Чембало (фортеця)

фортеця у Криму
(Перенаправлено з Чембало)

Че́мбало (італ. Cembalo, рос. Чембало, крим. Çembalo) — генуезька, пізніше османська (під назвою Балаклава) фортеця в Криму, пам'ятка архітектури, наразі перебуває в межах Балаклави, яка адміністративно є районом міста Севастополя. Ансамбль фортечних споруд розташований на вершині та схилах гори Фортечної (колишня Кастрон), яка височіє над входом до довгої та зручної для кораблів Балаклавської бухти. Нині напівзруйнована — збереглися залишки оборонних та підпорних стін, чотирьох башт[1]. Фортеця Чембало — головна історична пам'ятка міста Балаклава, одна із найцікавіших пам'яток історії та археології Криму.

Чембало (фортеця)
Чембало со стороны Кефало-Вриси-2004.JPG
Руїни фортеці, вид з Кефало-Врісі

44°29′42″ пн. ш. 33°35′57″ сх. д. / 44.4951694° пн. ш. 33.5993750° сх. д. / 44.4951694; 33.5993750
Тип фортеця і місце розкопок
Статус спадщини federal cultural heritage site in Russiad
Країна  Україна
Розташування Балаклава, Крим
Перша згадка 1343
Ідентифікатори й посилання
Чембало (фортеця). Карта розташування: Україна
Чембало (фортеця)
Чембало (фортеця) (Україна)

CMNS: Чембало у Вікісховищі

НазваРедагувати

Античний географ Страбон згадує про існування у бухті Симболон (сучасній Балаклавській бухті) поселення Симболон Лімен («Гавань пророцтв», «Гавань символів»). Грецька назва Симболон/Ямболі генуезцями вимовлялася на італійський манір як Чембало.

ІсторіяРедагувати

 
План фортеці

Перше укріплення було споруджене на місці поселення племен таврів (середина І тисячоліття до н. е.).

У II столітті до н. е. ним володів Херсонес Таврійський, у V столітті н. е. — візантійці. Про бухту писали ще античні автори, серед яких Страбон, Пліній Старший та Аріан. Ймовірно, вона згадана в «Одіссеї» Гомера.

У VI столітті в цих місцях з'явилась невелика візантійська фортеця. Далі існувало грецьке рибацьке селище, яке на початку ІІ тис. увійшло до складу православного князівства Феодоро з готоаланським і грецьким неселенням.

У середині ХIV століття генуезці захопили грецьке поселення та заснували торгову факторію, а у 1357—1433 роках побудували кам'яну фортецю Чембало. Вона мала для Генуї стратегічне значення як крайній західний форпост у Криму і призначалася для боротьби з Феодоро, яке посилилося у другій половині ХIV століття. За писемними джерелами, початок освоєння генуезцями схилів гори Кастрон відноситься до 1343 року. У 40-х роках ХIV століття впоперек північного схилу гори було побудовано вал і рів, укріплені дерев'яним частоколом і кам'яною баштою з воротним проїздом. У 1354 році золотоординський хан Джанібек спалив це укріплення і населенню довелося рятуватися втечею. Про початок будівництва у 1357 році нової фортеці відомо із консульського напису Сімона дель Орто на камені, виявленому у кладці стіни церкви Святих апостолів Петра і Павла у Балаклаві. У 1380 році золотоординський хан Тохтамиш уклав з генуезцями мирну угоду й визнав за ними право володіти фортецею, яка з цього часу стала називатись Чембало (Цембало, Цембальдо). Після цього у фортеці почалось активне будівництво. Були побудовані так звані Верхнє «Святого Миколи» (консульський замок, Ратуша й церква) та Нижнє місто (фортеця Святого Георгія, оточена потужною стіною). У 20-40-х роках ХV століття через конфлікти генуезців із Феодоро земляні оборонні споруди були замінені камінним фортечним муром, довжиною 1080 м, а загальна площа укріпленої міської території збільшилася до 3,3 га. У 1423 р. Феодоро ненадовго оволоділо Чембало. У 1433 р. його грецьке населення повстало проти генуезців, вигнало італійський гарнізон, в результаті у 1433—1434 роках князівство Феодоро знову повернуло собі контроль над містом і всім Чембальським консульством. У червні 1434 року 6-тисячне військо найманців Генуї на чолі з рицарем Карло Ломелліні штурмом взяло фортецю, в ході якого вперше в Криму використало артилерію, і розграбувало місто. У сер. ХV століття до складу Чембальського консульства входили, ймовірно, поселення Кадикой, Карань (нині Флотське), Камара (Оборонне), Ванаутка (Гончарне), Кучук-Мускомья (Резеревне), Кайту (Тилове), Ласпі, Батіліман та залишки Херсону.

У травні 1453 року Рада сенаторів Генуї через борги передала Кафу, Чембало, інші замки та маєтки з округою в Криму банку Святого Георгія. У 1464—1467 роках за його фінансової підтримки було здійснено масштабну реконструкцію фортеці — посилені вежі зовнішньої лінії оборони, перебудована цитадель, а на вершині гори Кастрон зведено величний 20-метровий донжон. Втім через кількісну та технічну перевагу османського війська італійський консул і гарнізон змушені були за кілька років без бою залишити фортецю.

У 1475 році турки захопили Чембало і воно стало частиною санджаку, а потім ейялету Османської імперії. У фортеці, що дістала назву Балик-юве[2] («Риб'яче гніздо»), розташувалася турецька залога, а пізніше тут відбували покарання кримські хани, які чинили спротив османському султану. Неодноразово на неї нападали запорозькі та донські козаки. Фортеця у османський період втратила стратегічне значення і у XVIII столітті занепала.

Значної шкоди фортеця зазнала під час Другої світової війни через бойові дії та після неї через видобуток каменю. До наших днів збереглися залишки оборонних і підпірних стін та чотирьох башт, а також руїни храму. Але вежі фортеці руйнуються.

З 1783 року — у складі Російської імперії, пізніше — Російської Республіки, у 1917—1920 рр. — під владою кількох політичних режимів, з 1920 р. — РСФРР, а з 1954 р. — УРСР. З 1991 р. у складі незалежної України.

У 2010 році Україна внесла у Попередній список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО об'єкт «Генуезькі торгові пости та фортифікації — від Середземного до Чорного морів», складовою якого є і Чембало/Балаклава. З 2011 р. Україна розробляла цю номінацію спільно з Італією, до яких пізніше приєдналися Туреччина та Греція. Через тимчасову окупацію Криму Росією у 2014 р. ця робота призупинена.

ДонжонРедагувати

 
Головна башта, або Донжон

18 липня 2008 року через сильні дощі частина башти обвалилась[3][4][5]. До окупації Криму 2014 року проводилася наукова реставрація башти.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Белочкина Ю. В. Все о Крыме. 2-е изд. Испр. И доп. — Харьков: Фолио, 2018. — С. 121.
  2. Хорошевський А. Ю. 20 найкращих екскурсій Україною. — Харків: Фоліо, 2009. — 315 с.
  3. Балаклава без башти. Архів оригіналу за 15 січень 2012. Процитовано 20 серпень 2008. 
  4. (рос.)Обрушилась 700-летняя башня Донжон — символ Балаклавы Архівовано 18 серпень 2008 у Wayback Machine.
  5. (рос.) В Балаклаве обрушилась башня генуэзской крепости Архівовано 23 серпень 2008 у Wayback Machine. (рос.)

ЛітератураРедагувати

Координати: 44°29′42″ пн. ш. 33°35′57″ сх. д. / 44.4951694° пн. ш. 33.5993750° сх. д. / 44.4951694; 33.5993750