Відкрити головне меню

Осадчук Петро Ількович
Петро Осадчук.jpg
Ім'я при народженні Осадчук Петро Ількович
Народився 2 грудня 1937(1937-12-02)
Острівець, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 8 жовтня 2014(2014-10-08) (76 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Мова творів українська
Жанр поезія
Magnum opus «Незрима стріла часу»
Партія КПРС, НРУ і Реформи і порядок
Діти Осадчук Андрій Петрович і Осадчук Роман Петрович
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1979

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
ПРП 12 травня 1994 12 травня 1998

Петро́ І́лькович Осадчу́к (*2 грудня 1937, с. Острівець, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області, Україна — 8 жовтня 2014) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові — шістнадцять, молодшому — чотири). Мати сама виростила трьох синів.

У 1955 році став студентом філологічного факультету Одеського університету ім. І. І. Мечникова, після закінчення якого вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині. Згодом на тій же Одещині працював газетярем, в обкомі комсомолу, а потім — у Києві. Був редактором у видавництвах «Маяк» (Одеса), «Молодь». З 1976 по 1991 рік працював секретарем правління столичної письменницької організації. Восени 1989 року увійшов до складу ініціативної групи, яка підготувала основоположні документи Народного Руху України за перебудову; першим із трибуни загальних зборів Київської організації Спілки письменників України, що відбувалися під головуванням Івана Драча, «озвучив» рухівську програму. Вірші почав публікувати ще в студентські роки. У середині 1960-х років став виступати з поезіями в республіканських газетах і журналах, альманахах і збірниках.

Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагають йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать книжечки віршів для дітей «Ясний світ», «Все співає і росте».

Поет був депутатом Верховної ради України І і II скликань. Лауреат премії ім. М. Островського.

ЦитатиРедагувати

Якби йому, якось зізнався Петро Осадчук, запропонували одним реченням виразити сенс свого життя, мету і спрямованість багатьох його римованих і неримованих писань, він сказав би:

« Вище України тільки небо, але й небо над Україною — також Україна! »

Громадсько-суспільна діяльністьРедагувати

Активний учасник земляцтва івано-франківців у м. Києві й був його головою.

ТворчістьРедагувати

Петро Осадчук — автор більше 30 поетичних збірок. Серед них — «Вітряк», «Третій перевал», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов'ю», «Сурми на світанні», «Біла каравела», «Літаюча тарілка». Видав книжку літературно-критичних статей і есе «Поезія — молодість душі».

Поетичні твориРедагувати

  • «Революційний паспорт» (1967),
  • «Вітряк» (1969),
  • «Третій перевал» (1972),
  • «Ясний світ» (1972),
  • «Біографія вірності» (1973),
  • «Лінія життя» (1975),
  • «Раска — біль і любов» (1976),
  • «Іспит» (1977),
  • «Земля, зігріта любов'ю» (1978),
  • «Все співає і росте» (1979),
  • «Взаємодія» (1980),
  • «Закон постійних величин» (1982),
  • «Пряма мова» (1984),
  • «Сурми на світанні» (1985),
  • «Біла каравела» (1986),
  • «Лінія життя» (1987),
  • «Второе дыхание» («Другий подих», 1987),
  • «День відкритих дверей» (1991),
  • «Незрима стріла часу» (1997),
  • «Реєстр українського лайдацтва» (1997),
  • «Паранормальні явища» (1999),
  • «Відкрите море душі», (2006),
  • «Спокій за межею досяжності», (2007),
  • «Родинний спадок», (2007),
  • «Останній рубіж оборони», (2007) та інші.

ПерекладиРедагувати

Петро Осадчук понад 30 років займається поетичним перекладом. Він переклав:

Див.: Петро Осадчук, Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача, Поезія різних народів, Київ, Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003.

Приклад поезіїРедагувати

* * *
Поки батько живий, поки мати жива,
Розквітають сади, зеленіє трава.
Що не ступиш — то радість,
Що не крок — то краса!
Над тобою дзвенять голубі небеса.
Поки батько живий, поки мати жива,
І в осінніх садах є весняні дива,
І веселий зимою в сніг закутаний світ,
І твій сон світанковий — до щастя політ.
Поки батько живий, поки мати жива,
Не болить на душі, не болить голова.
Наче повінь вирує життя навкруги
І вирують джерела молодої снаги.
Поки батько живий, поки мати жива,
Як весною вода, час бурхливо сплива,—
Ти такий молодий, ти така молода,
А вода пригасає, спадає вода,
Поки батько живий, поки мати жива…
І нежданно тебе, як потоком змива.
Ти самотній стоїш, ти самотня стоїш —
І немає страшніших тоді роздоріж.
Поки батько живий, поки мати жива,
Хай душа не болить, не болить голова,
Хай здається життя безкінечним без меж.
Хочеш вірити в це? Хочу вірить! Авжеж!
Петро Осадчук, зі збірки «Незрима стріла часу».

Поетичні збірки останніх роківРедагувати


Літературні преміїРедагувати

ПосиланняРедагувати