Франсуа́ Англе́р, Франсуа Енглер (фр. François Englert; нар. 6 листопада 1932) — бельгійський фізик-теоретик, що спеціалізується в галузі статистичної фізики, квантової теорії поля, космології, теорії струн та супергравітації.[3]

Франсуа Англер
фр. François Englert
Francois Englert.jpg
Народився 6 листопада 1932(1932-11-06)[1][2] (89 років)
Еттербек, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія
Країна Flag of Belgium.svg Бельгія
Діяльність фізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater Брюссельський вільний університет[d]
Галузь теоретична фізика
Заклад Університет Корнелла, Вільний університет Брюсселя[d], Тель-Авівський університет і Чапменський універститетd
Нагороди

премія Вольфа з фізики (2004)

Francqui Prized (1982)

Нобелівська премія з фізики (2013)

Премія принцеси Астурійської за технічні та наукові дослідження[d] (2013)

High Energy and Particle Physics Prized (1997)

Премія Сакураїd (2010, 2010)

Honorary doctor of the University of Monsd

honorary doctor of the Peking Universityd (21 червня 2014)

honorary doctor of the University of Edinburghd (28 червня 2014)

honorary doctor of the Bar-Ilan Universityd (6 лютого 2015)

почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (2005)

honorary doctor of the University of Miamid (13 грудня 2018)

honorary doctorate at the Blaise-Pascal universityd (2013)

Особ. сторінка ulb.ac.be/sciences/physth/people_FEnglert.html

CMNS: Франсуа Англер у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

 
Том Кіббл, Джеральд Ґуральник, Карл Гейґен, Франсуа Англер та Роберт Брут під час вручення Премії Сакураї 2010 року

Франсуа Англер народився 1932 року в Еттербеку (один з районів Брюсселя) в єврейській родині. Під час нацистської окупації Бельгії Англер був змушений приховувати своє єврейське походження, він жив у різних сирітських притулках та дитячих будинках бельгійських міст Дінана, Люстена, Стумона та Анвуа-Руйона, де застав американські війська, які звільнили Бельгію від нацистів[4].

1955 року Англер закінчив франкомовний Брюссельський вільний університет за фахом інженера-електромеханіка. Там само 1959 року він отримав ступінь PhD з фізики. З 1959 до 1961 року Англер працював в Корнельському університеті спочатку як асистент Роберта Браута, а потім як ад'юнкт-професор. Згодом Англер повернувся в Брюссельський університет, де отримав професорську посаду. 1980 року він спільно з Робертом Браутом сформував дослідницьку групу. 1998 року Англер отримав посаду почесного професора. З 2011 року займає посаду гостьового професора в Чепменському університеті в Каліфорнії.

Механізм Браута-Англера-ГіґґсаРедагувати

Докладніше: Механізм Гіггса

1964 року Браут та Енглер показали, що калібрувальні векторні бозони можуть набувати ненульовую масу в процесі спонтанного порушення симетрії.[5] Ґрунтуючись на незастосованості теореми Голдстоуна щодо калібрувальних полів,[6] Гіґґс прийшов до того ж результату.[7] У тому ж році статтю з цієї проблематики випустили й Джеральд Ґуральник, Карл Гейґен і Том Кіббл.[8] На церемонії, організованій журналом Physical Review Letters з приводу п'ятдесятиріччя цього відкриття, була відзначена цінність всіх трьох робіт.[9]

Премії та нагородиРедагувати

2010 року Англер був удостоєний премії Сакураї в галузі фізики елементарних часток (спільно з Джеральдом Гуральником, Карлом Гейгеном, Томом Кібблом, Пітером Гіґґсом та Робертом Браутом), 2004 року — премії Вольфа з фізики (разом з Браутом та Гіґґсом), 1997 року — Премії Європейського фізичного товариства в галузі високих енергій та часток (разом з Браутом та Гіґґсом) за розробку принципу уніфікації взаємодій короткого та далекого порядків за допомогою генерації масивних калібрувальних векторних бозонів, і 1982 року — премію Франкі.

2013 року він отримав премію принца Астурійського в галузі технічних та наукових досліджень спільно з Пітером Гіґґсом та інститутом ЦЕРН.

Цього ж 2013 року доробок Анґлера та Гіґґса був відзначений Нобелівською премією з фізики[10].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати