Відкрити головне меню

Сотникі́вка — село в Україні, в Яготинському районі Київської області. Населення становить 1068 осіб.

село Сотниківка
SOTNYK2.jpg SOTNYK4.jpg
Герб Сотниківки Прапор Сотниківки
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Яготинський
Рада/громада Сотниківська сільська рада
Код КОАТУУ 3225586501
Основні дані
Засноване 1729
Населення 1068
Площа 6,4 км²
Густота населення 166,88 осіб/км²
Поштовий індекс 07711
Телефонний код +380 4575
Географічні дані
Географічні координати 50°21′42″ пн. ш. 31°49′55″ сх. д. / 50.36167° пн. ш. 31.83194° сх. д. / 50.36167; 31.83194Координати: 50°21′42″ пн. ш. 31°49′55″ сх. д. / 50.36167° пн. ш. 31.83194° сх. д. / 50.36167; 31.83194
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Місцева влада
Адреса ради 07711, Київська обл., Яготинський р-н, с.Сотниківка, вул.Миру,56 , тел. 35-7-42
Карта
Сотниківка. Карта розташування: Україна
Сотниківка
Сотниківка
Сотниківка. Карта розташування: Київська область
Сотниківка
Сотниківка
Мапа

ІсторіяРедагувати

Засноване у 1729 році.

У 19 столітті належало до Полтавської губернії, Пирятинський повіт.

На початку 1930-х років входило до складу Пирятинського району Полтавської області. У перші роки радянської влади село одержало від міста інвентар для сільськогосподарських робіт. У 1928 році селяни організували ТСОЗ.

Село постраждало від колективізації та Голодомору — геноциду радянського уряду проти української нації. У 1930-х роках до населення почали застосовуватись репресивні заходи — відбирались продукти харчування, худоба, сільськогосподарська техніка. Перетятька Павла, Перетятька Івана, Куця Петра, Куця Митрофана, Пінчука Миколу сільські активісти-комнезамівці оголосили ворогами народу, їх було засуджено до виправних таборів, а їхні сім'ї викинуто з обійсть без засобів для прожиття.

Загальна кількість жертв Голодомору за свідченнями очевидців — понад 600 осіб[1]. У 1993 році на сільському кладовищі встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору.

Див. такожРедагувати

УродженціРедагувати

  • Юзефович Михайло Володимирович (1802—1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (1857—1889). Один із ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

ПриміткиРедагувати