Фісан Галина Андріївна
Галина Андріївна Фісан (нар. 1 квітня 1923, Сімферополь) — українська художниця театру і мистецтвознавець; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року[1]. Дружина художника Леоніда Братченка[2].
| Фісан Галина Андріївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 1 квітня 1923 (101 рік) Сімферополь, РСФРР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Харківський художній інститут (1949) | |||
| Діяльність | сценографка, мистецтвознавиця | |||
| Вчитель | Овчаренко Дмитро Павлович і Шавикін Дмитро Миколайович | |||
| Працівник | Харківський художній музей | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| У шлюбі з | Братченко Леонід Сергійович | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народилася 1 квітня 1923 року[a] в місті Сімферополі (нині Україна). Протягом 1942—1944 років навчалася у Тбіліській академії мистецтв; у 1944—1949 роках — у Харківському художньому інституті у Дмитра Овчаренка, Дмитра Шавикіна.
Протягом 1949—1953 років працювала заступником директора з наукової роботи у Харківському художньому музеї; у 1953—1960 роках — головним художником Харківського обласного драматичного театру; з 1960 року знову на посаді заступника директора з наукової роботи в Харківському художньому музеї[1]. Була членом КПРС.
Мешкала у Харкові в будинку на вулиці Отакара Яроша, № 27, квартира № 51 та в будинку на вулиці Тобольській, № 43 а, квартира № 10[1].
Творчість
ред.Працювала в галузі театрально-декораційного мистецтва і мистецтвознавства. Оформила близько 50 вистав[1], зокрема:
- «Вій» за Миколою Гоголем (1950; Харківський театр музичної комедії);
- «Любов Ярова» Костянтина Треньова (1955, Харківський драматичний театр);
- «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького (1957, Харківський драматичний театр);
- «Діти Ванюшина» Сергія Найдьонова (1959, Севастопольський драматичний театр імені Анатолія Луначарського);
- «Франческа да Риміні» (1962), «Іоланта» (1969) Петра Чайковського (1962)[3];
- «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні (1964, Харківський театр опери та балету);
- «Лісова пісня» Михайла Скорульського (1980)[3].
Брала участь у виставках з 1949 року, республіканських — з 1954 року. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1983, 1993 роках; селі Пархомівці — у 1997 році[1].
Як мистецтвознавець займалася дослідженням творчості українських митців дореволюційної та сучасної доби. Автор путівників, каталогів, буклетів, наукових статей, зокрема:
- альбом «Дмитро Овчаренко» (Київ, 1972);
- каталоги та буклети виставок Василя Мироненка (Харків, 1977), Порфирія Мартиновича (Харків, 1981), Володимира Петрова (Харків, 1982), Миколи Роботягова (Харків, 1986), Георгія Нарбута (Харків, 1990)[1].
Підсумком її науково-дослідницької музейної діяльності стала монографія «Харьковские вернисажи», видана у 2004 році. До неї увійшли вже вищезазначені її роботи, а також дослідження, пов'язані з історією формування та атрибуції зібрання Харківського художнього музею: «Твори Рєпіна в Харківському художньому музеї», «Історія харківської художньої колекції», «Сторінки історії Харківського художнього музею. 1944—1970 роки»[2].
Виноски
ред.- ↑ У деяких джерелах дата народження вказана 15 квітня 1923 року.
Примітки
ред.Література
ред.- Фісан Галина Андріївна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 481—482.;