Шварно Данилович (бл.1230 — 1269) — руський князь з династії Романовичів, князь холмський та белзький1264), великий князь литовський (12671269), молодший син короля Русі Данила Романовича та Анни Мстиславни. Співправитель свого брата, Лева I Даниловичa (12641269).

Шварно Данилович
Mindaugas (XIX).jpg
Великий князь Литовський
Правління 1267-1269
Попередник Войшелк
Наступник Роман Вовк (литовський князь)
Інші титули Князь холмський
Біографічні дані
Народження бл.1230
Галич, Галицько-Волинське князівство
Смерть 1269
Холм
Поховання Холм
Дружина дочка Міндовга
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Данило Романович
Мати Анна Мстиславна
Alex K Halych-Volhynia.svg

ЖиттєписРедагувати

Близько 1253 року Шварно одружився з дочкою литовського короля Міндовга, чим було закріплено союз між Галицько-Волинським князівством і Литвою.

Взимку 1254/55 (можливо 1255/56) взяв участь у поході батька на ятвягів. Навесні 1255 або 1256 р. Данило Галицький послав Шварна на міста в басейнах Случі і Тетерева, населення яких визнало владу Золотої Орди.

Після смерті Данила Романовича у 1264 році володів Галицьким, Холмським, Дорогочинським князівствами і Чорною Руссю.

1262 року Шварно розбив мазовшан під Черськом[джерело?].

Мацей Стрийковський вказував, що Шварно власноручно вбив свого шваґра — мазовецького князя Земовита І[1], однак польський дослідник Александер Сьвежавський вважав, що це не виглядає правдоподібним[2].

Шварно був прихильником об'єднання сил Литви і Галицько-Волинського князівства для боротьби проти ятвягів і польських феодалів[джерело?].

Допоміг великому князеві литовському Войшелкові (колишньому новогрудському князю) в його боротьбі проти опозиції. В роки правління в Литві Войшелка (12641267) Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як співправителя і спадкоємця трону. Після убивства Міндовга в Литві боролися дві партії — національно-язичницька і руська християнська. Перша хотіла зберегти литовську релігійну та національну самобутність, друга — орієнтувалась на християнське Руське королівство й спиралось на руський елемент в литовській державі.

1267 року Войшелк передав йому повністю владу над Литвою, а сам пішов до монастиря. Однак 1267 старший брат Шварна, галицький князь Лев Данилович, ображений тим, що Войшелк передав князівство не йому, а його молодшому братові, підступно вбив литовського князя, після чого довір’я поміж правлячими елітами обох країн було втрачено. По смерті Шварна великим князем у Литві став литовець Тройден.

ПриміткиРедагувати

  1. Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 296.
  2. Świeżawski A. Siemowit I (ok. 1215—1262) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 66. (пол.)

ЛітератураРедагувати

Попередник
Войшелк
  Великий князь Литовський
1267-1269
  Наступник
Роман Вовк