Відкрити головне меню

Каре́н Гео́ргійович Шахназа́ров (рос. Карен Георгиевич Шахназаров; * 8 липня 1952, Краснодар, Російська РФСР) — російський режисер, продюсер наполовину вірменського походження[1]. Заслужений діяч мистецтв Росії (1997), Народний артист Росії (2002).

Карен Шахназаров
рос. Карен Георгиевич Шахназаров
Зображення
Дата народження 8 липня 1952(1952-07-08) (67 років)
Місце народження Краснодар, РРФСР
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія режисер, продюсер
Член у Спілка кінематографістів СРСР
Нагороди Заслужений діяч мистецтв Росії
Народний артист Росії
Орден Пошани (Росія)
Орден Пошани (Вірменія)
Орден Бернардо О'Хіггінс (Чилі)
IMDb ID 0787668
Шахназаров Карен Георгійович у Вікісховищі?

Відомий своїми антиукраїнськими поглядами. Є одним з ідеологів сучасної російської антиукраїнської пропаганди, є постійним гостем в ефірах різноманітних російських пропагандистських телепередачах.

БіографіяРедагувати

Батько, Георгій Шахназаров (1924–2001), доктор філософських наук, член-кореспондент Академії наук СРСР і Російської академії наук та письменник-фантаст, був фахівцем з політології, державного права та теорії міжнародних відносин, працював завідувачем редакцією видавництва «Политиздат», наприкінці 1980-х років став помічником Генерального секретаря ЦК КПРС, а пізніше президента СРСР Михайла Горбачова, а після його відставки — директором Горбачов-Фонду (Міжнародний фонд соціально-економічних і політологічних досліджень). Георгій Шахназаров народився в Баку. Він є нащадком карабаського князівського роду Мелік-Шахназарянів, але після більшовицького перевороту в Росії Мелік-Шахназаряни були змушені змінити прізвище на Шахназаров, щоб не виділятися своїм дворянським походженням.[2]

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, майстерня Ігоря Таланкіна (1975). З червня 1975 року — режисер, а з 1984 року — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». У 1987 році Шахназаров став художнім керівником Творчого об'єднання «Старт» кіностудії «Мосфільм», яке в 1990 році було перейменовано в студію «Кур'єр». З 1998 р. — Президент і генеральний директор кіноконцерну «Мосфільм».

РодинаРедагувати

Був тричі одружений. У нього троє дітей: дочка Ганна (1985), сини Іван (1993) і Василь (1996).

ФільмографіяРедагувати

Поставив стрічки:

Членство у недержавних та політичних об'єднанняхРедагувати

Є членом багатьох НДО кінематографічного спрямування, зокрема Шахназаров є членом правління Спілки кінематографістів Росії, членом Європейської кіноакадемії та інших кінематографічних співтовариство. Шахназаров — заступник голови Ради при Президенті Росії з культури і мистецтва, в 2012 році був членом Народного штабу (по місту Москві) кандидата в президенти Володимира Путіна. Режисер входить до опікунської ради Вищої школи телебачення МДУ і ВДІК.

НагородиРедагувати

Кінострічки Карена Шахназарова були удостоєні понад 50 міжнародних і національних призів та нагород, двічі брали участь у конкурсі Каннського фестивалю («Місто Зеро», «Царевбивця»), двічі були представлені на премію Американської кіноакадемії «Оскар» («Місто Зеро», «Палата № 6»), представляли СРСР і Росію на багатьох інших міжнародних кінофестивалях.

Шахназаров — лауреат літературної премії імені Бориса Полевого (1982) і багатьох кінематографічних премій, серед яких премії Міжнародного кінофестивалю в Москві (1987), МКФ у Чикаго (1989), МКФ у Карлових Варах (1998), МКФ в Єрусалимі (2005), «Сузір'я» (1989), «Ніка» (1998), «Золотий Орел» (2008, 2009).

Громадська позиціяРедагувати

Погляди щодо УкраїниРедагувати

У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії щодо російської військової інтервенції в Україну[4].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[5].

Неодноразово виступав з антиукраїнськими заявами, зокрема що "українці - це частина великої російської нації", що "єдиний спосіб для України повернути Крим - це об'єднання з РФ", що "у разі, якщо Україна вирішить повернути собі тимчасово анексований Крим, півострів почне проти неї війну" тощо.[6][7] Українські журналісти описують Шахназарова як "оскаженілого кримнашевця, запутінця та імперця."[8]

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Зоркий А. Карен Шахназаров. М., 1989.
  • Кинословарь. Т. 3. СПб., 2001. — С.405—406.

ПосиланняРедагувати