Відкрити головне меню

Штепа Костянтин Теодосійович

Штеппа Костянтин Тодосьович
Штеппа Костянтин.jpg
Народився 3 грудня 1896(1896-12-03)
м. Лохвиця, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 19 листопада 1958(1958-11-19) (61 рік)
Нью-Йорк, США
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Ніжинський інститут народної освіти
Сфера інтересів історія
Заклад Київський університет
Посада Ректор Київського університету
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор історичних наук

Костянти́н (Кость) Теодо́сійович Ште́па (1896, м. Лохвиця — 19 листопада 1958, м. Нью-Йорк) — український історик-візантіст, науковий дослідник і викладач історії античної культури, історії церкви й класичної філології. У своїх публікаціях часто дотримувався російсько-імперських поглядів.

ЖиттєписРедагувати

Народився у старовинному місті Лохвиця, нині Полтавська область, Україна (тоді Полтавська губернія, Російська імперія) в родині православного священика з німецькими етнічними коріннями.

Навчався у Полтавській духовній семінарії (1910—1914) та на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету у професора Михайла Ростовцева.

Під час громадянської війни воював у Білій армії. 1919 року був заарештований, 1920 тяжко поранений, взятий у полон при відступу армії Врангеля під Перекопом.

Після війни завершив освіту в Ніжинському інституті народної освіти на історико-філологічному факультеті, курс професора Івана Турцевича.

З 1922 р викладач, з 1927 професор цього інституту. Захистив докторську дисертацію. З 1930 р. завідувач кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Київського університету, одночасно старший науковий співробітник АН УРСР, співробітник Культурно-Історичної комісії й Комісії сходознавства ВУАН. З 1931 р. призначений головою Комісії з історії Візантії АН УРСР.

У лютому 1938 заарештований, до вересня 1939 перебував у київській тюрмі НКВС. Звільнений без пред'явлення звинувачення.

Під час німецької окупації — зав. відділу народної освіти, ректор Київського університету (1941), редактор щоденника «Нове Українське Слово» (19411943, Київ).

Після війни — в еміграції — з початку в Західній Німеччині, потім у США. В Німеччині він працював бібліотекарем кардинала фон Галена; у 1947—1949 активно співробітничав у журналах «Посєв» та «Грані»; викладав російську мову і літературу в американській армійській школі (1950—1952). Поряд з такими науковцями як А. Г. Авторханов, В. О. Яковлєв (Б. Троіцький), О. П. Філіпов, К. Г. Криптон, В. П. Марченко, був одним із співзасновників та співробітників «Інституту для вивчення історії та культури СРСР» у Мюнхені (1950).

З 1952 р. він жив у США, працював оглядачем «Радіо Свобода».

Ще з 1930-х рр. Штепа дружив з професором Олександром Оглоблиним, який під час окупації був головою Київської міської управи. Але після війни пориває стосунки з Оглоблиним, в тому числі і з іншими українськими вченими. У своїх публікаціях часто дотримувався російсько-імперських поглядів.

ПраціРедагувати

  • Нариси з історії античної й християнської демонології (1926)
  • Проблеми античного релігійного синкретизму в зв'язку з мотивами староукраїнської легендарної творчості. (1927)
  • Про характер переслідування відьом у старій Україні (1928)
  • Селянські рухи в Римській Імперії. (1950)
  • Соціологічна теорія релігії Е. Дюркгема і школа М. Грушевського. (1931)
  • Радянська система управління масами та їх соціальною свідомістю (рос.мовою, під псевдонімом В. Лагодін)
  • Чистка в Росії (англ. мовою, під псевдонімом В. Годін)
  • Russian Historians and the Soviet State. New Brunswick, N.J.: Rutgers Univ. Press, 1962

ДжерелаРедагувати