Відкрити головне меню

Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (рос. Михаи́л Влади́мирович Юзефо́вич; *17 червня 1802(18020617) — †21 травня 1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (18571889). Один із ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Голова комісії для збудування пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888). Дійсний таємний радник11 липня 1888). Член Імператорського російського географічного товариства, Копенгагенського товариства північних антикваріїв. Русофіл, прибічник русифікації, монархіст. Противник українофілів й українського національного руху.

Юзефович Михайло Володимирович
Mikhail Vl. Iuzefovich.jpeg
Народився 17 (29) червня 1802
Сотниківка, Яготинський район, Україна
Помер 21 травня 1889(1889-05-21) (86 років)
Київ, Російська імперія
Поховання Аскольдова могила
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність політик
Галузь історія
Alma mater Московський університет благодійний пансіонd
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня

БіографіяРедагувати

 
Пам'ятник Хмельницькому в Києві

Народився 1802 року в селі Сотниківка Пирятинського повіту Полтавській губернії Російської імперії. Належав до дворянської родини Юзефовичів, що походила з нобілітованих реєстрових козаків Речі Посполитої. Випускник Московського університету (1819).

Служив у Чугуївському уланському полку, корнет1822), поручник1828). Брав участь у російсько-турецькій війні 18281829 років, був ад'ютантом Івана Паскевича й Миколая Раєвського. Нагороджений орденами святих Володимира (IV ступеня) й Анни (ІІ ступеня), штабс-ротмістр1829). Під час служби на Кавказі познайомився із Олександром Пушкіним, Денисом Давидовим, Олександром Грибоєдовим.

Інспектор народних училищ Київської губернії (18401843), надвірний радник і виконувач обов'язків помічника попечителя Київського навчального округу (18431846), помічник попечителя цього округу (18461856). Займався русифікацією освіти, боротьбою з польськими освітньо-культурними впливами та антиросійськими національними рухами та Київщині. 1843 року заснував Київську археографічну комісію для розгляду давніх актів, очолив її після виходу у відставку з державної служби (1856).

Голова розпорядчого комітету Київської міської публічної бібліотеки. Друкувався у «Віснику Південно-Західної і Західної Росії» і «Киянин». Був одним з ініціаторів закриття газети «Київський телеграф».

Обстоював загальноросійську ідею, вважав українців, росіян і білорусів єдиним російським народом. Боровся проти українського національно-визвольного руху, який вважав сепаратистським. Сприяв виданню Валуєвського циркуляра (1863); член комісії для розробки Емського указу 1876 року, що обмежував використання української мови. Був посередником у справі субсидій царського уряду до галицького москвофільського «Слова» у Львові.

Керував встановленням пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888), що містив на постаменті написи: «Хочемо під царя східного, православного» та «Богдану Хмельницькому від єдиної і неподільної Росії».

Помер 1889 року в Києві. Похований на Аскольдовій могилі.

РодинаРедагувати

ПраціРедагувати

  • (рос.)Чего требует общественное образование? — Киев, 1859.
  • (рос.)О памятнике тысячелетию России. // «Киевский Телеграф», 1862, № 4.
  • (рос.)Возможен ли мир с нами польской шляхты? // «Московские Ведомости», 1864, № 203.
  • (рос.)Несколько мыслей и соображений по поводу покушения 4-го апреля. — Киев, 1866.
  • (рос.)Еврейский вопрос. — Киев, 1867.
  • (рос.)Народность и государство. — Киев, 1867.
  • (рос.)Памяти Василия Васильевича Тарновского, [члена Черниг. губ. земск. управы]. — Киев, 1867.
  • (рос.)По поводу памятника Богдану Хмельницкому. // «Московские Ведомости», 1869, № 196.
  • (рос.)Богдан Хмельницкий в русской истории. // «Вестник Западной России», 1870, кн. 7.
  • (рос.)По поводу распространения у нас воинской повинности на все состояния. — Киев, 1870.
  • (рос.)Еврейский у нас вопрос. — Киев, 1871.
  • (рос.)Богдан Хмельницкий: по поводу памятника, сооружаемого ему в г. Киеве. — Киев, 1872.
  • (рос.)На прощанье: стихотворения: (1876—77 г.) — Киев, 1878.
  • (рос.)Памяти Пушкина. — Москва, 1880.
  • (рос.)Юзефович Михаил Владимирович, Наша либеральная интеллигенция. — Киев: тип. Г. Г. Иванова, 1882. — 125 с.
  • (рос.)Несколько слов об исторической задаче России. — Киев, 1891.
  • (рос.)О значении личности у нас и на Западе. — Санкт-Петербург, 1906.

ЦитатиРедагувати

  • «Малороссы никогда не ставили родину [Україну] выше отечества [Російської імперії]»[2]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ю. Поліщук. Юзефович Михайло Володимирович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.793 ISBN 978-966-611-818-2

ПосиланняРедагувати