Лауреати премії Вольфа (фізика)

наукова нагорода з фізики

Премія Вольфа з фізики присуджується раз на рік Фондом Вольфа. Це одна з шести премій Вольфа, що вручається Фондом з 1978.

Лауреати премії Вольфа (фізика)
Країна Flag of Israel.svg Ізраїль
Тип наукова нагородаd
Система премія Вольфа
Нагородження
Засновано: 1978
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Вольфа (фізика) (36)
Черговість

CMNS: Лауреати премії Вольфа у Вікісховищі
Докладніше: Премія Вольфа

Лауреати преміїРедагувати

Рік вручення Лауреат Країна Формулювання
1978 Ву Цзяньсюн   КНР /   США За дослідження сил слабкої взаємодії, що сприяли встановленню точної форми, а також незбереження парності, для цього виду сил.
1979 Джордж Юджин Уленбек   Нідерланди /   США За відкриття, спільно з нині покійним С. А. Гаудсмітом, спіну електрона.
Джузеппе Оккіаліні   Італія За внесок у відкриття народження електронних пар і заряджених піонів.
1980 Майкл Фішер
Лео Каданов
Кеннет Геддес Вільсон
  США
  США
  США
За новаторські розробки, що завершилися створенням загальної теорії критичної поведінки в переходах між різними термодинамічними фазами матерії.
1981 Фрімен Дайсон
Герард 'т Гофт
Віктор Фредерік Вайскопф
  Велика Британія /   США
  Нідерланди
  Австрія /   США
За видатний внесок у теоретичну фізику, особливо у розвиток квантової теорії поля та її додатків.
1982 Леон Ледерман
Мартін Льюїс Перл
  США
  США
За несподіване експериментальне відкриття нових частинок, що формують третє покоління кварків і лептонів.
1983/4 Ервін Хан[en]   США За відкриття ядерних спинових лун та ефекту самоіндукованої прозорості.
Пітер Гірш[en]   Велика Британія За розробку використання трансмісійного мікроскопа як універсального інструменту для вивчення структури кристалічних речовин.
Теодор Майман   США За реалізацію першого працюючого лазера, імпульсного трирівневого рубінового лазера.
1985 Коньєрс Геррінг[en]
Філіпп Ноз'єр[en]
  США
  Франція
За вагомий внесок у фундаментальну теорію твердих тіл, особливо теорію поведінки електронів у металах.
1986 Мітчелл Фейгенбаум   США За піонерські теоретичні дослідження, що довели універсальний характер нелінійних систем, який уможливив систематичне вивчення хаосу.
Альбер Лібшабер[en]   Франція /   США За блискучу експериментальну демонстрацію переходів до турбулентності і хаосу у динамічних системах.
1987 Герберт Фрідман   США За піонерські дослідження сонячного рентгенівського випромінювання.
1988 Роджер Пенроуз
Стівен Гокінг
  Велика Британія
  Велика Британія
За блискучий розвиток загальної теорії відносності, в якому вони показали неминучість космологічних сингулярностей і пояснили фізику чорних дір. У своїй роботі вони значно поглибили наше розуміння походження і можливої ​​долі Всесвіту.
1989 Премія не присуджувалася
1990 П'єр Жиль де Жен
Девід Таулесс
  Франція
  Велика Британія /   США
За широкий спектр піонерських внесків у наше розуміння організації складних конденсованих систем: де Жену — особливо за його роботи з макромолекулярних речовин та рідких кристалів, Таулесу — за роботи з невпорядкованих та низьковимірних систем.
1991 Моріс Гольдхабер
Валентин Телегді[en]
  США
  Швейцарія /   США
За незалежний плідний внесок у ядерну фізику і фізику елементарних частинок, що особливо стосується слабких взаємодій за участю лептонів.
1992 Джозеф Тейлор молодший   США За відкриттярадіо-пульсара, що обертається та його використання для підтвердження загальної теорії відносності з високою точністю.
1993 Бенуа Мандельброт   Франція /   США За усвідомлення широкого поширення фракталів і розвиток математичних методів для їхнього опису; він змінив наш погляд на природу.
1994 Намбу Йоїтіро   Японія /   США За внесок в теорію елементарних частинок, включаючи усвідомлення ролі спонтанного порушення симетрії за аналогією з теорією надпровідності, і за відкриття колірної симетрії сильних взаємодій.
1996/1997 Джон Арчибальд Вілер   США За плідний внесок у фізику чорних дір, квантову гравітацію, а також у теорію ядерного розсіювання і теорію поділу ядра.
1998 Якір Ааронов[en]
Майкл Беррі
  Ізраїль
  Велика Британія
За відкриття топологічної та геометричної фаз хвильової функції, а саме ефекту Ааронова - Бома, фази Беррі, і за їх впровадження у фізиці.
1999 Дан Шехтман   Ізраїль За експериментальне відкриття квазікристалів, неперіодичних твердих тіл з далеким порядком, яке надихнуло дослідження нового фундаментального стану речовини.
2000 Раймонд Девіс
Масатосі Косіба
  США
  Японія
За піонерські спостереження астрономічних явищ шляхом детектування нейтрино, що призвели до створення й розвитку напряму нейтринної астрономії.
2001 Премія не присуджувалася
2002/2003 Бертран Гальперін
Ентоні Легетт
  США
  Велика Британія /   США
За ключові припущення в широкому розмаїтті областей фізики конденсованого стану речовини: Леггета — в надплинності ізотопів рідкого гелію і в макроскопічних квантових явищах, Гальперіна — в двовимірному плавленні, розупорядкованих системах і в системах із сильною міжелектронною взаємодією.
2004 Робер Бру
Франсуа Енглер
Пітер Гіггс
  Бельгія
  Бельгія
  Велика Британія
За піонерську роботу, яка привела до розуміння механізму генерації маси всякий раз, коли локальна калібрувальна симетрія реалізується асиметрично у світі субатомних частинок.
2005 Деніел Клеппнер   США За революційну роботу в атомної фізики воднеподібних систем, що включає дослідження з водневого мазеру, рідбергівських атомів та конденсації Бозе — Ейнштейна.
2006/2007 Альбер Ферт
Петер Грюнберг
  Франція
  Німеччина
За незалежне відкриття явища гігантського магнітного опору, що став основою нового напряму досліджень та програм — спінтроніки, в якому спін електрона використовується для зберігання і передачі інформації.
2008 Премія не присуджувалася
2009 Премія не присуджувалася
2010 Джон Клаузер
Ален Аспе
Антон Цайлінгер
  США
  Франція
  Австрія
За фундаментальний концептуальний і експериментальний внесок в основи квантової фізики, зокрема за серію дедалі складніших перевірок нерівностей Белла (або розширених версій цих нерівностей) з використанням заплутаних квантових станів.
2011 Максиміліан Гайдер
Гаральд Розе
Кнут Урбан
  Німеччина
  Німеччина
  Німеччина
За розробку технології електронної мікроскопії зі скоригованими абераціями, що дозволила спостерігати окремі атоми з пікометровою просторовою роздільністю, що стало революційним досягненням для матеріалознавства.
2012 Якоб Д. Бекенштейн   Ізраїль за роботу над чорними дірами[1].
2013 Петер Цоллер
Ігнасіо Сірак
  Австралія
  Іспанія
за проривний внесок в галузях обробки квантової інформації, квантової оптики й фізики квантових газів.
2014 Не присуджувалася
2015 Джеймс Д. Бйоркен   США за передбачення масштабних перетворень в глибокому непружному розсіянні, що призвело до ідентифікації точкових складових нуклонів. Він зробив суттєвий внесок у вияснення природи сильної взаємодії.
Роберт П. Кіршнер   США за створення групи, оточення й напрямку, що дозволили його аспірантам та постдокам відкрити прискорене розширення Всесвіту.
2016 Йозеф Імрі[en]   Ізраїль За піонерські дослідження фізики мезоскопічних та випадкових систем.
2017 Мішель Майор
Дідьє Кело
  Швейцарія
  Швейцарія
За відкриття першої екзопланети, що обертається навколо схожої на Сонце зірки.
2018 Чарльз Беннетт
Жиль Брассар
  США
  Канада
За їх спільну роботу у швидкозростаючій галузі квантової інформатики.
2019 Премія не присуджувалася
2020 Рафі Бістритцер
Пабло Харільо-Ерреро
Аллан Макдональд
  Ізраїль
  Іспанія
  Канада/  США
За піонерську теоретичну та експериментальну роботу зі скрученого двошарового графену.
2021 Джорджо Паризі   Італія За новаторські відкриття у невпорядкованих системах, фізиці елементарних частинок та статистичній фізиці.
2022 Анн Л'Юйє
Пол Коркум
Ференц Краус
  Франція/  Швеція
  Канада
  Угорщина/  Німеччина
За новаторський внесок у науку про надшвидкі лазери та аттосекундну фізику.

ПриміткиРедагувати

  1. Institute for Advanced Study — Wolf Prize 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015. 

ПосиланняРедагувати