Ципа (річка)
| Ципа | |
|---|---|
 | |
 | |
| 55°02′33″ пн. ш. 111°50′18″ сх. д. / 55.04270000002777863° пн. ш. 111.83850000002777847° сх. д. | |
| Витік |
гора (2379 м), Південно-Муйський хребет[1] |
| • координати | 55°02′34″ пн. ш. 111°50′19″ сх. д. / 55.04278° пн. ш. 111.83861° сх. д. |
| • висота, м | 2000 м[1] |
| Гирло |
річка Вітім (за 872 км від гирла)[2] Вітімське плоскогір'я |
| • координати | 55°23′06″ пн. ш. 115°55′57″ сх. д. / 55.38500° пн. ш. 115.93250° сх. д. |
| • висота, м | 550 м[2] |
| Похил, м/км | 2,1 м/км |
| Басейн | Вітім → Лена → Море Лаптєвих |
| Країни: |
 Росія:• Бурятія |
| Прирічкові країни: |
Росія: • Бурятія |
| Регіон | Бурятія |
| Довжина | 692 км[3][4] |
| Площа басейну: | 42 200 км²[3][4] |
| Середньорічний стік |
270 м³/с (в гирлі)[4] 105 м³/с (за 286 км від гирла)[5] |
| Притоки: | Tsypikand і Uakitd |
| Водойми в руслі | Bauntd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ципа (рос. Ципа) — річка в Забайкаллі, на південному сході Східного Сибіру в Баунтовському евенкійському районі Бурятії Росії. Ліва, найбільша притока річки Вітім, належить до водного басейну Лени.
Географія ред.
Річка бере свій початок біля підніжжя Південно-Муйського хребта на стику з Ікатським хребтом, на висоті приблизно 2000 м над рівнем моря, на північно-західних схилах вершини 2379 м[1], за 26 км на південь від озера Амут (10,7 км²), за 32 км на північний захід від озера Орон та за 131 км на схід від озера Байкал, і до впадіння в озеро Баунт (55°09′38″ пн. ш. 112°54′14″ сх. д. / 55.16056° пн. ш. 112.90389° сх. д., висота 1059 м.р.м.) носить назву Верхня Ципа. Тече у вузькій, гірській, звивистій долині на південний захід, а далі на південь, за 10 км вище гирла лівої притоки Кедрової 2-ї — повертає на південний схід, а після гирла правої притоки Гулонги повертає на північний схід. В районі впадіння правої притоки Точи, річка входить у Баунтівську котловину, розширюється до 30-40 м, сильно петляє, ділиться на старичні протоки, минає пік Великий Хаптон (2284 м), перетинає гряду увалів, утворює два невеликих пороги, розбивається на два рукави і впадає в озеро Баунт в районі південно-західного берега. Після витоку в районі північно-східного берега озера, річка носить назву Нижня Ципа, або Ципа. Тече у звивистому руслі протягом 220 км у Баунтівській котловині, до метеостанції Ую (селище Уя), з швидкістю до 0,4 м/с, у широкій заболоченій долині, серед численної кількості невеликих озерець та старичних проток. Далі Ципа, затиснута з усіх боків хребтами, повертає на південь, сильно петляє, і проривається через гори Бабанти. На цій ділянці розташовано 119 перешкод у вигляді порогів та шивер. Для порогів річки характерні дуже великі, до 4 метрів, вали та бочки. Падіння води не круті, але дуже потужні. Найбільшим порогом є поріг № 49, який має перепад рівня висоти понад 5 метрів. Після притоки Бойме йде остання серйозна перешкода — поріг № 119 або Кадрань. Всі пороги відносно прості для подолання великими човнами (4-х місні катамарани, плоти та рафти і т. д.). Після впадіння правої і найбільшої притоки Амалат, річка знову повертає на північний схід тече Вітімським плоскогір'ям і впадає у річку Вітім з лівого берега, на висоті в 550 м над рівнем моря[2]. Через велику кількість опадів, у липні на річці, зазвичай бувають паводки.
Довжина річки 692 км. Площа басейну 42 200 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 1450 м, що відповідає середньому похилу русла — 2,1 м/км. Швидкість течії доволі велика, і коливається від 0,5 до 1,3 м/с у верхній течії, у середній течії, в межах Баунтівської котловини швидкість невелика — до 0,4 м/с, в горах Бабанти значно зростає до 2,6-3,0 м/с, а в пониззі — 0,9-1,3 м/с. Ширина русла у верхній течії доходить до 30-45 м, при глибині до 0,5-0,7 м, в середній течії, у Баунтівській котловині ширина — до 105—150 м, місцями до 340 м, при глибині — 2,5-4,5 м; в горах Бабанти ширина 65-75 м, глибина — 2,0-3,2 м, в нижній течії ширина коливається від 150 до 200 м, при глибині — до 2,0-4,0 м, а місцями до 9 м. Дно русла у верхів'ї піщане, в середній течії та пониззі складається із твердих гірських порід, кам'янисте[6]. Береги піщані, багато заток і проток.
Гідрологія ред.
Живлення річки дощове та снігове. Замерзає в жовтні, розкривається у травні, іноді на початку червня. Повністю перемерзає у верхів'ї на 3-5,5 місяців. Повінь у червні — вересні, межень в грудні — квітні. Влітку паводки від дощів, які припадають на середину та кінець повені, посилюють її.
За період спостереження протягом 30 років (1961–1990) на метеостанції Ую (с. Уя), за 286 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 105 м³/с[5] для водного басейну 15 600 км², що становить близько 37 % від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 212,5 міліметра на рік, що вважається дуже високим для цієї області.
За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 0,66 м³/с (у березні), що складає всього трохи більше 0,2 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить майже — 315 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) був практично 0,0 м³/с (у межень лютого — квітня 1987 та 1988 років), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 788 м³/с (у серпні 1973 року). Витрата води у гирлі Ципи — близько 270 м³/с.
Притоки ред.
Річка Ципа приймає більше півсотні приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 9, із них понад 100 км — 3 (від витоку до гирла):[7][8]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла Ципи, (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| ← Ципикан[9] | 329 | 6710 | 500 | 36,9 (87 км)[10] |
| → Горбилок | 92 | 365 | ||
| ← Кудур | 65 | 345 | ||
| → Віков'е | 51 | 312 | ||
| ← Бойме | 54 | 174 | ||
| ← Амалат (Великий Амалат) | 374 | 16600 | 133 | |
| → Кавокта | 59 | 114 | ||
| → Жалю | 52 | 91 | ||
| ← Актрагда | 125 | 3420 | 84 |
В басейні річки розташовано сотні озер та озерець, серед них більше трьох десятків площею понад 0,5 км². Найбільші із них: Баунт (111 км²), Орон (63,6 км²), Бусані (36,8 км²), Безіменне (9,8 км)[3].
Населенні пункти ред.
Басейн і береги річки малозаселені. На берегах розташовані кілька невеликих населених пункти, споруди зимників та мисливські будиночки (від витоку до гирла): селища Курорт Баунт, Баунт; зимники Шуринда, Горбілок, селище Уя, зимник Іма.
Фауна та флора ред.
У водах річки водиться багато видів різної риби, особливо: окуня, щуки, ленка. Є також сиг, харіус, таймень. Багато водоплавної дичини та звірини. З рослинності, яка переважає на берегах річки, притаманні дерева хвойних порід, зокрема — модрина, зустрічаються і листяні ліси — береза, осика, верба. У верхній течії та горах Бабанта переважають альпійські луки (гірська тундра) з кедровим слаником, лишайниками — які часто покривають гольці та куруми.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Аркуш карти N-49-32 верховье р Баргузин. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1970 р. (рос.), квадрат: 02х52
- ↑ а б в Аркуш карти N-50-II Іракінда. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1992 р. (рос.),квадрат: 32х40
- ↑ а б в Річка Ципа / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б в Річка Ципа // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б Tsipa At Z.Uzhu (англ) . R-ArcticNET.
- ↑ Maps for the world / Карти всього світу [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Ципи. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2016-02-26 (рос.)
- ↑ Впадає в озеро Баунт, через яке протікає річка Ципа.
- ↑ Дані по водотоку річки Ципикану на сайті R-Arcticnet: на станції Ципикан (за 87 км від гирла) (англ.)
Посилання ред.
)/N49-032%20%20%20%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%8C%D0%B5%20%D1%80%20%D0%91%D0%90%D0%A0%D0%93%D0%A3%D0%97%D0%98%D0%9D%20%20%20-70.jpg){kind=link}
- Річка Ципа // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Ципа / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Фото річки Ципа на Panoramio.com (від витоку до гирла): [1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12], [13], [14], [15], [16], [17], [18], [19], [20]
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)