Детекти́в (англ. detective, від лат. detectio — розкриття) — фахівець з розслідування злочинів; агент розшукової поліції, слідчий. В його обов'язки входить збір доказів і надання їх судовим органам.

ЗаконодавствоРедагувати

До цього часу Закон про детективну діяльність ще не прийнятий, хоча обговорення проєкту закону[1] почалося в Верховній Раді в 2007 році. Всеукраїнська асоціація приватних детективів створена в травні 2012 року, разом з тим законодавство ані регулює приватну детективну діяльність, ані забороняє.[2]

Схожі професіїРедагувати

Детекти́в — посада в поліцейських структурах країн, організованих на основі англосаксонської системи права. На таку посаду призначають осіб з офіцерським званням, але звертаються «офіцер» не до них, а тільки до нижніх чинів поліції, оскільки в англійській мові звернення «офіцер» перш за все має значення «чиновник» або «державний службовець». В Україні посада детектива введена зі створенням Національного антикорупційного бюро.

Приватний детектив — особа, яка здійснює детективну (розшукову) діяльність і надає детективні послуги приватним (індивідуальним) чином. Приватний детектив, хоч і називається детективом, не є державним службовцем, тому його правове становище дещо інше: він свого роду фрилансер, який здійснює підприємницьку діяльність на свій ризик. Це, з одного боку, дає приватному детективу деяку свободу дій, але, з іншого боку, — приватний детектив не наділений тими імперативними повноваженнями, які мають його колеги з державних і муніципальних структур. Часто приватні детективи працюють у взаємодії з правоохоронними структурами.

Детектив у культуріРедагувати

 
Фото Ліванова в ролі Шерлока Холмса, виставлене в Музеї Шерлока Холмса на Бейкер-Стріт.

Діяльність детективів романтизована і героїзована однойменним жанром літератури і кінематографа, в якому особистість детектива в більшості випадків є головною фігурою розповіді. У подібних творах головному герою зазвичай приписуються якості, які виділяють його серед колег. Основою сюжетної лінії зазвичай виступає боротьба зі злочинністю, яку доповнюють можливі особисті проблеми головного героя і його взаємини з оточуючими людьми.

У зв'язку з тим, що твори детективного жанру мають спрямованість на широку аудиторію, реалістичність того, що відбувається, приноситься в жертву видовищності і сюжету. Професійний правоохоронний службовець помітить у відповідних книгах і фільмах безліч помилок, здебільшого юридичного характеру.

Образ детектива, який розслідує злочин, дуже популярний в культурі. Існує величезна кількість літературних творів і кіно на цю тему. Багато з героїв таких творів стали виключно популярні в масовій культурі.

Одним із перших творів подібного роду є розповідь Едгара По «Вбивство на вулиці Морг». Важливу роль у розвитку та становленні жанру зіграли образи Шерлока Холмса, комісара Мегре, Еркюля Пуаро.

Вигадані детективиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності завершується розробка проєкту закону про детективну діяльність
  2. Янукович освободил Евтушенко от должности главы Госагентства по управлению нацпроектами. УНІАН. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 31 травня 2021.  (рос.)

ПосиланняРедагувати