Відкрити головне меню

Теофіл Александер Ленартович (Teofil Aleksander Lenartowicz, 27 лютого 1822 — 3 лютого 1893) — польський поет епохи романтизму, етнограф. Прізвисько «Мазовецький лірник» (за любов до мазовецького фольклору).

Теофіл Александер Ленартович
POL Teofil Lenartowicz.jpg
Псевдо Олександр
Народився 27 лютого 1822(1822-02-27)
Варшава
Помер 3 березня 1893(1893-03-03) (71 рік)
Флоренція
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність поет
Alma mater Болонський університет
Володіє мовами польська[1]
Членство Познанське Товариство приятелів наук[d]
Конфесія католицтво
Рід Ленартовичі
Батько Кароль Ленартович
Мати Маріанна Квасіборська
У шлюбі з Зофія Шимоновська
Діти Ян Ленартович
Автограф Teofil Lenartowicz signature.PNG
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив зі шляхетського роду Ленартовичів гербу Побуг. Батько Кароль походив зі шляхти у ВКЛ, під час 4-літнього сейму вписався до варшавського міщанства, брав участь у повстанні Костюшка як капітан народової міліції. Пізніше, маючи патент майстра-муляра, займався будівництвом у Варшаві. Після смерті батька матір знову вийшла заміж, родина покинула Варшаву, перебравшись на села Равського повіту у лівобережній Мазовії.

Здобув освіту правника, деякий час працював у Варшавському окружному суді. З 1841 року розпочав свою літературну діяльність. На початку 1840-х років він збирав у Мазовії фольклор, який визначив найважливіші риси його поезії.

Брав участь у революційних виступах 1848 року в Кракові. 1849 року був змушений тікати до Дрездена (королівство Саксонія).

1852 року переїхав до Парижа, 1856 року перебирається до Італії, де 1860-го оселився у Флоренції. Тут оженився на Зофії Шимановській, зведеній сестрі Адама Міцкевича. У 1879—1883 роках вивчав слов'янську літературу у Болонському університеті. 1888—1893 Теофіл Ленартович був почесним членом Познанського Товариства друзів науки.

ТворчістьРедагувати

Вагомими працями з доробку Ленартовича є збірники «Ліра» (1855 рік) і «Нова ліра» (1859 рік). Особливістю їх є народний погляд на події, фольклорно-пісенна поетика, ліричність. При цьому він не впадав у сентиментальність.

Темі повстання 1863 року присвячено і найрадикальніший його твір — «Марцин Борельовський-Лелевель» (1865 рік). Також перекладав «Божественну комедію» Данте, О. Пушкіна і Мюссе. Твори самого автора часто перекладались французькою та італійською мовами.

ДжерелаРедагувати

  • Nowakowski J. Lenartowicz Teofil Aleksander… // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 39—43. (пол.)
  • Witkowska A. Ryszard Przybylski, Wielka historia literatury polskiej. Romantyzm. — PWN, 1997. (пол.)
  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.