Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен

німецький генерал (1746–1818)

Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен (нім. Friedrich Ludwig Fürst zu Hohenlohe-Ingelfingen) (31 січня 1746 – 15 лютого 1818) — прусський генерал.

Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен
нім. Friedrich Ludwig zu Hohenlohe-Ingelfingen
Friedrich Ludwig zu Hohenlohe-Ingelfingen.jpg
Ім'я при народженні нім. Friedrich Ludwig zu Hohenlohe-Ingelfingen
Народився 31 січня 1746(1746-01-31)[1]
Інгельфінген
Помер 15 лютого 1818(1818-02-15)[1][2] (72 роки)
Sławięciced, Кендзежин-Козьле, Опольське воєводство, Польща
Поховання Опольське воєводство
Країна Flag of the Kingdom of Prussia (1803-1892).svg Королівство Пруссія
Діяльність офіцер
Учасник Наполеонівські війни
Титул Фюрст
Військове звання генерал
Рід Hohenlohed
Батько Heinrich August, 1st Prince of Hohenlohe-Ingelfingend[2]
Мати Wilhelmine Eleonore Gräfin zu Hohenlohe-Öhringend[2]
Брати, сестри Georg Friedrich Heinrich von Hohenlohe-Ingelfingend і Friedrich Karl Wilhelm, Fürst zu Hohenlohed
У шлюбі з Amalie Gräfin von Hoymd
Діти August, Prince of Hohenlohe-Öhringend, Prince Adolf zu Hohenlohe-Ingelfingend, Princess Emilie of Hohenlohe-Ingelfingend[2] і Princess Auguste of Hohenlohe-Ingelfingend[2]
Нагороди
Arms of the house of Hohenlohe (1).svg

Раннє життяРедагувати

Фрідріх Людвіґ був старшим сином Генріха Августа, князя Гогенлое-Інґельфінґен (1715-1796) і його дружини, принцеси Вільгельміни Елеонори Гогенлое-Ноєнштайн-Ерінґен (1717-1794)[3].

БіографіяРедагувати

Фрідріх Людвіґ почав свою військову кар'єру ще хлопчиком, служачи проти пруссаків в останні роки Семирічної війни. Увійшовши після укладення миру до складу прусської армії, він, завдяки своєму княжому титулу, відразу отримав звання майора, а в 1775 році був підвищений до підполковника. У 1778 році Фрідріх Людвіґ брав участь у війні за баварську спадщину і приблизно в той же час отримав звання полковника. Незадовго до смерті короля Фрідріха Великого він був підвищений до звання генерал-майора і призначений командиром полку. Декілька років князь виконував гарнізонну службу в Бреслау, поки в 1791 році не став губернатором Берліна. У 1794 році він командував корпусом прусської армії на Рейні і відзначився в багатьох боях, зокрема в битві під Кайзерсляутерном 20 вересня[4].

Фрідріх Людвіґ в цей час був найпопулярнішим командиром прусської армії. Блюхер писав про нього, що він був лідером, яким могла б пишатися прусська армія. Він став спадкоємцем свого батька в князівстві і отримав додаткові землі завдяки шлюбу з дочкою графа фон Гойма. У 1806 році Фрідріх Людвіґ, вже на посаді генерала від інфантерії, був призначений командувати лівим крилом прусських військ, які протистояли Наполеону, маючи під керівництвом князя Людвіґа Фрідріха Прусського; але, відчуваючи, що його кар'єра була кар'єрою князя, а не професійного солдата, він дозволив своєму генерал-квартмейстеру, некомпетентному оберсту (полковнику) Крістіану Карлу Августу Людвіґу фон Массенбаху вплинути на нього неправомірно. Невдовзі між Гогенлое та головнокомандувачем герцогом Брауншвайґським виникли суперечки, армії марширували туди й сюди безрезультатно, і, нарешті, армія Фрідріха Людвіґа була майже знищена Наполеоном у битві під Єною 14 жовтня 1806 року[4].

Князь проявив свою звичайну особисту хоробрість у битві і зумів зібрати частину свого корпусу біля Ерфурта, звідки він відступив до Пруссії. Але переслідувачі пильно стежили за ним, і маршал Йоахім Мюрат перехопив його корпус коло Пренцлау[4]. Вранці 28 жовтня, через два тижні після Єни і через три тижні після початку військових дій, Гогенлое відхилив дві вимоги Франції про капітуляцію. Однак перші бої йшли проти пруссаків у битві при Пренцлау. Массенбах, який брав участь у переговорах з французами, раптово з'явився з новиною, що французи повністю оточили їх, що було неправдою. Під впливом начальника штабу і повіривши Мюратовому «слову честі», що 100 000 французів оточили його війська, Гогенлое капітулював з 10 000 чоловік (насправді, у Мюрата було не більше 12 000 біля Пренцлау, у тому числі лише 3 000 піхоти)[4].

Колишня популярність і вплив Фрідріха Людвіґа в армії мали зараз найгірший можливий ефект, бо коменданти гарнізонів скрізь втратили дух і здавались за його прикладом[4]. Капітуляція Пазевалька відбулася 29 жовтня, капітуляція Штеттіна в ніч з 29 на 30 жовтня, а Кюстрін здався 1 листопада. До кінця листопада облога Магдебурга закінчилася капітуляцією. На захід від річки Ельби облоги Гамельна, Нінбурґа та Плассенбурґа також закінчилися погано для Пруссії[4].

Після двох років, проведених у військовому полоні у Франції, Фрідріх Людвіґ жив у своїх маєтках, не з'являючись на публіці до самої смерті. У серпні 1806 року, якраз перед початком війни Четвертої коаліції, він відмовився від князівства на користь свого старшого сина, не бажаючи стати посередницьким правителем під сюзеренітетом Вюртемберґа[4].

Шлюб і сімяРедагувати

8 квітня 1782 року в Гляйні він одружився з графинею Марією Амалією Крістіаною Шарлоттою Луїзою Анною фон Гойм (1763-1840), дочкою графа Юліуса Ґебгарда фон Гойма (пом. 1769) і його дружини Крістіани Шарлотти фон Діскау, пізніше принцеси Остен-Закен (1733-1811). Вони мали восьмеро дітей:

  • князь Август Гогенлое-Інґельфінґен; він одружився на Луїзі з дому Вюртемберґ (1789-1851) і мав спадкоємців
  • княгиня Адельгайд Гогенлое-Інґельфінґен (1787-1858), вона вийшла заміж за князя Георга Людвіга Моріца Гогенлое-Кірхберґа (1786-1836), без дітей
  • княгиня Емілія Гогенлое-Інґельфінґен (1788-1859) вийшла заміж за графа Альбреха Августа Людвіга Ербах-Фюрстенау (1787-1851) і мала дітей
  • князь Вільгельм Людвіг Едуард Гогенлое-Інґельфінґен (1789-1790)
  • княгиня Августа Гогенлое-Інґельфінґен (1793-1821) вийшла заміж за Карла, ландграфа Гессен-Філіппсталь-Бархфельда, і мала сім'ю.
  • князь Людвіг Карл Гогенлое-Інґельфінґен (1794-1794)
  • князь Адольф Гогенлое-Інґельфінґен одружився з принцесою Луїзою Гогенлое-Лянґенбурзькою (1799-1881) і мав спадкоємців
  • Князь Александер Гогенлое-Інґельфінґен (1798-1829)[5]

СмертьРедагувати

Фрідріх Людвіґ помер у Славенціці у Верхній Сілезії в 1818 році. Його наступниками стали його сини Август, князь Гогенлое-Ерінґен та князь Адольф цу Гогенлое-Інґельфінґен .

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Зовнішні посиланняРедагувати