Ілля Чавчавадзе
Ілля́ Григо́рович Чавчава́дзе (груз. ჭავჭავაძე, ილია; 27 жовтня (8 листопада) 1837 — 30 серпня (12 вересня) 1907) — грузинський діяч і письменник. Основоположник критичного реалізму в грузинській літературі. Один з активних діячів національно-визвольного руху Грузії. Убитий агентами царської поліції.
| Ілля Григорович Чавчавадзе | ||||
|---|---|---|---|---|
| ილია ჭავჭავაძე | ||||
 | ||||
| Народився | 27 жовтня (8 листопада) 1837[1][2] Кварелі, Грузинська губернія, Російська імперія[3][1] | |||
| Помер | 30 серпня (12 вересня) 1907[1][2] (69 років) Ціцамурі, Тифліська губернія, Російська імперія[1] | |||
| Поховання | Мтацмінда | |||
| Громадянство |  Російська імперія | |||
| Національність | грузин | |||
| Місце проживання | Тбілісі | |||
| Діяльність | поет, перекладач, публіцист, літературознавець | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[4] і публіцистика[4] | |||
| Мова творів | грузинська, російська | |||
| Magnum opus | Q16370990? і Q12863005? | |||
| Рід | Chavchavadzed | |||
| У шлюбі з | Гурамішвілі Ольга Тадеозівна | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Ілля Чавчавадзе у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
З біографії
ред.Бував в Україні й у редагованих ним видавництвах популяризував твори Т. Шевченка. Його основні літературні твори були перекладені багатьма мовами, серед яких українська, англійська, французька, німецька, польська, білоруська, російська та інші.
Твори: поеми «Како Розбійник» (1860), «Видіння» (1872—1873), «Відлюдник» (1883); повісті «Чи ж він людина?» (1859—1863), «Розповідь жебрака» (1859), «Вдова Отарашвілі» (1887).
Разом із Н. Ніколадзе, Н. Лордкіпанідзе, С. Месхи та іншими письменниками на початку XIX століття стояв біля витоків грузинської публіцистики.
Ряд його творів було опубліковано в заснованих ним «Сакартвелос Моамбе» («Грузинський Вісник») та «Іверія», і в видаваному нині грузинському журналі «Моамбе».
Канонізований у Грузинській православній церкві (1987), згадування 2 серпня.
Похований в пантеоні Мтацмінда.
Переклади українською
ред.На українську мову твори Чавчавадзе перекладали Б. Грінченко, П. Грабовський, П. Тичина, П.Осадчук та інші.
Повість «Розповідь жебрака» Іллі Чавчавадзе переклав українською Олександр Мушкудіані (1987).
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 607—608.
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
Посилання
ред.- Чавчавадзе Ілля // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 702-703.
- Чавчавадзе Ілля Григорович // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 742. — ISBN 966-692-744-6.
- 478/mode/1up?view=theater «Сакартвелос моамбе» («Вісник Грузії»); Тергдалеулі // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 363-364; 478.
- Ілля Чавчавадзе
- Sharadze, Guram (ed., 1987).Ilia Chavchavadze works, translated by Marjory and Oliver Wardrops. Tbilisi: Ganatleba, 1987. Online version at NPLG.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ а б Педагоги и психологи мира — 2012.
- ↑ Чавчавадзе Илья Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
|
Це незавершена стаття про особу Грузії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |