Відкрити головне меню
Чина гороховидна (Lathyrus pisiformis)
Чина гороховидна
Чина гороховидна
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Fabeae
Рід: Чина (Lathyrus)
Вид: Чина гороховидна
Біноміальна назва
Lathyrus pisiformis
L. 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lathyrus pisiformis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lathyrus pisiformis
EOL logo.svg EOL: 703980
IPNI: 501945-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 313105
The Plant List: ild-8882

Чина гороховидна[1] (Lathyrus pisiformis L.) — рослина з роду Чина, родини Бобових. Народна назва: Горошок гороховатий.

Зміст

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

Багаторічна трав'яниста рослина висотою 50 — 100 см з довгим зеленим кореневищем. Стебла, майже прямостоячі, вузькокрилаті, злегка чіпляються за допомогою листових вусиків. Прилистки великі, яйцеподібні, з подовжено-загостреною верхівкою, біля основи іноді зубчасті, 20 — 55 мм завдовжки, 7 — 18 мм завширшки. Листя блакитно-зелені знизу, складаються зазвичай з 4-6 пар яйцевидних або овальних листочків, 25-50 мм завдовжки, 10 — 30 мм завширшки, приквітки лускаті, майже непомітні. . Листова вісь закінчується вусиком. Квітконоси коротші за листя, з 8 — 15 квітками. Квітки невеликі, 10 — 15 мм завдовжки, червонувато-бузкового кольору. Квітконіжки коротші за чашечки. Чашечка короткотрубчата, з невеликим потовщенням біля основи, її зубці трикутні. Прапор округло-еліптичний, з темним сітчастим жилкуванням, з виїмкою на верхівці, на широкому нігтику. Крила довгасто-ланцетні, на нігтику. Човник по нижньому краю зігнутий майже під прямим кутом. Боби лінійні, злегка стислі з боків, 40 — 50 мм завдовжки, 4 — 5 мм завширшки. Стулки бобу темно-бурого кольору. Насіння майже кулясте, буре, 10 — 12 у бобі. Рубчик дорівнює 1/6 частини окружності насінини. Каріотип — 2n = 14. Цвіте в травні, плодоносить у червні. Кореневище розташоване у ґрунті на глибині 3 — 4 см. Проростання насіння підземне. У перші 7 — 10 років у чини гороховидної зберігається головний корінь, потім він відмирає і залишаються додаткові корені, що відходять від кореневища, утвореного основами відмерлих надземних пагонів. У процесі онтогенезу змінюється і характер надземного пагона — з прямостоячого він перетворюється на такий, що підводиться, чіпляється.

ЕкологіяРедагувати

Зустрічається в листяних, мішаних і хвойних лісах, але найбільш характерна для широколистяних лісів. Росте під пологом лісу і по узліссях, у заростях чагарників, по схилах ярів, рідко — по степових луках.

ПоширенняРедагувати

Хімічний складРедагувати

В зеленій масі в кінці цвітіння більше 15% протеїну, 3,3% жиру, 14 мг% каротину, понад 300 мг% рутину.

Використання та господарське значенняРедагувати

Використовується як кормова рослина досить високої якості, добре поїдається великою рогатою худобою і кіньми у складі сіна. В народній медицині застосовували при набряках. Добрий медонос, дає багато нектару.

Охоронні заходиРедагувати

Входить до Регіональних червоних списків рослин Дніпропетровської, Львівської і Сумської областей[2].

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати