Билка (Україна)

село в Україні, у Коропській селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області

Билка (до 2016 року — Червоне[1]) — село в Україні, у Коропській селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. До 2016 у складі Билської сільської ради. Від 2016 орган місцевого самоврядування — Коропська селищна рада.

село Билка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Новгород-Сіверський район
Громада Коропська селищна громада
Облікова картка Билка 
Основні дані
Засноване 1554
Колишня назва Червоне
Населення 1059
Площа 4,726 км²
Густота населення 224,08 осіб/км²
Поштовий індекс 16252
Телефонний код +380 4656
Географічні дані
Географічні координати 51°28′26″ пн. ш. 33°05′00″ сх. д. / 51.47389° пн. ш. 33.08333° сх. д. / 51.47389; 33.08333Координати: 51°28′26″ пн. ш. 33°05′00″ сх. д. / 51.47389° пн. ш. 33.08333° сх. д. / 51.47389; 33.08333
Середня висота
над рівнем моря
138 м
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Короп
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, смт Короп, вул. Кибальчича, 1
Карта
Билка. Карта розташування: Україна
Билка
Билка
Билка. Карта розташування: Чернігівська область
Билка
Билка
Мапа
Мапа

Населення становить 1059 осіб.

Назва ред.

Село Билка, за здогадкою історика Олександра Лазаревського (1834-1902), спочатку звалося козаками Очавулиним. Згодом Очавулине взяло на себе назву своєї річки Билки. Деякі дослідники вважають, що назва річки походить від слов'янського слова "биль", яке означає "трава", "зілля". Це може бути пов'язано з багатством трав'янистих рослин в цій місцевості.

Символіка ред.

На гербі зображена білка в синьому колі, під колом дві сині булави. З боків "зілля". Все це веде до назви села: синє коло означають било (підвішену дошку по якій б'ють для відбивання сигналів, годин доби[2]) а булави - як те чим б'ють так і символізують козацьку історію села, білка - деякий час село мало саме таку назву, "зілля" - слов'янське слово "биль" може позначати назву села.

Історія ред.

Перша згадка про село датована 1554 р. У 1788 село придбав німецький поміщик, генерал Штофельн[джерело?].

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр., село Білки Коропської сотні знаходилося в чистому полі за 4 версти від села Атюши, на рівному місці, в невеликому березовому гаю по обидві боки невеликої річки Білки, що витікала з боку села Алтинівки.

Напередодні скасування кріпацтва, 1859 року в казенному й козацькому селі Кролевецького повіту Чернігівської губернії мешкало 1645 осіб (773 чоловічої статі та 872 — жіночої), налічувалося 220 дворових господарств, існували православна церква, винокурний, пивоварний і цегельний заводи[3].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Атюської волості мешкало 1650 осіб, налічувалось 297 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, круподерня[4].

За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 1905 осіб (941 чоловічої статі та 964 — жіночої), нараховувалося 376 дворових господарств[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2055 осіб (995 чоловічої статі та 1060 — жіночої), з яких 2022 — православної віри[6].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Коропської селищної громади.[7]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.[8]

Примітки ред.

  1. Рада перейменувала ще 12 сіл Чернігівщини. ЧЕline | (ru-RU) . 20 травня 2016. Процитовано 8 січня 2024.
  2. Слово Било у словнику
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 1525)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 88), (код 148)
  6. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-261. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  7. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання ред.