Френсіс Крозьє

офіцер Королівського військово-морського флоту Великої Британії

Френсіс Родон Мойра Крозьє (англ. Francis Rawdon Moira Crozier; 16 серпня 1796, Банбридж, Ірландія — після 1848) — офіцер Королівського військово-морського флоту Великої Британії. Учасник шести арктичних і антарктичних дослідних експедицій.

Френсіс Родон Мойра Крозьє
Francis Rawdon Moira Crozier
FrancisCrozier.jpg
Народився 16 серпня 1796(1796-08-16)[1][2]
Банбриджd, Даун, Велика Британія
Помер не раніше 1848
Кінґ-Вільям, Нунавут, Канада
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність мандрівник-дослідник, дослідник
Членство Лондонське королівське товариство
Посада офіцер Королівського військово-морського флоту Великої Британії
Військове звання Капітан
Нагороди

ДитинствоРедагувати

Френсіс Крозьє народився 16 серпня [3] 1796 року в Авонмор Хаус, побудованому його батьком в 1792 році. Будинок стояв на Церковній площі Банбриджа в графстві Даун, Ірландія. Будівля збереглася і донині. Крозьє був одинадцятим з тринадцяти дітей у сім'ї, головою якої був багатий адвокат Джордж Крозьє. Своє повне ім'я юний Френсіс отримав на честь Френсіса Родона, 2-го графа Мойра, що доводився другом батькові хлопчика.

Служба на флотіРедагувати

У віці 13 років Крозьє побажав пов'язати своє життя з Королівським військово-морським флотом, і у 1810 році вийшов у море в чині кадета на кораблі HMS Hamadryad. Вже в 1812 році він служив у чині мічмана на HMS Briton, а у 1814 році відвідав острови Піткерн, де бачив останніх заколотників з корабля HMS Bounty, що залишилися у живих. У 1817 Крозьє отримав сертифікат молодшого лейтенанта і з 1818 року служив на шлюпі Dotterel під час походу до мису Доброї Надії. У 1821 році Крозьє побажав приєднатися до другої експедиції капітана Вільма Едварда Паррі, надісланій для відшукання Північно-Західного проходу на судах HMS Fury і його судні-близнюку HMS Hecla. Крозьє очолив похід в район острова острова Мелвілл, де вступив в контакт з ескімосами. У цій експедиції Френсіс Крозьє також отримав перший досвід зимівлі на затертому льодом судні. У 1824 році він знову повернувся з Вільямом Паррі в Арктику, на цей раз підсумком експедиції стала втрата судна HMS Fury поблизу острова Сомерсет. Крозьє був підвищений до звання лейтенанта у 1826 році, і у 1827 році знову приєднався до Вільям Паррі у його черговій експедиції, метою якої було на судах досягти Північного полюса. Під час цих плавань Френсіс Крозьє став близьким другом дослідника Джеймса Кларка Росса. У 1827 році, після проведення важливих астрономічних та магнітних досліджень під час трьох експедицій Паррі, Крозьє був обраний членом Королівського астрономічного товариства. У 1831 році був переведений на фрегат HMS Stag, на якому продовжував нести службу біля берегів Португалії під час громадянської війни, що розпочалася у цій країні. У 1835 році Крозьє приєднався до експедиції Джеймса Росса в якості помічника командира на HMS Cove. Експедиція була споряджена для пошуку 12 британських китобоїв, що зникли в Арктиці. Китобої були врятовані, і в 1837 році Френсіс Крозьє отримав звання командера.

Дослідження АнтарктикиРедагувати

У 1839 році Крозьє знову приєднався до Джеймсу Кларку Россу в якості другого помічника командира в його чотирирічної експедиції на суднах HMS Erebus і HMS Terror, метою якої було вивчення Антарктики. Крозьє командував кораблем HMS Terror. У серпні 1840 року кораблі стали на якір в Гобарті, столиці англійської колонії на Тасманії, губернатором якої був сер Джон Франклін, який колись сам очолював дві північних експедиції. Тут у Крозьє стався короткочасний роман з племінницею губернатора — Софією Крекфорт. У 1841 році Френсіс був проведений у чин капітана. В 1843 році, після виконання свого завдання в Антарктиці, експедиція повернулася до Англії. Її підсумком став найбільш вдалий з усіх раніше зроблених проходів крізь паковий лід до континенту (аж до 78° 10' ю.ш.), обстеження значної його частини і відкриття Південного магнітного полюса. При цьому, втрат серед членів екіпажу не було взагалі. Джеймс Росс наніс на карту берегову лінію саме тої частини континенту, яка пізніше стала асоціюватися з Героїчним століттям антарктичних досліджень. Ці місця в майбутньому слугували відправними точками для експедицій Руальда Амундсена, Роберта Скотта і Ернеста Шеклтона. Такі назви, як гора Еребус, море Росса, земля Вікторії, протока Мак-Мердо і Великий крижаний бар'єр Росса (шельфовий льодовик Росса) отримали широку популярність. У знак визнання видатних робіт Крозьє з магнетизму, у 1843 році він був обраний членом Королівського товариства.

Пошук Північно-Західного проходуРедагувати

Основна стаття: Експедиція Франкліна (1845-1847) У 1845 році Френсіс Крозьє був призначений капітаном HMS Terror третьої експедиції сера Джона Франкліна, метою якої була чергова спроба знайти Північно-Західний прохід.[4] У червні 1847 року, після смерті Франкліна, він прийняв командування експедицією, однак його доля, як і доля всіх інших членів експедиції, залишалася невідомою аж до 1859 року, коли була знайдена записка, залишена ним на острові Кінґ-Вільям і знайдена пошуковою експедицією капітана Френсіса Мак-Клінтока. Послання складалося з двох записів, зроблених на одному аркуші паперу з дворічною різницею у часі.

В останньому листі, датованому 25 квітня 1848 року, говорилося, що кораблі були затерті льодами і покинуті людьми. Дев'ять офіцерів, включаючи сера Джона Франкліна, і 15 матросів загинули, а ті, що залишилися в живих сподіваються 26 квітня виступити до річки Бак.[5] Повідомлення було підписано капітаном HMS Erebus Джеймсом Фитцджеймсом та капітаном HMS Terror, старшим офіцером Френсісом Крозьє. Мак-Клінток виявив на острові Бичі три могили і, як згодом і інші дослідники, безліч людських останків на острові Кінг-Вільям та на північному узбережжі Канади. Жодна людина з експедиції Франкліна не повернулася додому живою. Доля більшості з них залишається достеменно невідома, а останки не знайденими.

Пізніше були записані свідчення ескімосів, в яких говорилося, що між 1852 і 1858 роками Крозьє і ще один член екіпажу були, нібито, ними помічені в районі Бейкер-Лейк, приблизно в 400 км на південь від того місця, де в 1948 році Фарлі Моует знайшов «дуже стару піраміду, не схожу на звичайні ескімоські будови», всередині якої лежали уламки дерев'яного короба скріплені «хвостом ластівки».[6]

Пам'ятьРедагувати

  • У січні 2008 року в рідному місті Френсіса Крозьє — Банбриджі, було організовано на його честь пам'ятний захід, який включав також і поминальну службу у церкві Святої Трійці. У ньому взяли участь понад 100 нащадків членів підприємства Франкліна, самого Крозьє і членів пошукових експедицій. На заході були присутні члени міської ради Банбриджа і деякі історики Арктики, в тому числі Майкл Сміт і Рассел Поттер. [7]
  • Меморіал на честь сера Джона Франкліна і його людей, в тому числі Френсіса Крозьє, був зведений за наказом Парламенту в 1858 році в Розписному залі Старого королівського морського коледжу Гринвіча, Лондон. В 1937 році його перенесли до каплиці коледжу, а в кінці 2009 року відбулася урочиста церемонія перенесення монумента і встановлення його біля входу в коледж.
  • На Церковній площі Банбриджа, навпроти будинку, де народився Френсіс Крозьє, встановлений великий монумент на його честь.
  • У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Френсіса Крозьє кратеру на видимій стороні Місяця.

Ім'я Френсіса Крозьє носять багато географічних об'єктів:

  • Мис Крозьє на східній стороні острова Росса, Антарктида
  • Мис Крозьє на західній стороні Кінг-Вільям, канадська Арктика
  • Мис Крозьє біля західного входу в затоку Допомоги на острові Бенкс, канадська Арктика
  • Протоку Крозьє, що лежить між островом Корнуолліс і островом Батерст, Арктика
  • Річка Крозьє у районі протоки Ф'юрі і Гекла, канадська Арктика
  • Мис Крозьє на острові Шпіцберген, Арктика
  • Канал Крозьє, що лежить на північ від острова Банкс, Арктика
  • Острів Крозьє у протоці Кеннеді, що лежить між Гренландією і островом Елсмір
  • Місячний кратер Крозьє, розташований у точці з координатами 13,5°S, 50,8°E, видимого боку Місяця

Відображення в мистецтвіРедагувати

  • Френсіс Крозьє є головним героєм роману американського письменника-фантаста Дена Сіммонса «Терор» (2007; російський переклад 2008).
  • Крозьє відводиться роль оповідача в романі франкомовного канадського письменника Домініка Форте «Про правильному використанні зірок» (фр. Du bon usage des étoiles) — фіналіст канадської літературної Премії генерал-губернатора 2009 року в номінації «художній твір французькою мовою». [8]
  • У романі англомовної канадської письменниці Маргарет Етвуд «Рік потопу» (англ. The Year of the Flood) троє юнаків носять імена Крозьє, Шеклтон і Отс.
  • Френсіс Крозьє присутня в серії коміксів компанії Marvel Comics, постаючи в ролі лиходія Мора (англ. Pestilence) і бореться проти загону канадських супергероїв — загону Альфа.

КоментаріРедагувати

  1. Традиційно датою народження Крозьє вважається 17 вересня, однак проведені нещодавно дослідження показують, що з більшою ймовірністю Френсіс народився на місяць і день раніше — 16 серпня (Campbell, 2009).
  2. Френсіс Крозьє був четвертим кандидатом на роль глави експедиції, однак його низьке, та ще й ірландське, походження змусило організатора експедиції, сера Джона Барроу, затвердити на цей пост 59-річного Джона Франкліна (Sandler, 2006).

ПриміткиРедагувати

  1. http://coastmonkey.ie/the-last-days-of-francis-crozier/
  2. SNAC — 2010.
  3. Savours A. The Search for the North West Passage. — N. Y.: St. Martin’s Press, 1999. — P. 291–293. — ISBN 0-312-22372-2.
  4. Woodman D. Unravelling the Franklin Mystery: Inuit Testimony. — Montreal: McGill-Queen's University Press, 1992. — P. 317. — ISBN 0-7735-0936-4.
  5. Savours A. The Search for the North West Passage. — N. Y.: St. Martin's Press, 1999. — P. 291—293. — ISBN 0-312-22372-2.
  6. Woodman D. Unravelling the Franklin Mystery: Inuit Testimony. — Montreal: McGill-Queen's University Press, 1992. — P. 317. — ISBN 0-7735-0936-4.
  7. Polar First Proves Great Ice-breaker // Banbridge Courier. — 23 January 2008. — P. 1—2.
  8. Dominique F. Du bon usage des étoiles. — Éditions Alto. — Québec, 0. — ISBN 978-2-923550-15-2. Архівовано 2 квітень 2012 у Wayback Machine..

ДжерелаРедагувати

  • Campbell, R. J. The date of birth of Captain F.R.M. Crozier R.N.. — 2009. — Т. 45. — С. 83—84.
  • Sandler M. Resolute: The Epic Search for the Northwest Passage and John Franklin, and the Discovery of the Queen’s Ghost Ship. — Sterling Publishing Co, 2006. — P. 65—74. — ISBN 978-1-4027-4085-5.
  • Smith, Michael. Captain Francis Crozier – Last Man Standing?. — 2006. — ISBN 1-905172-09-5.
  • Smith, Michael. Great Endeavour – Ireland’s Antarctic Explorers. — Collins Press, 2010.

ПосиланняРедагувати