Командер (Велика Британія)

Відзнака командер Королівських ВМС.

Командер (англ. Cdr) — військове звання старшого офіцерського складу Королівських ВМС Великої Британії. Воно йде перед звання капітан та після звання лейтенант-командер. Офіцери які мають молодше звання лейтенанта-командера не вважаються командерами.

ІсторіяРедагувати

Звання (спочатку майстер-та-командир англ. master and commander)[1] з'явилось приблизно у 1670 коли потрібно було виокремити офіцерів які командували більшими кораблями ніж ті якими командували лейтенанти, але меншими ніж ті на які призначалися пост-капітани або (приблизно у 1770) сейлінг-майстри які командували навігацією.[2] Зазвичай це були шлюпи на 20 або менше гармат, брандери, шпитальні судна та транспорти.[3]:127 Командири цих суден були відповідальні за навігацію і бойові дії, а тому називалися мастер та командер.

До 1750 звання вважали найвищим званням яке можна було отримати без патронажу, особливо ті яких висунули з числа команди.[4] На відміну від тих хто мав меценатів або родинні зв'язки і проводили лише номінальний час на посаді мастера та командера шлюпа перед тим як отримати звання пост-капітана. З 1718 почали вести записи у військово-морському списку офіцерських призначень майстрів або командером для визначення стажу для подальшого просунення по службі, але існує мало доказів, що це робили насправді.[3]:130

Наприкінці вісімнадцятого століття звання стало більш офіційний етап служби зайнявши місце між званнями лейтенанта і капітана. У Королівському флоті скоротили 'мастер і командер' до командер у 1794;[5] проте, термін 'мастер і командер' ще продовжували використовувати (неофіційно) протягом кількох років.[6]

Звання набуло популярності під час наполеонівських воєн, у результаті звання отримали велика кількість осіб; у 1812 у військово-морському списку записано 586 командерів у той час  як було лише 168 кораблів. Командери без кораблів залишалися на берегу і отримували половину платні, з мінімальними шансами кар'єрного росту. Ця проблема була вирішена у 1827 з призначенням командеров на посаду старших офіцерів (помічників капітана) на великих кораблях.[7]:98

У XX-ому та XXI-ому століттях звання отримало кодування НАТО — OF-4, що дорівнює армійському званню підполковника.

Старшинство і використанняРедагувати

Звання командер є старшим за лейтенант-командера, але підпорядковується капітану. Командер може командувати фрегатом, есмінцем, субмариною, авіазагоном або береговою установкою, або нести службу у штабі. Колись це звання дорівнювало армійському майору,[8] зараз воно дорівнює підполковнику у британській армії або вінг-командеру у Королівських ВПС. Звання вінг-командера походить від звання командера через використання останнього під час Першої світової війни у Королівських морських повітряних силах.

Відзнакою командера є три золотих смужки з петлею на верхній смужці.[9]

ПриміткиРедагувати

  1. Детальніше: «Master and Commander[en]», Patrick O'Brian[en]
  2. Rodger, N. A. M. (2001). Commissioned officers' careers in the Royal Navy, 1690–1815. Journal for Maritime Research 3 (1): 88–89. doi:10.1080/21533369.2001.9668314. 
  3. а б Baugh, Daniel A. (1965). British Naval Administration in the Age of Walpole. Princeton University Press. ISBN 978-0691051079. OCLC 729683642. 
  4. Rodger, 2001, с. 88-89
  5. Hickox, Rex (2005). All You Wanted to Know about 18th Century Royal Navy: Medical Terms, Expressions and Trivia. Bentonville, Arkansas: Rex Publishing. с. 30. ISBN 978-1-4116-3057-4. Процитовано 7 September 2015. 
  6. Why is the Colonel called a 'Kernal?'. Naval Historical Center. 1998. Архів оригіналу за February 24, 2011. 
  7. Lavery, Brian (2012). Nelson's Navy: The Ships, Men and Organisation, 1793-1815. Naval Institute Press. ISBN 9781591146124. 
  8. The Royal Kalendar, and Court and City Register for England, Scotland, Ireland and the Colonies. London: Oxford University. 1835. с. 148. Процитовано 7 September 2015. 
  9. Uniforms and Badges of Rank at Royal Navy website. Архів оригіналу за 27 January 2009. Процитовано 7 September 2015.