Шебелинка

село Шебелинка
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Тер. громада	Донецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63040070110064012
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1681
Населення	397 осіб
Площа	1,353 км²
Густота населення	293,42 осіб/км²
Поштовий індекс	64251
Телефонний код	+380 5749
Географічні дані
Географічні координати	49°27′18″ пн. ш. 36°31′5″ сх. д. / 49.45500° пн. ш. 36.51806° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	127 м
Водойми	р. Сіверський Донець
Відстань до; районного центру	35[джерело?] км
Найближча залізнична станція	Шебелинка
Відстань до; залізничної станції	18[джерело?] км
Місцева влада
Адреса ради	64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40
Карта
	Шебелинка
	Шебелинка
Мапа
	Шебелинка у Вікісховищі

Шебели́нка — село в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області. До 2020 центр сільської ради. Населення становить 397 осіб (станом на 2001 рік)^[1]^[2]. Село розташоване на заході району.

Географія

Село Шебелинка знаходиться в сильно поритій ярами місцевості, деякі з них перегороджені дамбами і перетворені у ставки. В них бере початок річка Шебелинка. Поруч дубовий ліс — Плоский. За 3 км село Дальня Шебелинка. Навколо села багато газових свердловин і газопроводів.^{[джерело?]}

Клімат Шебелинки
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−3,5	−2,5	2,7	13,5	20,8	24,5	26,0	25,4	19,6	12,0	4,1	−0,4	11,9
Середня температура, °C	−6,6	−5,7	−0,5	8,8	15,5	19,3	20,9	20,0	14,6	7,9	1,4	−3	7,7
Середній мінімум, °C	−9,6	−8,8	−3,7	4,2	10,3	14,1	15,8	14,7	9,7	3,8	−1,3	−5,6	3,6
Норма опадів, мм	47	34	31	38	47	61	59	45	47	35	44	44	532
Джерело: [1]

Історія

Перша згадка про Шебелинку сягає 1681 року^[6]. В 1817 році село перевели в розряд військових поселень.^{[джерело?]}

Докладніше: Шебелинське повстання 1829

В 1829 році в Слобідсько-Українській губернії розгорнулося повстання селян, предки яких ще в XVIII столітті були переселені з Центральної Росії. Воно охопило кілька сіл і слобід з центром у слободі Шебелинка. Селяни виступили проти переведення їх у військових поселенців. Вони перестали підкоряться поселенському командуванню, громили приміщення ескадронних комітетів, обирали своїх отаманів. За кілька днів в Шебелинці зібралося близько 3 тис. осіб. Під проводом селян С. Дьоміна і К. Ведернікова відбили наступ уланів. Тоді влада кинули на повстанців цілу дивізію уланів і застосували гарматний обстріл Шебелинки. Повстання було придушене. Загинуло 109 повсталих, 143 чоловік було арештовано і віддано під військовий суд. С. Дьомін та К. Вдерніков відправлені на вічну каторгу.^{[джерело?]}

За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Шебелинської волості Зміївського повіту, мешкало 3327 осіб (1587 чоловічої статі та 1740 — жіночої), налічувалось 505 дворових господарств, існувала православна церква^[7].

1910—1914 роки — будівництво залізниці та залізничних станцій Шебелинка, Балаклія, Савинці.^{[джерело?]}

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 5 545 осіб^[8].

Докладніше: Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 70 людей^[9].

3 травня 1950 із свердловини, пробуреної поблизу села, вдарив газовий фонтан. Було відкрито найбільше родовище в Україні, а на той час — і в Європі^[10].

Також недалеко від села Шебелинка розташовується низка курганів бронзового віку^[11].

До 2020 село було центром Шебелинської сільської ради Балаклійського району. Після адміністративно-територіальної реформи Шебелинка перейшла до об'єднаної Донецької селищної громади і разом із нею увійшла до складу Ізюмського району.

Курган біля витоку балки Суха та поблизу с. Шебелинка

Економіка

Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування».
Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти.

Транспорт

Село перетинає автомобільна дорога Т 2110.

Населення

Станом на 1989 рік у селі проживали 416 осіб, серед них — 187 чоловіків і 229 жінок^[12].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 397^[1]^[2] осіб. Рідною мовою назвали^[13]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
російська	318	80,10%
українська	72	18,14%
молдовська	3	0,76%
білоруська	1	0,25%
інші	3	0,75%

Релігія

Тут була Троїцька дерев'яна церква (1690 р.), продана в 1782 в Гусарівку. Церква була п'ятизрубною, одноверхою.

Пам'ятки

Докладніше: Пам'ятки історії Балаклійського району

Братські могили радянських воїнів. 2. Поховано 388 воїнів. 1942р., 1943р.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Облікова картка на сайті ВРУ
↑ ^а ^б ^в Населення населених пунктів Харківської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 22 липня 2017. [Архівовано 2012-11-12 у Wayback Machine.]
↑ Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 124
↑ Довідник поштових індексів України. Харківська область. Балаклійський район. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 22 липня 2017.
↑ Погода в селі Шебелинка. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2022.
↑ Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 124
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1474)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 350—352 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 1 жовтня 2015.
↑ Кривуля, С. В.; Лизанець, А. В.; Мачужак, М. І. (2016). Перспективи газоносності та особливості геологічної будови глибокозалягаючих горизонтів Шебелинського газоконденсатного родовища (укр.). ISSN 2409-7500. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 20 травня 2021.
↑ Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 29 вересня 2019.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - 063 БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 22 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - 063 БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 22 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Посилання

Облікова картка на сайті ВРУ
Погода в селі Шебелинка [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Облікова_картка_на_сайті_ВРУ-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Облікова картка на сайті ВРУ

[Населення_населених_пунктів_Харківської_області_за_даними_перепису_2001_року-2] а ^б ^в Населення населених пунктів Харківської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 22 липня 2017. [Архівовано 2012-11-12 у Wayback Machine.]

[3] Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 124

[4] Довідник поштових індексів України. Харківська область. Балаклійський район. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 22 липня 2017.

[Погода_в_селі_Шебелинка-5] Погода в селі Шебелинка. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2022.

[6] Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 124

[7] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1474)(рос. дореф.)

[8] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[9] Мартиролог. Харківська область, ст. 350—352 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 1 жовтня 2015.

[10] Кривуля, С. В.; Лизанець, А. В.; Мачужак, М. І. (2016). Перспективи газоносності та особливості геологічної будови глибокозалягаючих горизонтів Шебелинського газоконденсатного родовища (укр.). ISSN 2409-7500. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 20 травня 2021.

[11] Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 29 вересня 2019.

[12] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - 063 БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 22 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[13] Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - 063 БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 22 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]