Вікіпедія

Шаріфов Юрій Багірович

український рок-музикант

Юрій Шаріфов (25 травня 1946, Львів — 21 липня 2017, там само) — український музикант, музикознавець, композитор і педагог, один з перших рокерів України. Бас-гітарист групи «Open Blues Band», автор камерно-інструментальних і симфонічних творів, джазових композицій та естрадних пісень. Музикант співпрацював з Софією Ротару, Володимиром Івасюком, Назарієм Яремчуком та багатьма іншими виконавцями.

Шаріфов Юрій Багірович
Народився25 травня 1946(1946-05-25)
Львів, Українська РСР, СРСР
Помер21 липня 2017(2017-07-21) (71 рік)
Львів, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Країна Україна
Діяльністьмузикант, композитор, музикознавець, музичний педагог
Alma materЛьвівське музично-педагогічне училище імені Філарета Колесси
Знання мовукраїнська, російська і перська
ЧленствоНаціональна спілка композиторів України

Біографія

ред.

Народився 25 травня 1946 року у Львові. Мав ірано-грецько-українське коріння. Батько народився у місті Бамі на півдні Ірану, а мати у Ніжині, що на Чернігівщині. Батько поїхав вчитися гри на трубі у консерваторію в Баку, потім служив у радянській армії, де його прізвище «Шаріф» записали як «Шаріфов». Завдяки військовій службі батько потрапив у Ніжин, де зустрів майбутню дружину, а згодом вони переїхали працювати у Львів.[2]

Юрій з дитинства знав, що буде тільки музикантом.

  Не було такого, що я цю музику для себе відкрив у якомусь віці, я з нею і у ній ріс. Не бігав у подвір'ї, як решта хлопців. Мене ніколи в житті не цікавили ні машинки, ні літачки, ні механізми. Колись тато купив мені дитячу залізницю, а я замість бавитися зняв з вагончиків дашки, і. слухаючи музику, грав ними наче на скрипці.  

З дитинства слухав радіо з Варшави, де не було радянської пропаганди і постійно крутили Френка Сінатру, Доріс Дей, Елвіса Преслі, Білла Хейлі… Згодом грав на скрипці й електрооргані[en], але мав симпатію до ритму, тож кінець кінцем став бас-гітаристом.[3]

Отримав три музичні освіти — скрипаля, музикознавця і композитора. Навчався у музучилищі. У середині 1960-х років був одним з перших, хто почав грати рок в Радянському Союзі.

Познайомився з альтистами Ігорем Сулигою, який грав на барабанах, і Юрієм Башметом, який грав на гітарі. Зібралися у тріо, без назви, схоже до Cream: бас, барабани і гітара.[3] Згодом запросили у філармонію, в естрадний ансамбль. Після гастролей зрозумів, що це не до душі. Перебивався випадковою роботою: робив програму ленінградського фольк-рокового колективу, потім групі «Владимирские удальцы», далі працював з Олегом Ухнальовим.

1965 року у складі самодіяльного ансамблю «Електро» (Львівського Будинку культури енергетиків заводу «Львівприлад») грав естрадну музику та пісні: спочатку англомовні або фактично інструментальну музику.[4]

Почали грати і в інших місцях — клубі в костьолі Марії Магдалини, в клубі університету чи в клубі міліції на Січових Стрільців, далі у клубі «Газ», що був статусним місцем. Вів музичну передачу на львівському радіо, вона існувала два роки.

  Ми стали крутими і відомими, я почав писати пісні. На Львівському радіо записували фонограми для деяких виконавців. І нас навіть зробили офіційним Ансамблем Львівського радіо і телебачення. У нас виходили такі досить дивні речі. Наприклад, перегравали пісню Козака „Стрийський парк“ на електрогітарах. Або грали фрагмент балету Чайковського «Лебедине озеро» у біг-біг варіанті.  

У 1970-х — 1980-х роках грав у чернівецьких ансамблях «Смерічка», «Червона Рута» (музичний керівник). У 1977 році заснував ансамбль «Жива Вода», був його керівником. Пісню «Звідки в тебе очі сині» ансамблю «Жива вода» деякі музикознавці називають першою українською рок-піснею.[джерело?] По суті, українські естрадні пісні ансамбль виконував у стилях диско та фанк, синтезуючи їх.[5] У «Живій воді» починали кар'єру Лілія Сандулеса та Іво Бобул.

У складі джаз-, рок-, поп-, фолк-груп та з сольними концертними програмами гастролював у 24-х країнах. Учасник сотень фестивалів. Співпрацював з багатьма особистостями (Софія Ротару, Назарій Яремчук, Володимир Івасюк, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Олександр Сєров, Ігор Саруханов та багато інших).

Отримав статус найкращого басиста Радянського Союзу.[6]

З середини 1970-х років активно працював у сфері електронної музики.[7] Вів авторські музичні програми («Ексклюзив») на легендарному радіо «Ініціатива».[8]

Якийсь час Юрій Шаріфов працював у Сокалі викладачем по класу скрипки у музичній школі.[9][коли?] Викладав «Історію естрадних стилів» у консерваторії.[10] Автор першого в Україні спеціального курсу з історії, теорії та практики джаз-, рок- та поп-музики для вищих навчальних закладів.[11]

Член журі багатьох фестивалів, багаторічний член та голова журі українського рок-фестивалю «Тарас Бульба»[12][13], «Таланти Франкового університету»[6] тощо. Учасник багатьох музичних і культурних проектів.[14]

У 2005 році було створено гурт Open Blues Band — «відкритий блюз-бенд».[4] Гурт часто брав участь у численних фестивалях: «Флюгери Львова»[15], Лівий Берег[16] та ін.

  Ми з «Open Blues Band» спеціально не записуємо платівку, бо граємо щоразу по-іншому, щоразу ліпше. Тому записувати композицію, яку ми невдовзі зіграємо цікавіше, не маємо потреби — ми вже не в тому віці й не того статусу, щоби комусь щось доводити. Ми задоволені, що своїми виступами шокуємо іноземних профі, які відмовляються вірити, що ми з України, коли граємо свою музику, правильно, автентично, так, як вона і має звучати. Тому й не поспішаємо записувати альбом — не хочеться залишати на пам'ять щось недовершене. Якби ми зупинились у розвитку, можливо, випустили би платівку, але не в Україні. Дешевше і швидше записуватися у США чи Великій Британії, де студії працюють за світовими стандартами, аніж у нас мучитися із поганим звуком.  

— Юрій Шаріфов [17]

Разом із гуртом Open Blues Band, Юрій Шаріфов отримав нагороду «BOOM AWARDS 2016» у номінації «Золотий фонд естради», яку заснував журнал «BOOM plus TV». 2016.[3]

Мав квиток № 1 у першому і єдиному в Україні фан-клубі «Бітлз», який отримав «за заслуги у рок-музиці».[2]

Член координаційної ради з питань джаз-, рок- та поп-музики Міністерства культури і туризму України.[коли?]

Член НСКУ[18]

Автор музичних рубрик багатьох газет Чернівців та Львова. Дискографія — понад 15 компакт-дисків.[19]

Навесні 2017 року планував робити сольний концерт ембієнту.

Помер 21 липня 2017 року.[20] Похований 26 липня на Личаківському цвинтарі (поле № 50).[21][22].

Примітки

ред.
  1. ↑ https://city-adm.lviv.ua/news/government/241237-yuriia-sharifova-pokhovaiut-zavtra-na-lychakivskomu-kladovyshchi
  2. ↑ а б Юрій Шаріфов: Дивує популярність кітчу в українській музиці | Золотий Фонд української естради. www.uaestrada.org (укр.). Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  3. ↑ а б в Юрій Шаріфов: інтимно про музику і не лише | Збруч. zbruc.eu. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 26 липня 2017.
  4. ↑ а б «Юрій Шаріфов був дитиною, яка усе життя жила музикою». Високий замок online (укр.). 24 липня 2017. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  5. ↑ ВІА «Жива вода» - Українська музика та звукозапис. www.ukrmusic.org (укр.). Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  6. ↑ а б Юрій Шаріфов: “Якщо щось робиш – роби найкраще”. Каменяр (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 26 липня 2017.
  7. ↑ group, ПравдаТУТ media. Помер один з перших рокерів України Юрій Шаріфов - Новини - ПравдаТУТ телеканал. pravdatut.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  8. ↑ POSTUP/BRAMA - Спочатку була ініціатива. postup.brama.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  9. ↑ Open Blues Band – королі музики – Голос Сокальщини. golossokal.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 26 липня 2017.
  10. ↑ Форум Рідного Міста - Юрій Шаріфов. misto.ridne.net. Процитовано 26 липня 2017.
  11. ↑ КОРНЕЛЮК, Інна (20 червня 2006). Блюз для дорослих. postup.brama.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  12. ↑ Архів : Тарас Бульба-2004 | Офіційний сайт рок-фестивалю «Тарас Бульба». www.tarasbulba-fest.kiev.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  13. ↑ Битва під Дубно: переможців не судять? - Львівська Пошта. www.lvivpost.net (укр.). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 26 липня 2017.
  14. ↑ Помер відомий львівський музикант Юрій Шаріфов • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). 22 липня 2017. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  15. ↑ Концерт джаз-рокового колективу «Open Blues Band» – Афіша Львів. Афіша Львів (укр.). Процитовано 26 липня 2017.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ Криївка: фЕСТИВАЛЬ ЛІВИЙ БЕРЕГ – новий клуб мистецького життя Львова!. Українська правда - Блоги. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 26 липня 2017.
  17. ↑ Юрій Шаріфов: «Для багатьох джаз виявляється арабською музикою» | uajazz.com, всё о джазе в Украине и об украинском джазе. uajazz.com, всё о джазе в Украине и об украинском джазе (ru-RU) . 8 грудня 2010. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  18. ↑ НСКУ :: Ш. composersukraine.org (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  19. ↑ Master. учасники. dzyga.com (ua-ua) . Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  20. ↑ Помер відомий львівський музикант, музикознавець, композитор і педагог Юрій Шаріфов. Високий замок online (укр.). 22 липня 2017. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  21. ↑ Завтра у Львові поховають Юрія Шаріфова. Форпост (укр.). 25 липня 2017. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.
  22. ↑ Помер український музикант – один із вітчизняних рокерів. 24tv.ua. 24 Канал. 22 липня 2017. Процитовано 25 вересня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шаріфов_Юрій_Багірович&oldid=42333231