Відкрити головне меню

Бо́брик Перший (Великий Бобрик[1] — стара назва) — село в Любашівському районі на північному(лівому) березі річки Кодима. Центр сільської Ради, до складу якої входять також села Бобрик Другий, Янишівка та Малий Бобрик(на даний час частина Янишівки), Арчепитівка. Ці населені пункти — одні з наймальовничіших куточків Любашівського району — мають спільну назву «Бобрики». Через села проходить автодорога Р75, що сполучає їх з м. Балта та Кривим Озером і Первомайськом Миколаївської області. Колись ця дорога називалась Чорний (Шпаковський) шлях.

село Бобрик Перший
Bobryk Pershyi.jpg
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Любашівський район
Рада/громада Бобрицька сільська рада
Код КОАТУУ 5123380601
Облікова картка Бобрик Перший 
Основні дані
Засноване перша половина XVIII ст.
Населення 3034
Поштовий індекс 66531
Телефонний код +380 4864
Географічні дані
Географічні координати 47°55′11″ пн. ш. 30°11′14″ сх. д. / 47.91972° пн. ш. 30.18722° сх. д. / 47.91972; 30.18722Координати: 47°55′11″ пн. ш. 30°11′14″ сх. д. / 47.91972° пн. ш. 30.18722° сх. д. / 47.91972; 30.18722
Водойми р. Кодима
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Заплази
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради 66531, Одеська область, Любашівський район, село Бобрик Перший
Карта
Бобрик Перший. Карта розташування: Україна
Бобрик Перший
Бобрик Перший
Бобрик Перший. Карта розташування: Одеська область
Бобрик Перший
Бобрик Перший

Бобрик Перший у Вікісховищі?

Відстань до райцентру Любашівка — 15 км, до залізничної станції Заплази — 9 км, до смт Криве Озеро — 8 км.

ІсторіяРедагувати

Раніше село мало назву Великий Бобрик. Засноване приблизно в кінці XVII на початку XVIII ст.[2]Село було засноване після 1684 року при Королеві Речі Посполитої Янові Собецькому. Перша згадка датується 1767 роком під час Коліївщини. Землі Бобрика до 1817 року належали князю Любомирському, після — перейшли до казни. За Російської імперії село відносилось до Балтського повіту Подільської губернії. У 1850 році тут було 96 дворів.

 
П. М. Улицький

Нова дерев'яна церква св. Дмитра була збудована в 1817 р. Розмір її 22 на 6,5 аршин, з одним низьким куполом. В 1830 р. окремо від церкви збудована дзвіниця. Північний і південний приділи прибудовані в 1861 р. В цей час церква була великим землевласником — їй належало 110 десятин землі. В 1877 р. була створена перша церковно-парафіяльна школа. За радянської влади будівля зруйнована. Колись в селі проживали українці, поляки (польські прізвища у багатьох жителів села, а на цвинтарі є польські поховання), волохи (дотепер є прізвища Волошин). Також була значна єврейська громада (за дитячим садком був єврейський цвинтар). Тривалий час у селі був базар, який проіснував до 1996 року. Село постраждало від жахливих голодоморів 1932-33 та 1947 років, які зробила антинародна радянська влада для перетворення вільних людей в колгоспних рабів.

В селі народилися Герой Радянського Союзу П. М. Улицький — учасник Великої Вітчизняної війни, а також митці Альбін Ґавдзінський та Аркадій Мацієвський.[3]

За радянських часів в селі був колгосп імені Щорса, на честь якого в центрі села споруджений пам'ятник роботи Аркадія Мацієвського (зараз цей тоталітарний символ знесено). В селі є дитячий садок, будинок культури, дільнича лікарня, школа I—III ст., аптека, сільська рада, дільнича лікарня ветеринарної медицини та чотири магазини.

ДжерелаРедагувати

  1. Специальная карта Западной части России Шуберта, 1832 (рос.)
  2. О. Росохацький. Надкодимщина — поділ Подільської землі (Етно-історичний нарис)[1]
  3. История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.

ПосиланняРедагувати