Шаповал Микита Юхимович

Мики́та Юхи́мович Шапова́л (літературні псевдоніми: М. Сріблянський, М., М. С., М. Ш., М. Бутенко, Понурий; 26 травня (8 червня) 1882(18820608), Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 25 лютого 1932 Ржевниці поблизу Праги) — український політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник. Член Центральної Ради. Критик марксизму, прихильник революційного соціалізму та українського комунізму.

Шаповал Микита Юхимович
Народився	26 травня (8 червня) 1882(1882-06-08) Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	25 лютого 1932(1932-02-25) (49 років) Ржевниці, Чехословаччина
Громадянство	Російська імперія→УНР→Чехословаччина
Діяльність	політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет
Сфера роботи	політика, соціологія і література
Заклад	Український вільний університет
Мова творів	українська
Брати, сестри	Шаповал Микола Юхимович і Шаповал Артем Юхимович
Роботи у  Вікіджерелах

Брат Миколи Шаповала.

Життєпис

Народився у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Бахмутський район Донецької области) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Початкову освіту здобув в народній та двокласній школах (1894—1898), фахову середню — в державній лісничій школі м-ка Новоглухівка Куп'янського повіту Харківської губернії (1900) та в юнкерській піхотній школі в Чугуєві (1906).

Член РУП (з 1901), видавець і співредактор журналу «Українська Хата» (1909 — 1914), один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК. Здійснив замах на пам'ятник Олександру Пушкіну в місті Харкові, він вважав, що «доки на Україні нема пам'ятника Шевченкові — не сміє стояти ніякий інший пам'ятник».

Слухач і дійсний студент Харківського університету та Київського комерційного інституту (1917).

Голова Всеукраїнської Лісової Спілки, член Центральної і Малої Рад (1917 — 18), міністр пошт і телеграфу в уряді Володимира Винниченка (після 3 Універсалу), співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу (14. 11. 1918 — січень 1919), співорганізатор протигетьманського повстання (1918), міністр земельних справ в уряді Володимира Чехівського за Директорії (грудень 1918 — лютий 1919); з лютого 1919 в Галичині, де уряд ЗУНР за його соціалістичну демагогію та підбурювання до державного перевороту не дав йому дозволу на перебування.

Закон Директорії УНР за підписом міністра М. Шаповала

Згодом у еміграції, секретар дипломатичної місії УНР у Будапешті (1919 — 20), потім у Празі, де, користуючися з підтримки Томаша Масарика, розвинув жваву громадсько-політичну і культурну діяльність: гол. Українського Громадського Комітету (1921 — 1925), співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі; видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922 — 28). З середини серпня 1922 очолив філіал Ліги Націй у Каліші. Після 4 з'їзду УПСР (12. 5. 1918) належав до фракції «центральної течії», в еміграції очолював УПСР і засуджував діяльність її «закордонної делегації» у Відні; в опозиції і гостро поборював Уряд Української Народної Республіки в екзилі.

Помер у Ржевницях біля Праги і там похований.

Надзвичайна дипломатична місія УНР в Угорщині. Серпень 1919 року. Сидять (від ліва): Іван Флюнт — аташе, Микита Шаповал — секретар, Микола Галаган — голова, Микола Шраг — радник; стоять: Павло Ходаркевич — референт преси, Іван Стасів — урядовець, Михайло Курчак — служник.

Творчий доробок

Шаповал — автор близько 60 публіцистичних праць: «Революційний соціалізм на Україні» (1921), «Село і місто» (1926), «Масарик як соціолог» (також німецькою і чеською мовами), «Стара і нова Україна» (1925), «Велика революція й українська визвольна програма» (1928), «Ляхоманія» (1931), «Міжнаціональне становище українського народу» (1934), «Схема життєпису» (1956), «Щоденник» (частина 1, частина 2 , 1958), «Гетьманщина і Директорія» (1958) . Як письменник (під псевдонімом М. Сріблянський і М. Бутенко) опублікував збірку поезій: «Сни віри» (1908), «Самотність» (1910), нариси «Жертви громадської байдужости» (1910), «Шевченко і самостійність України» (1917), «Листки з лісу» (1918).

Микита Шаповал — класик української соціології. Він є автором таких соціологічних і соціально-історіографічних праць: «Село і місто», «Міжнаціональне становище українського народу», «Ляхоманія. Наша доба. Соціально-політичний нарис.», «Гетьманщина і Директорія», «Жертви громадської байдужости», «Шевченко і самостійність України», «Загальна соціологія», «Українська соціологія», «Соціологія українського відродження». Зберігаючи спадкоємність традиційної соціологічної тематики, М.Шаповал, як теоретик, головну увагу у цих та інших роботах приділяв феноменові суспільства взагалі, а також питанням руху української нації.

Поетичні твори

• Шаповал М. Вірші // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. О. Коваленка. — К., 1908. — Вип. 12. — С. 1186—1196.
• Шаповал М. Вірші // Уроки правди і добра / Упоряд. та автор біогр. нарисів В. В. Оліфіренко. — Донецьк: Донбас, 2001. — С. 29-39.
• Шаповал М. Поезії // Українська хата: Поезії. — К.: Молодь, 1990. — С. 240—248.

Соціологія. Політичні праці.

• Шаповал Микита. Загальна соціологія.  — Прага: «Вільна Спілка», 1934 — 238 с. Нове видання: Шаповал М. Загальна соціологія. — К.: Український центр духовної культури, 1996. — 368 с.
• Ляхоманія. Наша доба. Соціально-політичний нарис.  — Прага: Вільна Спілка, 1931. — 287 с.
• Стара і нова Україна. Листи в Америку. — Нью Йорк, 1925. — 32 с.
• Суспільна будова. — Прага—Ужгород: «Український Соціологічний Інститут в Празі», 1936 — 39 с.
• Шлях визволення. Суспільно-політичні нариси. — Прага — Берлін: Нова Україна, 1923. — 70 с.
• Схема життєпису (автобіографічний шкіц) / Упоряд. С. Зеркаль. — Нью-Йорк, 1956.

Погруддя Микиті Шаповалу у селі Серебрянка Донецької області

Вшанування пам'яті

• У його рідній Серебрянці встановлено погруддя.
• У місті Краматорськ існує вулиця Микити Шаповала
• У 2023 році заснована відзнака Донецького відділення НТШ: Пам'ятна медаль «Микита Шаповал».

Пам᾽ятна медаль Донецького від. НТШ «Микита Шаповал» 2023 р. Аверс Пам᾽ятна медаль Донецького від. НТШ «Микита Шаповал» 2023 р. Аверс  ПАМ᾽ЯТНА МЕДАЛЬ Реверс ПАМ᾽ЯТНА МЕДАЛЬ Реверс

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Гомзин Б. Микита Шаповал, укр. громадський діяч. Л. 1932:
• Шаповал Микита. Схема життєпису (автобіографічний шкіц) (упорядкував С. Зеркаль). Нью-Йорк 1956.
• Микита Шаповал — видатний державний діяч, вчений, патріот //Матеріали науково-практичної конференції з нагоди 125-річчя від дня народження, 5 квітня 2007 року. — Донецьк, Донецький вісник Наукового товариства імені Шевченка. Т.19 — Донецьк: Східний видавничий дім. Український культурологічний центр. 2007. — 132 с.
• Геннадій Глазунов. Микита Шаповал як громадсько-політичний діяч і науковець у галузі лісознавства // Схід (журнал), № 6(90), 2008.
• Золото у кожного в душі. — Донецьк: Східний видавничий дім. — 2010. 296 с.
• Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
• Лупейко О., Лупейко В. Правда не вмирає // Літературна Україна. — 2007. — 27 грудня. — С. 7.
• Миронець Н. Микита Шаповал про національне відродження та державність // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра. Матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк, 2008. — С. 289—300.
• Пустова Ф. Деякі особливості образного мислення Микити Шаповала // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра. Матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк, 2008. — С. 300—310.
• Велетень із Донбасу: До 120-річчя від дня народження М. Ю. Шаповала (Сріблянського) (1882—1932) // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2002 рік. — Донецьк, 2002. — С. 48-50.
• Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
• Терещенко В. Т. Золоті полотна. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2013. — 196 с.
• Харчук Р. Духовний Ренесанс на Україні: Микита Шаповал і Микола Хвильовий // Слово і час. −1991. — № 1.
• Шаповал Микита // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника/Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. -Погребенник. — К., 2007. — Част. 2.- С. 207—209.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — Київ : Книги - ХХI, 2007. — 464 с. — ISBN 978-966-8653-95-7.

Посилання

• Сріблянський М. // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 930-931.
• Шаповал Микита // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2072. — 1000 екз.
• Шаповал Микита Юхимович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Микита Шаповал. На боротьбу з злочинством. Отвертий лист до громадянства. Прага, 1926 [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Микита Шаповал. Інтеліґенція і пролєтаріят (1920) [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Микита Шаповал. Через десять років (до проблем суспільної структури України) (1927) [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12036/file.pdf [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]