Вікіпедія

Шерлок Холмс

вигаданий приватний детектив, створений Артуром Конаном Дойлом
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.

Вільям Шерлок Скотт Холмс[1] (варіанти Хо́лмс[В 1] та Го́лмс[В 2] (англ. Sherlock Holmes, англ. вимова: [ˌʃɜːlɒk ˈhəʊmz] ( прослухати)[2]) — вигаданий детективний персонаж, головний герой книг письменника Артура Конана Дойла. В оповіданнях про Шерлока Холмса, зазвичай, мова йде від імені його друга і супутника — доктора Джона Ватсона, але трапляються й винятки, наприклад, в оповіданні «Лев'яча грива» Шерлок Холмс сам веде розповідь. Детектив веде свої розслідування, використовуючи логіку та метод дедукції.

Шерлок Холмс
Шерлок Голмс
англ. Sherlock Holmes
Портрет
Пам'ятник Шерлокові Голмсу в Майрінгені, Швейцарія
Творець: Артур Конан Дойл
Твори: Етюд у багряних тонах,
Знак чотирьох,
Пригоди Шерлока Холмса,
Спогади Шерлока Холмса,
Собака Баскервілів,
Повернення Шерлока Холмса, Долина жаху,
Його останній уклін,
Архів Шерлока Холмса
Стать: чоловіча
Національність: англієць
Місце проживання: Лондон, Бейкер-стріт, 221-б
Дата народження: 6 січня 1854 р.[1]
Рід занять: приватний детектив
Прототип: Джозеф Белл
Роль виконує: Бенедикт Камбербетч,
Василь Ліванов,
Генрі Кавілл,
Ієн Маккеллен,
Крістофер Лі,
Майкл Кейн,
Роберт Дауні (молодший)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Прототипом Шерлока Холмса став відомий свого часу лікар та професор Единбурзького університету Джозеф Белл, асистентом якого був Артур Конан Дойл. Завдяки своїй видатній спостережливості та вмінню робити висновки, Белл міг легко визначити професію пацієнта, звідки він чи певні подробиці з його життя. Цими рисами, а також схожою зовнішністю Конан Дойл наділив і свого персонажа[3][4][5].

Серія творів Конан Дойла ред.

Докладніше: Бібліографія Шерлока Холмса
 
Плакат до вистави «Шерлок Холмс» (1900 р.) за Дойлем з актором Вільямом Джиллетом.

Загалом Шерлок Холмс з'являється в 56 оповіданнях і 4 повістях Артура Конан Дойла. У більшості випадків розповідь ведеться від імені супутника Холмса — доктора Ватсона (в традиції російськомовних видань, а тому і в українськомовних перекладах, прийнято називати компаньйона Холмса Ватсоном).

Перша книга про знаменитого детектива, повість «Етюд у багряних тонах», написана Артуром Конан Дойлем 1887 року. Остання збірка, «Архів Шерлока Холмса», опублікована 1927 року.

Сам Конан Дойл вважав розповіді про Холмса «легким чтивом». Крім того, його дратувало те, що читачі надають перевагу творам про Холмса, тоді як Конан Дойл вважав себе, перш за все, величним автором історичного роману. Зрештою сер Артур вирішив припинити історію слідчого, усунувши популярного літературного персонажа в сутичці з професором Моріарті (головою англійської мафії) на Рейхенбахському водоспаді.

Однак, потік листів обурених читачів, серед яких були члени королівської сім'ї, змусили письменника «оживити» знаменитого детектива.

Видання про Шерлока Холмса, написані Артуром Конан Дойлем, у хронологічному порядку[6]:

Характеристика ред.

Це худий, смішний і високий чоловік, у минулому чудовий боксер. Знавець хімії (у вільний час проводить у своїй кімнаті хімічні експерименти). Талановитий скрипаль. Блискучий актор і майстер імітацій — уміння перевтілюватись допомагало Холмсу дізнаватися багато інформації та залишатись непоміченим.

У різних варіантах екранізацій характер та зовнішній вигляд Холмса можуть сильно мінятися, наприклад, у фільмі 2009 року «Шерлок Холмс» та в його продовженні «Шерлок Холмс: Гра тіней» головний персонаж відрізняється гіперактивністю (чим часто дратує Ватсона), блискучим володінням мистецтвом бою та дещо неохайним виглядом: волосся весь час стирчить угору, погано поголений або ж у старому одязі.

Життєпис ред.

Першою справою Холмса був випадок із батьком його друга Віктора Тревора, описаний в оповіданні «Глорія Скотт». У роки навчання розроблення методу дедукції було звичайним захопленням, а після поради Тревора-старшого юнак уперше подумав про можливість заробляти на життя детективною роботою.

Після двох років навчання в коледжі Шерлок уперше приїхав до Лондона й оселився на Монтегю-стріт, просто за рогом Британського музею[7]. Життя там минало повільно і він мав можливість заповнювати вільний час вивченням тих наук, які необхідні майбутньому детективові. Час від часу до Шерлока Холмса зверталися зі своїми справами колишні товариші з коледжу, бо метод Холмса широко обговорювали в останні роки навчання в коледжі. Про цей період оповідає історія «Обряд родини Месґрейвів», де клієнтом детектива був колишній випускник коледжу — аристократ Реджинальд Месґрейв. Він звернувся за допомогою і порадою щодо дивного обряду. Традиція виявилась планом, що веде до місця, де лежить колишня діадема династії Стюартів, що її було довірено родині Месґрейвів на тимчасове зберігання.

Місце проживання ред.

Шерлок Холмс та доктор Ватсон проживали за адресою: Лондон, Бейкер-стріт, 221-б.

 
План квартири Шерлока Холмса.
Зображення — Рус Стютлер (англ. Russ Stutler)

Зброя та бойові мистецтва ред.

 
Холмс б'ється з містером Вудлі, оповідання — «Самотня велосипедистка», зображення — Сидні Педжіт
  • Револьвер

У оповіданнях Холмс і Ватсон іноді були озброєні револьверами. Холмс добре стріляє, про свідчить випадок з оповідання «Обряд родини Масгрейвів», де Холмс вистрілював на стіні монограму королеви Вікторії.

  • Палиця

Ватсон описує Холмса як фахівця у фехтуванні. Холмс двічі використовує палицю як зброю. В оповіданні «Пістрява стрічка» він використовує палицю, щоб відігнати змію.

  • Шпага та еспадон

У повісті «Етюд у багряних тонах» Ватсон описує Холмса як людину, що прекрасно володіє шпагою та еспадоном, попри те, що в оповіданнях він її ніколи не використовував. Також шпага згадується в оповіданні «Глорія Скотт», де Холмс управляється у фехтуванні.

  • Батіг

У деяких оповіданнях Холмс з'являється озброєний батогом. В оповіданні «Встановлення особи» він дає прочухана шахраєві з його допомогою. Також за допомогою хлиста він вихоплює пістолет з рук Джона Клея в «Спілці рудих» і використовує його для розбивання останнього бюста Наполеона в оповіданні «Шість Наполеонів».

  • Рукопашний бій.

Ватсон описує Холмса як хорошого боксера. У повісті «Знак чотирьох» вказується, що Холмс був боксером-любителем і виступав на змаганнях.

Холмс часто використовує навички рукопашного бою в боротьбі з противниками і завжди виходить переможцем.

У оповіданні «Порожній будинок» Холмс описує Ватсону свою сутичку з професором Моріарті, у результаті якої, за допомогою японської боротьби під назвою «барітсу», він відправив свого заклятого ворога у безодню Рейхенбахського водоспаду. Холмс стверджував також, що це вміння не раз виручало його в житті. Але в реальності японського бойового мистецтва з такою назвою ніколи не існувало. Однак за часів Конан Дойля чоловік на ім'я Едвард Вільям Бартон-Райт давав у Лондоні уроки боротьби під назвою «бартітсу»[8], яка була тоді досить популярна. Є теорії, згідно яких Конан Дойл або помилився у назві, або спотворив її спеціально, як і деякі інші реальні події та елементи життя у вікторіанській Англії.

Знання та навички ред.

 
Люлька і кепка — атрибути Шерлока Холмса

Холмс стверджує, що в розкритті злочинів йому допомагає суворе дотримання наукових методів, особливу увагу до він приділяє логіці, уважності та дедукції. Також Холмс використовує псевдонаукові методи: в оповіданні «Блакитний карбункул» він припускає, що людина, яка носить капелюх великого розміру, чудово інтелектуально підкована.

У «Етюді в багряних тонах» він стверджує, що не знає про те, що Земля обертається навколо Сонця, оскільки ці відомості не важливі в його роботі. Почувши цей факт від Ватсона, він прагне скоріше його забути. Холмс каже, що людський мозок має обмежену ємність для зберігання інформації, і навчання марним речам скоротить його здатність до вивчення корисних. Доктор Ватсон оцінює знання та уміння Холмса так:

  1. Знання в галузі літератури — жодних.
  2. Філософія — жодних.
  3. Астрономія — жодних.
  4. Політика — слабкі.
  5. Ботаніка — нерівномірні. Знає властивості беладони, опію та інших отрут. Нічого не знає про садівництво.
  6. Геологія — практичні, але обмежені. З першого погляду розрізняє ґрунти, які поширені у Лондоні та навколо нього.
  7. Хімія — глибокі.
  8. Анатомія — точні, але несистемні.
  9. Криміналістика — величезні. Знає подробиці багатьох злочинів, скоєних впродовж століття.
  10. Грає на скрипці.
  11. Боксує, фехтує на шпагах та еспадронах.
  12. Має достатні практичні знання британських законів.

Наприкінці повісті «Етюд у багряних тонах» виявляється, що Холмс знає латину та не потребує перекладу епіграми в оригіналі.

Пізніше в оповіданнях Холмс повністю суперечить тому, що писав про нього Ватсон. Незважаючи на його байдужість до політики, в оповіданні «Скандал у Богемії» він миттєво упізнає особу гостя — графа фон Крамма; та у оповіданнях його мова рясніє посиланнями на Біблію, Шекспіра та Ґете.

Холмс має достатні знання з криптографії. Він говорив Ватсону:

 

Я чудово знайомий з усіма видами шифрування, також я написав статтю, у якій проаналізував 160 шифрів.

 

Один із шифрів він розгадує за допомогою частотного аналізу в оповіданні «Танцюючі чоловічки».

Холмс досліджує докази як з наукової точки зору, так і з предметної. Щоб визначити хід злочину, часто досліджує відбитки, сліди людей та коліс транспортних засобів («Етюд у багряних тонах», «Звіздочолий», «Пригода в інтернаті», «Собака Баскервілів», «Таємниця Боскомбської долини»), недопалки, залишки попелу («Постійний пацієнт», «Собака Баскервілів»), порівняння почерку листів («Встановлення особистості»), залишки пороху («Рейгетські сквайри»), розпізнавання куль («Порожній будинок») і навіть відбитки пальців, залишені багато днів тому («Будівничий з Норвуда»). Холмс також демонструє знання психології («Скандал у Богемії»), заманюючи Ірен Адлер у пастку, припускаючи, що в разі пожежі неодружена бездітна жінка кинеться рятувати найдорожче (в оповіданні — фотографію), а одружена матір родини кинеться рятувати перш за все власну дитину. Вміння розрізняти шрифти — одне з найелементарніших для Холмса («Етюд у багряних тонах»).

У оповіданні «Друга пляма» Холмс у Сассексі займається бджільництвом та пише книгу «Практичний посібник з розведення бджіл».

Як один із способів релаксації може також розглядатися його любов до музики, наприклад: у оповіданні «Спілка рудих» він одного вечора, вільного від участі у справі, відвідує концерт, де Пабло де Сарасате грає на скрипці.

Також він любить вокальну музику, особливо Вагнера («Червоне коло»).

Слідство ред.

У більшості випадків Холмс стикається з ретельно спланованими та складно виконаними злочинами. При цьому набір злочинів досить широкий — Холмс розслідує вбивства, крадіжки, вимагання, а іноді йому трапляються ситуації, які з першого погляду (або в кінцевому підсумку) взагалі не мають складу злочину (пригода з королем Богемії, випадок з Мері Сазерленд, історія людини з розсіченою губою, справа лорда Сент-Саймона).

Шерлок Холмс воліє діяти наодинці, в одній особі виконуючи всі функції слідства. Йому допомагають Джон Хеміш Вотсон і персонал Скотленд-Ярду, але це не носить принципового характеру. Холмс знаходить докази і, як експерт, оцінює по них причетність фігурантів злочину. Допитує свідків. Крім того, часто Холмс безпосередньо діє як агент розшуку, займаючись пошуком доказів та фігурантів, а також бере участь у затриманні. Холмс також може використати хитрощі — грим, перуки, змінює голос. У деяких справах йому доводиться вдаватися до повного перевтілення, що вимагає мистецтва актора.

У деяких справах на Холмса працює група лондонських безпритульних хлопчаків. В основному Холмс використовує їх як шпигунів, які надають йому допомогу при розслідуванні справ.

Холмс веде докладну картотеку злочинів та злочинців, а також пише монографії як вчений-криміналіст.

Асоційовані предмети ред.

  • Шерлок Холмс носить спеціальний капелюх мисливця за оленями, про який не згадується в тексті, його вигадав перший ілюстратор оповідань про Холмса Сідні Педжет. У той час такий капелюх носили тільки в сільській місцевості. У місті Холмс носить звичайний капелюх із крисами.

Найкращі історії (за версією автора) ред.

Коли до Конан Дойла одного разу звернулися з проханням перерахувати найкращі оповідання про Холмса, автор відібрав 12 творів[10]:

Цікаві факти ред.

  • З передпокою до кімнати Холмса веде 17 сходинок. Це згадується в діалозі з оповідання «Скандал у Богемії»:
    Шерлок Холмс: Скільки разів ви бачили сходи, які ведуть до цієї кімнати?
    Доктор Вотсон: Багато.
    Шерлок Холмс: Чудово. Скільки ж там сходинок?
    Доктор Вотсон: Скільки? Я не знаю.
    Шерлок Холмс: Отож! Ви дивилися, але не бачили. А я от знаю, що сходинок сімнадцять.
  • Він має брата Майкрофта (старшого на 7 років), який є постійним відвідувачем лондонського клубу «Діоген» — закладу, де збираються найбільш дивакуваті та відлюдькуваті люди Лондона.
  • Шерлок Холмс інколи вводив собі морфій або кокаїн.
  • Королівське хімічне товариство Великої Британії 2002 року нагородило Шерлока Холмса званням почесного члена. У рішенні зокрема вказано, що він успішно застосовував знання хімії для захисту законослухняних громадян від злочинців.[11]
  • На честь персонажа названо астероїд 5049 Шерлок[12].
  • За словами Холмса, він ніколи нікого не любив за своє життя. Але свого часу він мав деякі почуття до Ірен Адлер, хоча назвати це коханням важко.[джерело?]
  • Також в оповіданні «Три Гаррідеби», Холмс розкриває перед Вотсоном, що він має велике серце, він здатен любити, але через своє заняття криміналістикою, Холмс повністю відрікся спокуси коханням.[джерело?]
  • Родоначальником подібного дедуктивно-детективного жанру є, всупереч поширеній думці, не Конан Дойл, а Едгар Аллан По з його розповіддю «Вбивство на вулиці Морг». При цьому сам Холмс вельми зневажливо відгукувався про дедуктивні здібності Огюста Дюпена, як і про Лекока (яким надихався Конан-Дойль):
— Ви нагадуєте мені Дюпена в Едгара Аллана По. Я навіть не уявляв, що такі люди існують не тільки в літературі.
Шерлок Холмс підвівся й запалив люльку.
— Ви, безперечно, вважаєте, що робите мені комплімент, порівнюючи мене з Дюпеном, — мовив він. — Ну, а як на мою думку, Дюпен дуже примітивний тип. Цей його трюк — перебивати думки своїх друзів яким-небудь зауваженням «до речі» після п'ятнадцятихвилинного мовчання, — воістину надто дешевий і позбавлений смаку. Він, безумовно, мав певні аналітичні здібності, але аж ніяк не був таким феноменом, яким, очевидно, вважав його По.
— А ви читали Габоріо? — спитав я. — Чи відповідає Лекок вашим уявленням про детектива?
Шерлок Холмс уїдливо пирхнув.
— Лекок просто жалюгідний недотепа, — відказав він сердито, — і єдина позитивна риса, яка в нього є, — це енергія. Від цієї книжки мене буквально нудить. Аякже, треба встановити особу людини, яка вже сидить у тюрмі. Та я зробив би це за двадцять чотири години, А Лекок морочився шість місяців чи щось близько цього. Цю книжку можна було б зробити для детективів підручником, щоб навчити їх, чого слід уникати.
— Артур К. Дойл, «Етюд у ясно-червоних кольорах»[13]
  • За часу публікації перших творів про Шерлока Холмса, за адресою Бейкер-стріт 221-б не існувало будинку. Фактично, будинку не існує і сьогодні — номери з 215 по 229 на цій вулиці відносяться до однієї банківської будівлі. Однак, на цю адресу постійно приходили листи на ім'я Шерлока Холмса. Листів було так багато, що власникам будівлі довелося створити спеціальну посаду для їх опрацювання. Пізніше на цій вулиці було створено музей Шерлока Холмса, якому дали номер 221-б, хоч фактично це будинок № 239 — нумерацію було навмисно порушено.
  • Побачила світ повість-детектив Миколи Савчука «Коломийська історія Шерлока Холмса» (Коломия: Вік, 2016). У ній іде мова про невідому розповідь доктора Ватсона про розслідування Шерлока Холмса 1901 р. у м. Коломиї в Галичині. Автор книжки заснував і веде інтернет-сторінку «Шерлок-Холмсіяна українською»[джерело?].

Галерея ред.

Зображення до творів про Шерлока Холмса від ілюстратора Сидні Педжета (окрім де вказано іншого художника).

Див. також ред.

Виноски ред.

  1. ↑ «Холмс» через літеру «х» відповідно до старіших перекладів, наприклад:
    • Дойл А. К. Оповідання про Шерлока Холмса. — К. : Веселка, 1973.
    • Артур Конан-Дойль. Вибрані твори — Харків: Державне видавництво України, 1928.
  2. ↑ «Голмс» через літеру «г» відповідно до сучасніших перекладів:

Примітки ред.

  1. ↑ а б День народження Шерлока Холмса та інші маловідомі факти про детектива. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  2. ↑ Sherlock noun - Definition, pictures, pronunciation and usage notes | Oxford Advanced Learner's Dictionary at OxfordLearnersDictionaries.com. www.oxfordlearnersdictionaries.com. Oxford University Press. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 24 вересня 2019.
  3. ↑ The Chronicles of Sir Arthur Conan Doyle — Sherlock Holmes and Dr. Joseph Bell [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  4. ↑ Was Sherlock Holmes a Myth or Real? [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ С кого Артур Конан Дойл писал Шерлока Холмса? [Архівовано 27 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ The 62 Sherlock Holmes stories written by Arthur Conan Doyle - The Arthur Conan Doyle Encyclopedia. www.arthur-conan-doyle.com. Процитовано 8 квітня 2023.
  7. ↑ Дойл А. К. Оповідання про Шерлока Холмса. — К. : Веселка, 1973. — С. .
  8. ↑ Боевой инвестиционный фонд, Журнал «Деньги» № 41 (546) от 17.10.2005 (рос.)
  9. ↑ John Hall. 140 Different Varieties [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.]. Ian Henry books. ISBN 0-9522545-1-4 (англ.)
  10. ↑ Енциклопедія для дітей. Всесвітня література ч.2. Аванта, 2001. — Москва ISBN 5-94623-107-3 (рос.)
  11. ↑ Кунсткамера / Наука и жизнь, № 1, 2003. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 3 серпня 2010.
  12. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
  13. ↑ Артур Конан Дойл. Етюд у ясно-червоних кольорах // Собака Баскервілів: Повість та оповідання / Пер. з англ. М. А. Дмитренка. — К. : Дніпро, 1992. — С. 19—20. — (Фантастика. Пригоди. Детектив) — ISBN 5-308-01133-8.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шерлок Холмс
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Sherlock Holmes
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шерлок_Холмс&oldid=42313902