Вікіпедія

Джеральд Ґуральник

американський фізик

Джеральд Стенфорд «Джеррі» Ґуральник ([ɡʊˈrælnɪk]; 17 вересня 1936 — 26 квітня 2014) був професором фізики в Університеті Брауна. У 1964 році він став одним з тих, хто відкрив механізм Гіґґза і бозон Гіґґза спільно з Карлом Гейґеном і Томом Кібблом[2][3][4][5][6][7][8]. В рамках святкування 50-річчя журналу Physical Review Letters це відкриття відзначалось, як етапна робота в історії фізики[9]. Хоча широко вважається автором найбільш повної з ранніх робіт з теорії Гіґґза, ці дослідники суперечливо не були включені до номінантів Нобелівської премії з фізики 2013 року[10][11][12][13][14][15][16][17].

Джеральд Ґуральник
Народився (1936-09-17)вересня 17, 1936
Сідар-Фолс, Блек-Гок, Айова, США
Помер квітня 26, 2014(2014-04-26) (у віці 77 років)
Providence, Rhode Island
Країна  США
Діяльність фізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater
Заклад Браунський університет
Науковий керівник Волтер Гілберт[1]
Аспіранти, докторанти Kyriakos Tamvakisd
Daniel Ferranted[1]
Stephen Charles Hahnd[1]
Нагороди

член Американського фізичного товариства[d]

Премія Сакураї (2010)

CMNS: Джеральд Ґуральник у Вікісховищі

У 2010 році Ґуральник був нагороджений премією Американського фізичного товариства імені Дж. Сакураї за «з'ясування властивостей спонтанного порушення симетрії в чотиривимірній релятивістській калібрувальній теорії та механізму послідовного породження мас векторних бозонів»[18].

Ґуральник здобув ступінь бакалавра в Массачусетському технологічному інституті в 1958 р., тоді ступінь доктора філософії — у Гарвардському університеті в 1964 р.[19]. Він вступив у докторантуру до Імперського коледжу в Лондоні за підтримки Національного наукового фонду, а потім став докторантом в Рочестерському університеті. Восени 1967 року Ґуральник відвідував університет Брауна, а також Імперський коледж та Національну лабораторію Лос-Аламоса, де був співробітником з 1985 по 1987 рік. Перебуваючи в Лос-Аламосі, він провів велику роботу щодо розробки та застосування обчислювальних методів до теорії КХД на ґратці.

Ґуральник помер від серцевого нападу у віці 77 років у 2014 році[20][21][22].

Див. також ред.

Список літератури ред.

 

  1. ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ Євген ЛАНЮК. Нобель з фізики здобули теоретики бозону Гіґґза//zbruč, 12.10.2013. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  3. ↑ Guralnik, G.; Hagen, C.; Kibble, T. (1964). Global Conservation Laws and Massless Particles. Physical Review Letters. 13 (20): 585. Bibcode:1964PhRvL..13..585G. doi:10.1103/PhysRevLett.13.585.
  4. ↑ Guralnik, G. S. (2009). The History of the Guralnik, Hagen and Kibble development of the Theory of Spontaneous Symmetry Breaking and Gauge Particles. International Journal of Modern Physics A. 24 (14): 2601—2627. arXiv:0907.3466. Bibcode:2009IJMPA..24.2601G. doi:10.1142/S0217751X09045431.
  5. ↑ Guralnik, G. S. (Fall 2011). «The Beginnings of Spontaneous Symmetry Breaking in Particle Physics». MISSING LINK. . 
  6. ↑ Guralnik, G. S. (Fall 2001). A Physics History of My part in the Theory of Spontaneous Symmetry Breaking and Gauge particles (PDF). Brown University. Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2011. Процитовано 22 березня 2012.
  7. ↑ Guralnik, G. S.; Hagen, C. R.; Kibble, T. W. B. (1968). Broken Symmetries and the Goldstone Theorem. У Cool, R. L.; Marshak, R. E. (ред.). Advances in Particle Physics. Т. 2. Interscience Publishers. с. 567—708. ISBN 0470170573.
  8. ↑ "4 July 2012: A Day to Remember, " CERN Courier, 23 August 2012. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 11 червня 2021.
  9. ↑ Physical Review Letters - 50th Anniversary Milestone Papers. Physical Review Letters. Архів оригіналу за 10 січня 2010. Процитовано 22 березня 2012.
  10. ↑ APS News — 2013 Nobel Prize in Physics and Landmark Papers in PRL History(October 8, 2013). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  11. ↑ «Nobel committee's 'Rule of Three’ means some Higgs boson scientists were left out.». Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 11 червня 2021.
  12. ↑ "The 2013 Nobel prizes. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  13. ↑ «Why are some scientists unhappy with the Nobel prizes?». Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  14. ↑ "House of dreams. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  15. ↑ Guralnik, G. S; Hagen, C. R (2014). Where have all the Goldstone bosons gone?. Modern Physics Letters A. 29 (9): 1450046. arXiv:1401.6924. Bibcode:2014MPLA...2950046G. doi:10.1142/S0217732314500461.
  16. ↑ Gerald Guralnik, 77, a 'God Particle' Pioneer, Dies. The New York Times. 3 травня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  17. ↑ Tom Kibble, Physicist Who Helped Discover the Higgs Mechanism, Dies at 83. The New York Times. 19 липня 2016. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  18. ↑ 2010 J.J. Sakurai Prize for Theoretical Particle Physics Recipient: Gerald S. Guralnik. American Physical Society. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  19. ↑ Luttrell, S. K. (March–April 2010). Gerald Guralnik '58 and Carl Richard Hagen '58, SM '58, PhD '63. Technology Review. Архів оригіналу за 28 лютого 2010. Процитовано 22 березня 2012.
  20. ↑ Brown University Passages — Gerald S. Guralnik, Chancellor's Professor of Physics. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 11 червня 2021.
  21. ↑ After death, physics prof remembered for mentorship, imagination and contributions to Nobel-winning work. Brown Daily Herald. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  22. ↑ Physics Today — Gerald Stanford Guralnik. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 11 червня 2021.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеральд_Ґуральник&oldid=40426093