Шимон Забело

Шимон Забело син Михайла Забело (пол. Szymon Zabiełło, біл. Шыман Забела (сын Міхала)) (народився на початку 18 століття в Каунасі — 1793)— граф ковненський, дворянського кола-герба Топора з роду Забело. Державний діяч Великого князівства Литовського, відомий військовик, маршалок ковенського повіту, каштелян Мінський (1784—1787). Генерал-лейтенант Війська Великого князівства Литовського та кавалер Ордену Святого Станіслава.

Шимон Забело
Народився	Ковно
Помер	1793
Країна	Річ Посполита
Місце проживання	Велике князівство Литовське
Діяльність	державний діяч
Титул	каштелян мінський маршалок повіту Ковно
Посада	Список мінських каштелянів і Q71836979?
Військове звання	генерал-лейтенант
Термін	1784 — 1787 -1784
Попередник	Адам Хмара
Наступник	Шиман Забела (син Антонія)
Рід	Забіли
Батько	Michał Zabiełłod
Мати	Q91978024?
Нагороди
Герб

Короткі відомості

Генерал Шимон Забело був з дворянського роду Забело, які стояли за своїм власним родовим гербом Топора. Його батько Михайло Забело, був ковенським земським писарем, а мати, Ганна Белазора, була дочкою керсновського старости та мінського воєводи Даніеля Белазора з роду Венява і його дружини Євфросинії Білевич з молдавського роду Могил. Через військову кар'єру так й не оженився - тому помер бездітним.

Цей дворянин пройшов усі щаблі королівської служби та здобув заслужені найвищі військові регалії. Його основне зайняття було в військові справах: почавши в чині капітана французького війська, потім, послідовно, набував чину полковника артилерії та генерал-майора і аж до генерал-лейтенанта Війська Великого князівства Литовського. І за своє військове сподвижництво був удостоєний найвищої військової нагороди Речі Посполитої - ставши кавалером Ордену Святого Станіслава.

Шимону ще замолоду була уготована участь в облаштуванню рідної округи (уже з 16 років). А завдяки численним військовим успіхам він здобув собі титул графа. Тому за його ж заслуги - було обрано маршалком ковенського повіту, де він довший час успішно служив. А 23 квітня 1787 року він став ще й королівським намісником - каштелянином в Мінську, прослуживши там 3 роки, і через важкий стан здоров'я передав 10 лютого 1787 року цю посаду своєму племіннику (теж Шимону).

Див. також

• Список мінських каштелянів

Джерела

• Boniecki A. Herbarz polski, T. 1-17, dodatek – Warszawa 1899-1913.
• Niesiecki K. Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz, Lipsk 1839-1846.
• Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej, T. 1-15 – Warszawa 1904-1938.
• Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej, Poznań, T.1-31, 1879—1908