Хмельове (Новоукраїнський район)

село в Кіровоградській області, Україна

Хмельове́ — село в Україні, у Смолінській селищній громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить понад 2500 осіб. Колишній центр Хмелівської сільської ради.

село Хмельове
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новоукраїнський район
Тер. громада Смолінська селищна громада
Код КАТОТТГ UA35060230210093596
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1767
Населення 2549
Поштовий індекс 26225
Телефонний код +380 5258
Географічні дані
Географічні координати 48°34′07″ пн. ш. 31°23′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Місцева влада
Адреса ради 26223, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н., смт Смоліне, вул. Козакова, 39
Сільський голова Майдебура Сергій Васильович
Карта
Хмельове. Карта розташування: Україна
Хмельове
Хмельове
Хмельове. Карта розташування: Кіровоградська область
Хмельове
Хмельове
Мапа
Мапа

CMNS: Хмельове у Вікісховищі

Історія

ред.

В селі Хмельове Єлисаветградського повіту в другій половині XVIII століття мав свої основні маєтності генерал-аншеф Петро Абрамович Текелій. На його кошти, після отримання Текелієм однойменного ордену, тут було зведено церкву Олександра Невського.[1][2] Хмельове виникло в середині XVIII ст. У цій місцевості царський генерал П. Текелій 1767 року отримав у дарунок від Катерини II 3160 десятин. Після зруйнування Запорізької Січі йому додатково наділено 2565 десятин земельних угідь. Першим поселенцям-втікачам від гніту польських панів та запорізькій голоті — генерал надавав деякі пільги, звільняючи їх від повинностей на 3 роки. З 1797 року Хмельове відоме як містечко, де проживало 448 чоловіків і 446 жінок. Усі вони були кріпаками спочатку П. Текелія, а згодом надвірного радника Акацатова.

31 липня 1941 року село захопили німецькі війська. Німці вбили 296 чоловік, вивезли до Німеччини 812 дівчат і хлопців. Мешканці села чинили опір німцям: саботували сільськогосподарські роботи, ховали від ворога хліб, худобу, уникали німецької каторги. 14 березня 1944 року село захопили радянські війська. У лавах Червоної Армії билися з німцями близько 300 місцевих жителів. 144 з них загинули. 286 нагороджені орденами й медалями. Землякам, що полягли на фронтах війни, споруджено меморіальний комплекс.

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3001 особа, з яких 1362 чоловіки та 1639 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2687 осіб.[4]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 97,39 %
російська 2,42 %
білоруська 0,07 %
молдовська 0,07 %
гагаузька 0,04 %

Відомі люди

ред.

У селі народились:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Петраков В. Разрушитель Запорожской Сечи — генерал родом из Сербии // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. — С. 258—259 (рос.)
  2. Матеріали з архіву Б. В. Федорова
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Василь Бондар (Незборима нація). Визнавав лише відкриту збройну боротьбу. Процитовано 15.07.2018.

Посилання

ред.