Бобрик Перший

село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області

Бо́брик Перший (стара назва — Великий Бобрик[2]) — село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України. Знаходиться на північному (лівому) березі річки Кодима. Через села проходить автодорога Р75, що сполучає їх з м. Балта та Кривим Озером і Первомайськом Миколаївської області. Колись ця дорога називалась Чорний (Шпаковський) шлях.

село Бобрик Перший
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Громада Любашівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51120130080088963
Облікова картка Бобрик Перший 
Основні дані
Засноване 1392[1]
Населення 3034
Поштовий індекс 66531
Телефонний код +380 4864
Географічні дані
Географічні координати 47°55′11″ пн. ш. 30°11′14″ сх. д. / 47.91972° пн. ш. 30.18722° сх. д. / 47.91972; 30.18722Координати: 47°55′11″ пн. ш. 30°11′14″ сх. д. / 47.91972° пн. ш. 30.18722° сх. д. / 47.91972; 30.18722
Водойми р. Кодима
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Заплази
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради 66531, Одеська область, Подільський район, село Бобрик Перший
Карта
Бобрик Перший. Карта розташування: Україна
Бобрик Перший
Бобрик Перший
Бобрик Перший. Карта розташування: Одеська область
Бобрик Перший
Бобрик Перший
Мапа
Мапа

CMNS: Бобрик Перший у Вікісховищі

Відстань до центру громади Любашівка — 15 км, до залізничної станції Заплази — 9 км, до смт Криве Озеро — 8 км.

Історія ред.

Раніше село мало назву Великий Бобрик. Засноване приблизно наприкінці XVII на початку XVIII ст.[3] Село було засноване після 1684 року, за правління Короля Речі Посполитої Яна Собеського. Перша згадка датується 1767 роком під час Коліївщини. Землі Бобрика до 1817 року належали князю Любомирському, після — перейшли до казни. За Російської імперії село відносилось до Балтського повіту Подільської губернії. У 1850 році тут було 96 дворів.

 
П. М. Улицький

Нова дерев'яна церква св. Дмитра була збудована в 1817 р. Розмір її 22 на 6,5 аршин, з одним низьким куполом. В 1830 р. окремо від церкви збудована дзвіниця. Північний і південний приділи прибудовані в 1861 р. В цей час церква була великим землевласником — їй належало 110 десятин землі. В 1877 р. була створена перша церковно-парафіяльна школа. За радянської влади будівля зруйнована. Колись в селі проживали українці, поляки (польські прізвища у багатьох жителів села, а на цвинтарі є польські поховання), волохи (дотепер є прізвища Волошин). Також була значна єврейська громада (за дитячим садком був єврейський цвинтар). Тривалий час у селі був базар, який проіснував до 1996 року. Село постраждало від жахливих голодоморів 1932-33 та 1947 років, які зробила антинародна радянська влада для перетворення вільних людей в колгоспних рабів.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 9 жителів села[4].

В селі народилися Герой Радянського Союзу П. М. Улицький — учасник Великої Вітчизняної війни, а також митці Альбін Ґавдзінський та Аркадій Мацієвський.[5]

За радянських часів в селі був колгосп імені Щорса, на честь якого в центрі села споруджений пам'ятник роботи Аркадія Мацієвського (зараз цей тоталітарний символ знесено). В селі є дитячий садок, будинок культури, дільнича лікарня, школа I—III ст., аптека, сільська рада, дільнича лікарня ветеринарної медицини та чотири магазини.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 696 осіб, з яких 292 чоловіки та 404 жінки.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 657 осіб.[7]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 94,68 %
російська 2,43 %
вірменська 1,67 %
молдовська 0,91 %
білоруська 0,30 %

Примітки ред.

  1. Історичне Поділля у пізньому Середньовіччі [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.] (вебкарта на сайті Гарвардського університету)
  2. Специальная карта Западной части России Шуберта, 1832 (рос.)
  3. О. Росохацький. Надкодимщина — поділ Подільської землі (Етно-історичний нарис) [Архівовано 25 грудня 2012 у Wayback Machine.]
  4. Бобрик Перший. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  5. История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 

Посилання ред.