Церква Святого Миколая (Москва)

Церква Святого Миколая (рос. Храм Святителя Миколая; Храм святителя Николая Мирликийского в Котельниках) — чинний православний храм Покровського благочиння Московської міської єпархії Російської православної церкви. Патріарше подвір'я Православної церкви Чеських земель і Словаччини[1]. Об'єкт культурної спадщини федерального значення.

Церква Святого Миколая
Church of Saint Nicholas in Kotelniki 04.jpg
55°44′40″ пн. ш. 37°38′41″ сх. д. / 55.74446500002777327° пн. ш. 37.64487200002777456° сх. д. / 55.74446500002777327; 37.64487200002777456Координати: 55°44′40″ пн. ш. 37°38′41″ сх. д. / 55.74446500002777327° пн. ш. 37.64487200002777456° сх. д. / 55.74446500002777327; 37.64487200002777456
Тип споруди православний храм і споруда
Розташування Flag of Russia.svg РосіяМосква
Архітектор Бове Йосип Іванович
Стиль ампір
Єпархія Московська єпархія
Стан об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Вебсайт pccs.ru
Церква Святого Миколая (Москва). Карта розташування: Росія
Церква Святого Миколая (Москва)
Церква Святого Миколая (Москва) (Росія)
CMNS: Церква Святого Миколая у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Походження назвиРедагувати

Церква Миколи Чудотворця, що в Котельниках (рос. Церковь Николая Чудотворца, что в Котельниках) розташована в Таганському районі Центрального адміністративного округу Москви за адресою 1-й Котельницький провулок, будинок 8. Назва церкви як і району, Котельники походить від відомої в XVII ст. Котельницької слободи чи слободи Котельників (не плутати з однойменним містом), де оселилося об'єднання ремісників, які виготовляли котли чи металевий посуд[2].

Інші назви[3]:

  • Миколо-Котельницька церква (рос. Николо-Котельническая церковь)
  • Нікольська церква (рос. Никольская церковь)
  • Миколаєвська церква (рос. Николаевская церковь)
  • Церква Миколи (рос. Николы церковь)
  • Церква Миколи Угодника (рос. Николы Угодника церковь)
  • Церква Миколи Мирлікійського (рос. Николая Мирликийского церковь)
  • Свято-Нікольська церква (рос. Свято-Никольская церковь)
  • Святонікольська церква (рос. Святоникольская церковь)

Церква Святої ТрійціРедагувати

Перша згадка про дерев'яну каплицю на місці сучасної церкви Святого Миколая відноситься до 1547 року й відома як церква Святої Трійці. Будівлю побудували на березі річок Москва та Яузи біля підніжжя південно-західного схилу Швивого пагорба (рос. Швивая горка). Територія сучасного Таганського району почала активно заселятися між XVXVI ст. ремісниками[4]. 1625 року каплиця згоріла, а на її місці побудували дерев'яну церкву Миколая Чудотворця в Котельниках.

Нікольський храмРедагувати

 
Фото з альбому Миколи Найдьонова. 1882 рік

1657 року на кошти купців Строганових дерев'яну церкву Миколи Чудотворця перебудували в кам'яну церкву. У новому Нікольському храмі облаштували родинну усипальницю Строганових.

У церкві 1688 року головний престол був освячений ім'ям святого Миколая, а приділ — на честь преподобних Зосима й Саватія Соловецьких. Згодом, при церкві були поховані Григорій Строганов (1715), його дружина Марія (1734) та інші члени родини Строганових[5].

До початку XIX століття церква була майже зруйнована й 1812 року сильно постраждала через масштабну московську пожежу й тому, Нікольську церкву приписали до церкви святих Косми й Даміана (розміщувалась на 3-му Котельницькому провулку й була зруйнована 1936 року).

Сучасна церкваРедагувати

 
Південний вхід

1822 року за сприяння князя Сергія Михайловича Голіцина (1774—1859), громадського діяча й дійсного таємного радника 1-го класу розпочалось будівництво нової церкви Святого Миколая. Церкву розмістили на схилі Швивого пагорба, завдяки чому вона добре оглядалась як з берега річки, так і з провулка. Автор проєкту — архітектор Осип Бове, відомий забудовник Москви[6]. 24 серпня 1824 року (за старим стилем) Нікольська церкву освятив митрополит Московський Філарет. Споруду збудували в стилі ампір у формі четверика, на який встановили ротонду з напівциркульними арочними вікнами розділеними пілястрами. Південний бік церкви, що виходить на провулок, прикрасили декоративним портиком із трьома скульптурними барельєфними композиціями — «Вхід Господній в Єрусалим», «Поклоніння волхвів», «Побиття немовлят». У північній частині — встановили вівтар преподобних Зосима й Саватія Соловецьких. Через перепад рельєфу в церкві підвищили підніжжя трапезної і дзвіниці. 1873 року на кошти Євдокії Виноградової, вдови диякона, у трапезній розмістили приділ великомучениці Євдокії. До нього, як і до дзвіниці побудували парадні сходи.

1892 року церкву Святого Миколая реставрували. Автором проєкту перебудови став архітектор Микола Марков, талановитий російський зодчий Москви й Підмосков'я[7][6].

Радянський періодРедагувати

У радянську добу, 1932 року Нікольську церкву закрили й вилучили чимало релігійних предметів. Деякі предмети передали до музею-заповідника й до храмів у Коломенському, все інше було пограбовано чи знищено. З церкви Святого Миколая були зняті хрести й купола, збиті рельєфи, зруйнована церковна огорожа. Після перебудови в споруді розмістили хімічну лабораторію відділу геології.

У 1970-х роках споруда Нікольської церкви була частково реставрована й «потрапила під охорону держави як пам'ятка архітектури». Того ж часу були знищені сімейні поховання Голіциних і Строганових.

Відродження церквиРедагувати

Указом патріарха Московського й всієї Русі Алексія II від 14 серпня 1991 року церкві святителя Миколая надали статус патріаршого подвір'я. Настоятелем храму став ієрей Михайло Жуков. 1992 року провели обряд освячення і реставраційні роботи. До храму повернулися збережені останнім священиком протоієреєм Миколаєм (Чертковим) старовинні ікони. Серед них була Чудотворна феодорівська ікона Божої Матері. Дві ікони преподобних Зосима й Саватія Соловецьких зберігались у церкві Миколи Чудотворця в Москві.

1998 року в церкві відкрили представництво Православної церкви Чеських земель і Словаччини в Москві. 28 жовтня 1998 року відбулося урочисте Велике освячення храму патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II. Присутній на освяченні Нікольського храму митрополит Дорофей від імені Православної церкви Чеських земель і Словаччини нагородив ієрея Михаїла (Жукова) орденом рівноапостольних святих Кирила і Мефодія за заслуги у відновленні церкви.

28 січня 2020 року споруди церкви й причту передано у власність Російської православної церкви (розпорядження Департаменту міського майна міста Москви № 2282 і 2287)[8]. Головний престол освячений на честь Миколи Чудотворця; боковий вівтар на честь преподобних Зосими й Саватія Соловецьких, приділ, що з правого боку трапезної частині храму, освячений на честь мучениці Євдокії.

Представництво Православної церкви Чеських земель і Словаччини в МосквіРедагувати

 
Архімандрит Серафим (Шемятовський)

5 жовтня 1999 року Священний синод Руської православної церкви ухвалив відкрити подвір'я Православної церкви Чеських земель і Словаччини в московській церкві Святителя Миколая[9]. 2000 року першим представником Православної церкви Чеських земель і Словаччини в Москві був обраний настоятель церкви Святого Миколая — протопресвітер Михайло Дандар[10].

2005 року виконувати обов'язки настоятеля був обраний ігумен Симеон (Шевцов). За його керівництва реставрували іконостас у прибудові преподобних Зосима й Саватія Соловецьких, розширили верхній ряд головного іконостасу[10]. У період від 25 червня 2006 року до 2 жовтня 2013 року настоятелем храму призначили протоієрея Олексія Ющенко[10]. Від 3 жовтня 2013 року до 26 березня 2014 року обов'язки настоятеля церкви виконував ієрей Андрій Нікольський[10].

27 березня 2014 року рішенням Священного синоду Православної церкви Чеських земель і Словаччини представником при патріархові Московському і всієї Русі настоятелем церкви Святого Миколая був призначений архімандрит Серафим (Шемятовський). Він є майстром розпису ікон і фресок у храмах Росії, Чехії, Словаччини, США, Швеції, Великої Британії, Ірландії, Швейцарії. 2010—2014 рр. був кліриком кафедрального собору в ім'я святих Кирила і Мефодія міста Михайловці (Словаччина) і особистим секретарем архієпископа ГеоргіяМихалівсько-Кошицької православної єпархії. Має ступінь магістра богослов'я[10].

СвітлиниРедагувати

Реліквії церквиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Столичный храм святителя Николая Мирликийского в Котельниках передан Церкви / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (ru). Процитовано 2020-04-15. 
  2. Памятники архитектуры Москвы. Земляной город. — М.: Искусство, 1989. — С. 291—302.
  3. Церковь Николая Чудотворца, что в Котельниках. www.temples.ru. Процитовано 2020-04-19. 
  4. История Таганского холма Русское Воскресение
  5. История Никольского храма на официальном сайте. Архів оригіналу за 2009-10-15. Процитовано 2009-10-25. 
  6. а б Церковь Николая Чудотворца, что в Котельниках. Храмы России. Процитовано 2013-03-26. 
  7. Зодчие Москвы времени эклектики, модерна и неоклассицизма (1830-е — 1917 годы): илл. биогр. словарь / Гос. науч.-исслед. музей архитектуры им. А. В. Щусева. — М.: КРАБиК, 1998. — С. 166. — 320 с. — ISBN 5-900395-17-0.
  8. Столичный храм святителя Николая Мирликийского в Котельниках передан Церкви. Patriarchia.ru. 2020-02-10. Процитовано 2020-02-11. 
  9. http://www.patriarchia.ru/db/text/4951220.html
  10. а б в г д Данные официального сайта храма. Архів оригіналу за 2014-08-26. Процитовано 2014-08-22. 
  11. СВЯТЫНИ ХРАМА СВЯТИТЕЛЯ НИКОЛАЯ В КОТЕЛЬНИКАХ | Представительство Православной Церкви Чешских Земель и Словакии (ru). Процитовано 2019-10-09. 

ДжерелаРедагувати

  • (И. А. Благовещенский). Краткие сведения о всех церквах Московской епархии. М., 1874. № 129.
  • Паламарчук П. Г. Сорок сороков. Т. 2: Москва в границах Садового кольца. М., 1994. С. 399—401
  • Памятники архитектуры Москвы, состоящие под государственной охраной. М., 1980. С. 87.
  • Сытин П. В. Откуда произошли названия улиц Москвы. М., 1959. С. 157.

ПосиланняРедагувати