Відкрити головне меню

Яниші́вкасело в Україні, в Любашівському районі Одеської області. Населення становить 975 осіб. Село складається з двох сіл Янишівка і Малий Бобрик.

село Янишівка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Любашівський район
Рада/громада Бобрицька сільська рада
Код КОАТУУ 5123380604
Основні дані
Засноване 1798[1]
Населення 975
Площа 5,471 км²
Густота населення 178,21 осіб/км²
Поштовий індекс 66532
Телефонний код +380 4864
Географічні дані
Географічні координати 47°55′32″ пн. ш. 30°15′45″ сх. д. / 47.92556° пн. ш. 30.26250° сх. д. / 47.92556; 30.26250Координати: 47°55′32″ пн. ш. 30°15′45″ сх. д. / 47.92556° пн. ш. 30.26250° сх. д. / 47.92556; 30.26250
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Водойми Кодим
Відстань до
обласного центру
від Одеси 180 км кмвід Балти 50 км
Відстань до
районного центру
від Умані 100 км кмвід смт Криве Озеро 5 км
Місцева влада
Адреса ради 66531, Одеська обл., Любашівський р-н, с. Бобрик Перший, тел. 3-56-21
Карта
Янишівка. Карта розташування: Україна
Янишівка
Янишівка
Янишівка. Карта розташування: Одеська область
Янишівка
Янишівка
Мапа

Село Янишівка засноване в 1798 році, коли поміщик Янишівський оселив на схід від Великого Бобрика вільних селян переважно католицького віросповідання (Закревські, Гуславські, Стоцькі, Сідлєцькі, Літньовські, Брезіцькі, Жухевич, Стрембіцькі, Буратинські, Дорошевські та інші), котрі й заснували "Слободку Янишевку". Слобода Янішевського відмічена на мапі 1826 року. Село розташоване на лівому березі річки Кодима (з 1699-1787роки по Кодимі проходив кордон між Річчю Посполитою і Отаманською Портою). Люди в цих краях проживали з давніх-давен, про що свідчать давні могили залишки яких можна знайти в селі та на полях навколо. Через село проходить шлях з міста Балти до селища Криве Озеро (Р75) це давній Чорний (Шпаковий) шлях. Відомий історик А. Скальковський писав:

„Доріг не було, окрім одвічних шляхів, якими йшли каравани за сіллю в Крим, за рибою на Дон і в Запоріжжя, з хлібом в Очаків. Цю дорогу називали в Польщі Чорним Шляхом через небезпеку, що може на ній статися. В народі її називали Шпаковим шляхом, за іменем отамана Шпака, котрий водив чумацькі каравани мальовничими долинами поблизу води, запасів корму для тварин, оминав села та проходив по ярам та пустелям. Від Умані він звертав на Балту, а далі Кодимою до Ольвіополя (суч. м. Первомайськ – Р. О.) і далі через Південний Буг до низинних переправ на Дніпрі. Цей шлях був відомий і туркам, які називали його Керван-Іолм – „караванний шлях“, поляки звали його „невидимий, непомітний шлях“. Час плине, але й сьогодні люди надкодимських сіл дорогу, що веде з Балти до Первомайська називають не інакше як „шлях“, начебто це назва магістралі. Так було, так є і так має бути.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. ВРУ
  2. Скальковский А (, 1846.). . История Новой Сечи или последнего коша запорожского. (російською). Одесса: Ч.I. с. 131–132.