Відкрити головне меню

Лауреати премії Вольфа (фізика)

наукова нагорода з фізики
Докладніше: Премія Вольфа

Премія Вольфа з фізики присуджується раз на рік Фондом Вольфа. Це одна з шести премій Вольфа, що вручається Фондом з 1978.

Лауреати преміїРедагувати

Рік вручення Лауреат Країна Формулювання
1978 Ву Цзяньсюн   КНР /   США За дослідження сил слабкої взаємодії, що сприяли встановленню точної форми, а також незбереження парності, для цього виду сил.
1979 Джордж Юджин Уленбек   Нідерланди /   США За відкриття, спільно з нині покійним С. А. Гаудсмітом, спіну електрона.
Джузеппе Оккіаліні   Італія За внесок у відкриття народження електронних пар і заряджених піонів.
1980 Майкл Фішер
Лео Каданов
Кеннет Геддес Вільсон
  США
  США
  США
За новаторські розробки, що завершилися створенням загальної теорії критичної поведінки в переходах між різними термодинамічними фазами матерії.
1982 Леон Ледерман
Мартін Льюїс Перл
  США
  США
За несподіване експериментальне відкриття нових частинок, що формують третє покоління кварків і лептонів.
1987 Герберт Фрідман   США За піонерські дослідження сонячного рентгенівського випромінювання.
1988 Роджер Пенроуз
Стівен Гокінг
  Велика Британія
  Велика Британія
За блискучий розвиток загальної теорії відносності, в якому вони показали неминучість космологічних сингулярностей і пояснили фізику чорних дір. У своїй роботі вони значно поглибили наше розуміння походження і можливої ​​долі Всесвіту.
1989 Премія не присуджувалася
1990 П'єр Жиль де Жен
Девід Таулесс
  Франція
  Велика Британія /   США
За широкий спектр піонерських внесків у наше розуміння організації складних конденсованих систем: де Жену — особливо за його роботи з макромолекулярних речовин та рідких кристалів, Таулесу — за роботи з невпорядкованих та низьковимірних систем.
1993 Бенуа Мандельброт   Франція /   США За усвідомлення широкого поширення фракталів і розвиток математичних методів для їхнього опису; він змінив наш погляд на природу.
1994 Намбу Йоїтіро   Японія /   США За внесок в теорію елементарних частинок, включаючи усвідомлення ролі спонтанного порушення симетрії за аналогією з теорією надпровідності, і за відкриття колірної симетрії сильних взаємодій.
1996/1997 Джон Арчибальд Вілер   США За плідний внесок у фізику чорних дір, квантову гравітацію, а також у теорію ядерного розсіювання і теорію поділу ядра.
1999 Дан Шехтман   Ізраїль За експериментальне відкриття квазікристалів, неперіодичних твердих тіл з далеким порядком, яке надихнуло дослідження нового фундаментального стану речовини.
2000 Раймонд Девіс
Масатосі Косіба
  США
  Японія
За піонерські спостереження астрономічних явищ шляхом детектування нейтрино, що призвели до створення й розвитку напряму нейтринної астрономії.
2001 Премія не присуджувалася
2002/2003 Бертран Гальперін
Ентоні Легетт
  США
  Велика Британія /   США
За ключові припущення в широкому розмаїтті областей фізики конденсованого стану речовини: Леггета — в надплинності ізотопів рідкого гелію і в макроскопічних квантових явищах, Гальперіна — в двовимірному плавленні, розупорядкованих системах і в системах із сильною міжелектронною взаємодією.
2004 Робер Бру
Франсуа Енглер
Пітер Гіггс
  Бельгія
  Бельгія
  Велика Британія
За піонерську роботу, яка привела до розуміння механізму генерації маси всякий раз, коли локальна калібрувальна симетрія реалізується асиметрично у світі субатомних частинок.
2005 Деніел Клеппнер   США За революційну роботу в атомної фізики воднеподібних систем, що включає дослідження з водневого мазеру, рідбергівських атомів та конденсації Бозе — Ейнштейна.
2006/2007 Альбер Ферт
Петер Грюнберг
  Франція
  Німеччина
За незалежне відкриття явища гігантського магнітного опору, що став основою нового напряму досліджень та програм — спінтроніки, в якому спін електрона використовується для зберігання і передачі інформації.
2008 Премія не присуджувалася
2009 Премія не присуджувалася
2010 Джон Клаузер
Ален Аспе
Антон Цайлінгер
  США
  Франція
  Австрія
За фундаментальний концептуальний і експериментальний внесок в основи квантової фізики, зокрема за серію дедалі складніших перевірок нерівностей Белла (або розширених версій цих нерівностей) з використанням заплутаних квантових станів.
2011 Максиміліан Гайдер
Гаральд Розе
Кнут Урбан
  Німеччина
  Німеччина
  Німеччина
За розробку технології електронної мікроскопії зі скоригованими абераціями, що дозволила спостерігати окремі атоми з пікометровою просторовою роздільністю, що стало революційним досягненням для матеріалознавства.
2012 Якоб Д. Бекенштейн   Ізраїль за роботу над чорними дірами[1].
2013 Петер Цоллер
Ігнасіо Сірак
  Австралія
  Іспанія
за проривний внесок в галузях обробки квантової інформації, квантової оптики й фізики квантових газів.
2014 Не присуджувалася
2015 Джеймс Д. Бйоркен   США за передбачення масштабних перетворень в глибокому непружному розсіянні, що призвело до ідентифікації точкових складових нуклонів. Він зробив суттєвий внесок у вияснення природи сильної взаємодії.
Роберт П. Кіршнер   США за створення групи, оточення й напрямку, що дозволили його аспірантам та постдокам відкрити прискорене розширення Всесвіту.

ПриміткиРедагувати

  1. Institute for Advanced Study — Wolf Prize 2012. Архів оригіналу за 22 січень 2012. Процитовано 24 жовтень 2015. 

ПосиланняРедагувати