні люди).[1]

Російська імперіяРедагувати

До Ярошів належали хутори: Кочергіне, Левченкове, Святеликове, Степаненкове, Шпагатове Озеро. У Ярошах та його хуторах проживало 1643 особи (804 особи чоловічої статі, 839 осіб жіночої статі).[2][1]

Голодомор та репресіїРедагувати

Під час Голодомору 1932—1933 років у Пирогах та Ярошах померло з голоду кілька сотень селян — люди вмирали вулицями, сім'ями; траплялися випадки людоїдства.[1]

У 1937 році були заарештовані і репресовані десятеро жителів сіл Пироги і Яроші — Особлива трійка УНКВС звинуватила їх у належності до «підпільної контрреволюційної військово-повстанської білогвардійської організації», яка нібито діяла на території Глобинського району (стаття 54 Кримінального Кодексу УРСР — «антирадянська агітація»).[1]

Радянсько-німецька війнаРедагувати

Після початку війни доросле чоловіче населення села Пироги і навколишніх сіл було мобілізоване на фронт. Жіноче населення сіл Пироги і Яроші, як і інших сіл Глобинського району, вивозили копати протитанкові окопи на лівому березі Дніпра.[1]

12 вересня 1941 року основні сили німецької 17-ї армії і 1-ї танкової групи генерал-полковника Клейста групи армій «Південь» прорвали оборону і, розгромивши у Ярошах і Пирогах обоз 297-ї стрілецької дивізії, попрямували на північ, до Хоролу.[1]

За свідченнями жителів села Яроші, до Німеччини вивезли 121 юнака і дівчину. До Німеччини вивезли також колишніх радянських військовополонених, які проживали у хатах селян. За час війни загинуло 77 жителя села Яроші.[1]

НаселенняРедагувати

Кількість населення у селі змінювалась наступним чином[1]:

Динаміка населення
1900 2001 2011
1643* 468 287

*з прилеглими хуторами

ІнфраструктураРедагувати

Село газифіковане, наявне централізоване водопостачання. На території села розташований фельдшерсько-акушерський пункт.[1]

ПерсоналіїРедагувати

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л Пирогівська сільська рада — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Матвієць Олександр, Школа і долі. — Глобине: Поліграфсервіс, 2005. — 496 с.

ПосиланняРедагувати