Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен

Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен (нім. Friedrich Ludwig Fürst zu Hohenlohe-Ingelfingen) (31 січня 1746 – 15 лютого 1818) — прусський генерал.

Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен
нім. Friedrich Ludwig zu Hohenlohe-Ingelfingen
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Ludwig zu Hohenlohe-Ingelfingen
Народився	31 січня 1746(1746-01-31) Інгельфінген
Помер	15 лютого 1818(1818-02-15) (72 роки) Sławięciced, Кендзежин-Козьле, Опольське воєводство, Республіка Польща
Поховання	Опольське воєводство
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	офіцер
Учасник	Наполеонівські війни
Титул	Фюрст
Військове звання	генерал
Рід	Hohenlohed
Батько	Heinrich August, 1st Prince of Hohenlohe-Ingelfingend
Мати	Wilhelmine Eleonore Gräfin zu Hohenlohe-Öhringend
Брати, сестри	Georg Friedrich Heinrich von Hohenlohe-Ingelfingend і Friedrich Karl Wilhelm, Fürst zu Hohenlohed
У шлюбі з	Amalia Charlotte Louise Marianne Christiane Gräfin von Hoymd
Діти	August, Prince of Hohenlohe-Öhringend, Prince Adolf zu Hohenlohe-Ingelfingend, Princess Emilie of Hohenlohe-Ingelfingend і Princess Auguste of Hohenlohe-Ingelfingend
Нагороди	honorary citizen of Frankfurt am Maind
Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя

Фрідріх Людвіґ був старшим сином Генріха Августа, князя Гогенлое-Інґельфінґен (1715-1796) і його дружини, принцеси Вільгельміни Елеонори Гогенлое-Ноєнштайн-Ерінґен (1717-1794).

Біографія

Фрідріх Людвіґ почав свою військову кар'єру ще хлопчиком, служачи проти пруссаків в останні роки Семирічної війни. Увійшовши після укладення миру до складу прусської армії, він, завдяки своєму княжому титулу, відразу отримав звання майора, а в 1775 році був підвищений до підполковника. У 1778 році Фрідріх Людвіґ брав участь у війні за баварську спадщину і приблизно в той же час отримав звання полковника. Незадовго до смерті короля Фрідріха Великого він був підвищений до звання генерал-майора і призначений командиром полку. Декілька років князь виконував гарнізонну службу в Бреслау, поки в 1791 році не став губернатором Берліна. У 1794 році він командував корпусом прусської армії на Рейні і відзначився в багатьох боях, зокрема в битві під Кайзерсляутерном 20 вересня.

Фрідріх Людвіґ в цей час був найпопулярнішим командиром прусської армії. Блюхер писав про нього, що він був лідером, яким могла б пишатися прусська армія. Він став спадкоємцем свого батька в князівстві і отримав додаткові землі завдяки шлюбу з дочкою графа фон Гойма. У 1806 році Фрідріх Людвіґ, вже на посаді генерала від інфантерії, був призначений командувати лівим крилом прусських військ, які протистояли Наполеону, маючи під керівництвом князя Людвіґа Фрідріха Прусського; але, відчуваючи, що його кар'єра була кар'єрою князя, а не професійного солдата, він дозволив своєму генерал-квартмейстеру, некомпетентному оберсту (полковнику) Крістіану Карлу Августу Людвіґу фон Массенбаху вплинути на нього неправомірно. Невдовзі між Гогенлое та головнокомандувачем герцогом Брауншвайґським виникли суперечки, армії марширували туди й сюди безрезультатно, і, нарешті, армія Фрідріха Людвіґа була майже знищена Наполеоном у битві під Єною 14 жовтня 1806 року.

Князь проявив свою звичайну особисту хоробрість у битві і зумів зібрати частину свого корпусу біля Ерфурта, звідки він відступив до Пруссії. Але переслідувачі пильно стежили за ним, і маршал Йоахім Мюрат перехопив його корпус коло Пренцлау. Вранці 28 жовтня, через два тижні після Єни і через три тижні після початку військових дій, Гогенлое відхилив дві вимоги Франції про капітуляцію. Однак перші бої йшли проти пруссаків у битві при Пренцлау. Массенбах, який брав участь у переговорах з французами, раптово з'явився з новиною, що французи повністю оточили їх, що було неправдою. Під впливом начальника штабу і повіривши Мюратовому «слову честі», що 100 000 французів оточили його війська, Гогенлое капітулював з 10 000 чоловік (насправді, у Мюрата було не більше 12 000 біля Пренцлау, у тому числі лише 3 000 піхоти).

Колишня популярність і вплив Фрідріха Людвіґа в армії мали зараз найгірший можливий ефект, бо коменданти гарнізонів скрізь втратили дух і здавались за його прикладом. Капітуляція Пазевалька відбулася 29 жовтня, капітуляція Штеттіна в ніч з 29 на 30 жовтня, а Кюстрін здався 1 листопада. До кінця листопада облога Магдебурга закінчилася капітуляцією. На захід від річки Ельби облоги Гамельна, Нінбурґа та Плассенбурґа також закінчилися погано для Пруссії.

Після двох років, проведених у військовому полоні у Франції, Фрідріх Людвіґ жив у своїх маєтках, не з'являючись на публіці до самої смерті. У серпні 1806 року, якраз перед початком війни Четвертої коаліції, він відмовився від князівства на користь свого старшого сина, не бажаючи стати посередницьким правителем під сюзеренітетом Вюртемберґа.

Шлюб і сімя

8 квітня 1782 року в Гляйні він одружився з графинею Марією Амалією Крістіаною Шарлоттою Луїзою Анною фон Гойм (1763-1840), дочкою графа Юліуса Ґебгарда фон Гойма (пом. 1769) і його дружини Крістіани Шарлотти фон Діскау, пізніше принцеси Остен-Закен (1733-1811). Вони мали восьмеро дітей:

• князь Август Гогенлое-Інґельфінґен; він одружився з Луїзою з дому Вюртемберґ (1789-1851) і мав спадкоємців.
• княгиня Адельгайд Гогенлое-Інґельфінґен (1787-1858), дружина князя Георга Людвіга Моріца Гогенлое-Кірхберґа (1786-1836), без дітей.
• княгиня Емілія Гогенлое-Інґельфінґен (1788-1859) дружина графа Альбреха Августа Людвіга Ербах-Фюрстенау (1787-1851), мала дітей.
• князь Вільгельм Людвіг Едуард Гогенлое-Інґельфінґен (1789-1790).
• княгиня Августа Гогенлое-Інґельфінґен (1793-1821), дружина Карла, ландграфа Гессен-Філіппсталь-Бархфельда, мала сім'ю.
• князь Людвіг Карл Гогенлое-Інґельфінґен (1794-1794).
• князь Адольф Гогенлое-Інґельфінґен одружився з принцесою Луїзою Гогенлое-Лянґенбурзькою (1799-1881) і мав спадкоємців.
• Князь Александер Гогенлое-Інґельфінґен (1798-1829).

Смерть

Фрідріх Людвіґ помер у Славенціці у Верхній Сілезії в 1818 році. Його наступниками стали його сини Август, князь Гогенлое-Ерінґен та князь Адольф цу Гогенлое-Інґельфінґен .

Джерела

•  Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні: 

Phillips, Walter Alison; Atkinson, Charles Francis (1911). Hohenlohe . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 13. Cambridge University Press. с. 572—575. (англ.)

Зовнішні посилання

• Richard von Meerheimb. Hohenlohe-Ingelfingen, Friedrich Ludwig Fürst von // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1880, Band 12, S. 685 f.