Шом (Україна)

(Перенаправлено з Шом (село))

Шомсело в Косоньській громаді Берегівського району Закарпатської області України.

село Шом
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Громада Косоньська громада
Код КОАТУУ 2120484001
Основні дані
Засноване 1251
Населення 1091
Площа 1,1 км²
Густота населення 991,82 осіб/км²
Поштовий індекс 90220
Телефонний код +380 3141
Географічні дані
Географічні координати 48°17′17″ пн. ш. 22°26′17″ сх. д. / 48.28806° пн. ш. 22.43806° сх. д. / 48.28806; 22.43806Координати: 48°17′17″ пн. ш. 22°26′17″ сх. д. / 48.28806° пн. ш. 22.43806° сх. д. / 48.28806; 22.43806
Середня висота
над рівнем моря
105 м
Місцева влада
Адреса ради 90220, с. Шом, вул. Головна, 97
Карта
Шом. Карта розташування: Україна
Шом
Шом
Шом. Карта розташування: Закарпатська область
Шом
Шом
Мапа

CMNS: Шом у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на автотрасі Чоп - Велика Добронь - Берегове. Навколо села нема ані річок, ані озер. Біля підніжжя Шомської гори є джерело, яке місцевим мешканцям знайоме з давніх часів. У 1960 р. селяни для розведення риби спорудили ставок 180 м² глибиною півтора метра, який поповнюється водою із джерела.

Шом - невеличке поселення, яке пролягло між Угорською низовиною та Карпатами на Закарпатській низовині. Клімат схожий на клімат низовин, але на нього впливає близькість Карпат, які майже не пропускають вітрів.

ІсторіяРедагувати

В межах селах знаходяться три археологічні пам’ятки - поселення слов’янського племені, та два поселення багатотисячорічної давнини. Ліворуч від дороги Шом – Каштанове (біля тваринницької ферми) розташовані поселення IV – III століть до нашої ери і давньоруського часу (ХІ – ХІІ століть). Розкопувалося в 1976 році експедицією ІА АН УРСР.

В історичних та архівних документах спочатку згадується як Берегшом.

У назві села слово «берег», мабуть було дано тому, що село відносилось до Березької жупи. А от назву «Шом» складніше визначити. Скоріш за все вона походить від власного імені.

Старожили Шома вважають, що назву селу дали ще перші поселенці, які прийшли сюди з Арпадом. У давніх документах місцевої школи знаходимо, що назву «Шом» дали його першопоселенці. У легенді говориться, що населення розріджувало навколо села ліс, в якому росло багато кизилу (шомфа). Тому місцеві поет Калман Шімив та вчителька географії Лілла Кедебец вважають, що від цієї рослини й пішла назва села.

Перша згадка датується 1270 р., в якості маєтку угорського короля Іштвана V, який в 1272 р. передав землі села, разом із іншими, в користування до графа Лоняї. В 1318 р. село на певний час потрапило у володіння Мукачівського королівського замку. В XV ст. в селі кілька разів проводилися комітатські збори. В 1566 р. через Шом пройшли татари, але, на відміну від більшості інших сіл, спалено воно не було. В межах села є пагорб Харна, з яким пов’язана легенда про захисників села від татарської навали. Всі вони загинули в нерівному бою і були поховані, а на місті поховання був насипаний пагорб.

1904 року Міністерство внутрішніх справ Угорщини затвердило герб селища: на блакитному щиті - рука в червоному рукаві, що тримає зелену виноградну галузку з гроном.

В період Чехословацької Республіки та за часів СРСР село отримало нову назву – Деренковец, в 1993 р. була відновлена скорочена назва Шом, хоч мешканці бажали повернення повної, історичної – Берегшом.

Перша згадка датується 1270 р., в якості  маєтку угорського короля Іштвана V, який в 1272 р. передав землі села, разом із іншими, в користування до графа Лоняї. В 1318 р. село на певний час потрапило у володіння Мукачівського королівського замку.  В XV ст. в селі кілька разів проводилися комітатські збори. В 1566 р. через Шом пройшли татари, але, на відміну від більшості інших сіл, спалено воно не було.

В межах селах знаходяться три археологічні пам’ятки: поселення слов’янського племені, поселення 17-15 ст. до н.е. та  поселення 4-3 тыс. до н.е.

В межах села є пагорб Харна, з яким пов’язана легенда про захисників села від татарської навали. Всі вони загинули в нерівному бою і були поховані, а на місті поховання був насипаний пагорб.    

АрхітектураРедагувати

 
Реформатська церква в с. Шом


В XV ст. в селі була зведена перша церква, католицька, в готичному стилі. Через століття населення села перейшло в реформатство. В період між 1795 та 1800 рр. церква була перебудована, в 1863 р. пожежа сильно пошкодила храм, після ремонту 1895 р. вона має нинішній вигляд.

Церква занесена в перелік пам’яток місцевого значення.

Перед церквою стоять два пам’ятника. Один з них був поставлений в 1927 р. громадою села на честь односельчан, що загинули в Першій світовій війні. В 1991 р. поруч був встановлений ідентичний за формою пам’ятник, на честь селян, що загинули в ході Другої світової війни та під час сталінської депортації 1944-45 рр.

 
Пам’ятник  на честь односельчан, що загинули в Першій світовій війні (1927 р.)


В XVII ст. в центрі села, неподалік церкви, була збудована дерев’яна садиба місцевого поміщика Чакі. Пізніше, в XVIIІ ст. на його місті був зведений кам’яний одноповерховий палац графа Лоняї, який, вочевидь, згодом перебудовувався. Сьогодні в колишньому палаці розміщуються сільська рада, амбулаторія, пошта та дитячий садок.  На жаль, це велика за площею та цікава з історичної точки зору зазнала суттєвих видозмін. Сьогодні більша частинка старої металічної покрівлі замінена на сучасну, яка своїм виглядом різко контрастує із старовинним стилем палацу. Дрібні архітектурні деталі на стінах палацу також в більшості знищені, відтак, палац втратив свій автентичний вид.

 
Сучасний вигляд садиби Лоняї

Біля церкви знаходилася парафія, при якій тривалий час діяла церковна школа, відкрита ще в 1794 році. Ця будівля була розібрана в радянській час, нині на її місці знаходиться новозбудований будинок священика.

В 1910 р. в селі народився угорський поет Шюто Калман. На його честь на стіні його рідного будинку в 2006 р. була повішена табличка з написом угорською мовою – «В цьому домі народився та працював Шюто Калман, поет»

Біля підніжжя Шомської гори є джерело, яке місцевим мешканцям знайоме з давніх часів. У 1960 р. селяни для розведення риби спорудили ставок 180 м² глибиною півтора метра, який поповнюється водою із джерела.

ДжерелаРедагувати