Францішек Ксаверій Хомінський
Францішек Ксаверій Хомінський, Францішек-Ксаверій Гілярійович Хомінський (пол. Franciszek Ksawery Chomiński, рос. Франц-Ксаверий Гиляриевич Хоминский, близько 1736[3] — 9 червня 1809, Вільнюс) — державний діяч Великого князівства Литовського та Російської імперії, (номінально) мстиславський воєвода (1788—1795), мінський губернський маршалок (1795—1797), письменник.
| Францішек Ксаверій Хомінський Franciszek Ksawery Chomiński | ||
| Герб «Лис» | ||
| ||
|---|---|---|
| 1788 — 1795 | ||
| Попередник: | Тадеуш Білевич | |
| Наступник: | немає (посада скасована) | |
| Народження: |
1740[1][2] Велике князівство Литовське, Річ Посполита | |
| Смерть: |
9 червня 1809[1][2] Вільнюс, Російська імперія | |
| Поховання: | цвинтар Расу | |
| Країна: | Велике князівство Литовське і Річ Посполита | |
| Рід: | Хомінські | |
| Батько: | Гілярій Хомінський | |
| Мати: | Ганна Копець | |
| Шлюб: | Софія Тизенгаузен | |
| Діти: | немає | |
| Військова служба | ||
| Звання: | генерал | |
| Нагороди: |   | |
Біографія ред.
Належав до католицького середнього дворянського роду Хомінських гербу «Лис». Він народився в родині Гілярія Костянтиновича Хоминського (близько 1690 — грудень 1758), хорунжого ошмянського, старости погерв'янського, власник маєтку Гав, Верхнього і Руського Села і Ганни з Копці (з 1700—1800, Руське Село Дісненського повіту), дочка ошмянського старости і писаря великолитовського Михайла Копця[4]. Мав братів Михайла (1729—1803), суфраган жмудський, писар великий литовський; Іоаким, управитель ошмянський; Ян-Каспер, сотник саксонських військ, Ігнатій (пом. після 1812), депутат Генерального трибуналу Великого князівства Литовського, сестри Анель-Бриджита-Агнешка, яка не була одружена; Гертруда-Варвара-Францішек, яка була одружена з Францішеком Беліковичем; Юзефа, яка з 24.02.1754 р. була одружена з ошмянським підчашим Тадеушем Карловичем Сулістровським.
Навчався за кордоном[4].
У 1764 р. був полковником конфедерації Чорторийських, в 1768 — членом Барської конфедерації. Як наближений гетьман литовський Михайло Казимир Огінський їздив із дипломатичними місіями до Західної Європи[5]. У 1770—1774 роках перебував із дипломатичними місіями у Франції та Німеччині[4].
Служив у військах ВКЛ, із 5 січня 1775 р. по лютий 1784 р. підпоручник хоругви Булави великої литовської, а із 30.10.1775 по 27.06.1788 бригадир-комендант 2-ї (п'ятигорської) бригади Національної кавалерії із 10.12.1783 до 27.06.1788 генерал-майор, командир 1-ї дивізії Генерального штабу[4]. Генерал-майор війська Великого князівства Литовського (1788—1795)[5].
У 1782—1794 роках він також був пінським судовим старостою[5]. У 1780 і 1782 рр. посол на сеймі від Пінського повіту (у 1782 р. сеймовий суддя), у 1784 р. маршалок Гродненського сейму[4]. З 1786 по 1787 р. маршалок Трибуналу ВКЛ[4][5].
Останній мстиславський воєвода з 31.05.1788[4] по 1795 рік — посада була номінальною, оскільки територія колишнього Мстиславського воєводства в результаті першого поділу Речі Посполитої вже входила до складу Російської імперії[5].
Володів маєтками Коперовичі, Ігуменове та Постави Дісненського повіту (лише на 1795 р. — 121 сіл і 2679 кріпаків чоловічої статі)[4].
Після поділу Речі Посполитої продовжив політичну кар'єру в Російській імперії. У 1795 році на дворянських виборах у Мінську був обраний першим губернським маршалком (головою дворянства) Мінської губернії (27 вересня 1795[4] — 1797). У 1796 році, не відбувши служби, він одразу отримав високий російський чин таємного радника. У 1797 році був заарештований за підозрою у змові проти російського імператора Павла I [5] після звернення від імені дворянства Мінської губернії, яке «вимагало повернення до влади колишніх порядків Польщі»[4].
Помер 9 червня 1809 року у Вільнюсі, похований на цвинтарі Расу в катакомбах[4].
Літературна діяльність ред.
Автор класицистичних віршів, публіцистичної «Відповіді» (1792). Вважається, що Хомінський написав для Михайла Казимира Огінського більшість просвітницьких поетичних творів, опублікованих під псевдонімом Слонімський громадянин у колекції «Історичні та моральні оповідання» (1782) і «Байки і не-байки» (1788). Перекладав польською мовою твори Горація, Жана Расіна, Жак Деліля, П'єра Корнеля[5]. Був відомим як «…людина виняткового інтелекту…»[4].
Нагороди ред.
Кавалерські ордени Святого Станіслава (1782) і Білого Орла (1785)[5].
Сім'я ред.
Одружений із Софією Тізенгаузензькою (бл. 1750 — після 1807), дочкою Казимира, голови дияменського. Її перший чоловік Антоній Томашевич Тизенгауз (1756 — 19.02.1816), генерал військ ВКЛ, віленський хорунжий (1777), староста рогачівський, учасник Великого сейму (1788—1792), учасник повстання Костюшка (1794), кавалер ордена Св. Станіслава.
Францішек Хомінський не залишив нащадків.
Примітки ред.
- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 197. — ISBN 978-83-65880-76-5
- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 308. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Прыблізны год нараджэння прыводзіцца паводле спісу шляхты Дзісненскага павета ад 02.10.1796, дзе яго ўзрост — 60 гадоў
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Минские губернаторы, 2016.
- ↑ а б в г д е ж и ЭнцВКЛ, 2005.
Література ред.
- Мальдзіс А. Хамінскі Францішак Ксаверы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 713. — 792 с. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.
- ХОМИНСКИЙ Францишек-Ксаверий Гилярьевич // Минские губернаторы, вице-губернаторы и губернские предводители дворянства (1793—1917): биографический справочник / сост. Ю. Н. Снапковский; редкол.: В. И. Адамушко [и др.]. — Минск: Беларусь, 2016. — 398 с. — ISBN 978-985-01-1200-2.