Ігор Петрович Фокін (нар. 6 грудня 1965, Свердловськ, УРСР) — радянський та український футболіст і тренер, захисник та півзахисник.

Ф
Ігор Фокін
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Петрович
Фокін
Народження 6 грудня 1965(1965-12-06) (58 років)
  Свердловськ, УРСР
Зріст 172 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР «Шахтар» (С)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985—1986 СРСР «Зоря» (В) 30 (0)
1987—1988 СРСР «Динамо» (І/БЦ) 66 (2)
1988 СРСР «Таврія» (С) 19 (0)
1989—1994 СРСР/Україна «Зоря» (В) 193 (12)
1994—1995 Україна «Кривбас» 29 (0)
1995—1998 Україна «Металург» (З) 64 (1)
1998 Україна «Торпедо» (З) 23 (0)
1999—2001 Україна «Сталь» (А) 37 (1)
2000  Україна «Сталь-2» 2 (0)
2001—2003 Україна «Авангард-Інтер» (Р) 69 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2006—2007 Україна «Агата» (Луганськ)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

ред.

Ранні роки

ред.

Народився в Свердловську, вихованець місцевого «Шахтаря», перші тренери — М. Крамаренко та Ю. Доровський. У 1983—1984 році на аматорському рівні виступав за дорослу команду свердловського «Шахтаря». У 1985 році перейшов до головної команди Луганщини, друголігової «Зорі». У футболці луганчан в союзній першості зіграв 30 матчів. Також у складі луганців дебютував у кубку СРСР, 24 червня 1985 року в програному (1:2) домашньому поєдинку 1/64 фіналу проти нікопольського «Колоса». Ігор вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[1]. У 1987 році перейшов до складу друголігового ірпінського «Динамо» (наступного року команда переїхала до Білої Церкви). В складі «динамівців» зіграв 66 матчів (2 голи) у чемпіонаті СРСР. По ходу сезону 1988 року перейшов першолігової сімферопольської «Таврії», де зіграв 19 матчів.

Повернення до «Зорі»

ред.

У 1989 році знову став гравцем ворошиловградської (а згодом — луганської) «Зорі». Сезон 1987 року ворошиловградський колектив завершив 16-м[2], а наступного року знову вибув до другої ліги, де став четвертим за підсумками сезону 1988 року[2]. Саме в другому дивізіоні й розпочав виступати Фокін.

В сезоні 1990 року «Зоря» виступала в західній групі буферної зони чемпіонату СРСР[2]. Підсилена досвідченими гравцями, «Зоря» в підсумку стала лише сьомою. Наступного року команда, очолювана відомим у минулому ворошиловградським футболістом Анатолієм Куксовим, зайняла друге місце, що означало повернення до першої ліги чемпіонату СРСР[3].

16 лютого 1992 року відбувся перший офіційний матч в новітній історії луганців. У 1/32 розіграшу Кубку України «Зоря» зустрілася з очаківським «Маяком» і перемогла 3:1. Голи забивали Тимерлан Гусейнов, Володимир Фурсов та Олександр Севідов[3]. Взяв у ньоме участь і Фокін, відігравши увесь поєдинок[4]. Першим матчем луганської «Зорі» в [Чемпіонат України з футболу[|чемпіонатах України]] стала виїзна зустріч з дніпропетровським «Дніпром», яка завершилася перемогою господарів з рахунком 2:0. Усі 90 хвилин з капітанською пов'язкою в тому поєдинку відіграв й Ігор Фокін[5]. Дебютним голом у «вишці» Ігор відзначився 16 квітня 1992 року на 69-й хвилині переможного (4:0) домашнього поєдинку 9-го туру підгрупи 2 проти івано-франківського «Прикарпаття». Сам же футболіст вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. Загалом в своїй (другій) підгрупі «Зоря» стала сьомою з десяти команд[3]. Протягом наступних двох сезонів луганці боролися за виживання, а Фокін був ключовим гравцем команди.

«Кривбас» та запорізькі клуби

ред.

Напередодні початку сезону 1994/95 років перейшов до складу іншого представника Вищої ліги, криворізького «Кривбасу». Дебютував у футболці криворіжців 5 серпня 1994 року в нічийному (0:0) домашньому поєдинку 5-го туру Вищої ліги проти донецького «Шахтаря». Фокін вийшов у стартовому складі, а на 46-й хвилині його замінив Геннадій Приходько[7]. Єдиним голом у складі «кривбасівців» відзначився 27 вересня 1994 року на 81-й хвилині переможного (4:0) виїзного поєдинку 1/16 фіналу кубку України проти запорізького «Віктора». Ігор вийшов у стартовом складі та відіграв увесь матч[8]. У команді виступав до завершення сезону, за цей час у чемпіонаті України зіграв 29 матчів, ще 3 поєдинки (1 гол) провів у кубку України.

А вже наступний сезон розпочав у футболці запорізького «Металурга». Дебютував у футболці запорожців 25 липня 1995 року в переможному (3:2) домашньому поєдинку 1-о туру Вищої ліги проти «Миколаєва». Фокін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[9]. А 27 вересня 1995 року на 71-ій хвилині переможного (2:1) домашнього поєдинку 12-о туру Вищої ліги проти івано-франківського «Прикарпаття». Гравець вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[10]. У п'ятому чемпіонаті «Металург» зайняв рекордне для себе 5-е місце. В шостому чемпіонаті у вищому дивізіоні відбулося скорочення команд з 18 до 16 клубів. Набраний в попередній першості темп запорожцям зберегти не вдалося. За підсумками чемпіонату команда посіла лише 8 місце, набравши 41 очко. У зимове міжсезоння сьомого чемпіонату команду зі скандалом покинув квартет молодих гравців у складі Якова Кріпака, Андрія Каряки, Сергія Ільченка й Олексія Олійника, які перейшли в київський ЦСКА. Залишив команду й Ігор Фокін. За час, який він провів у «Металурзі», в чемпіонаті України зіграв 64 матчі та відзначився 1 голом, ще 9 поєдинків провів у кубку України. Проте на відміну від своїх колишніх партнерів по команді залишився в Запоріжжі, але підписав контракт з іншою місцевою вищоліговою командою, «Торпедо». Дебютував у футболці «торпедівців» 9 березня 1998 року в програному (0:1) домашньому поєдинку 1/8 фіналу кубку України проти полтавської «Ворскли». Фокін вийшов на поле в стартовому складі, а на 46-й хвилині його замінив Микола Ліпинський[11]. У вишці дебютував у складі «Торпедо» 17 березня 1998 року, в переможному (1:0) виїзному поєдинку 16-о туру проти своєї колишньої команди, запорізького «Металурга». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[12]. А тим часом фінансова ситуація в клубі погіршувалася, через що «Торпедо», посівши останнє місце у Вищій лізі, вилетів до Першої ліги. Тим не менше Ігор залишився в команді й першу частину сезону 1998/99 років відіграв у Першій лізі, а коли ситуація в команді продовжувала погіршуватися під час зимового трансферного вікна вирішив попрощатися з «Торпедо». За цей час у складі клубу в чемпіонатах України зіграв 23 матчі, ще 5 поєдинків провів у кубку України

«Сталь» та «Авангард»

ред.

У 1999 році перейшов до першолігової алчевської «Сталі». Дебютував у футболці алчевського клубу 5 квітня 1999 року в програному (1:2) виїзному поєдинку 21-о туру проти охтирського «Нафтовика». Фокін вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[13]. Єдиним голом у футболці «сталеварів» відзначився 6 серпня 1999 року на 48-ій хвилині переможного (4:1) домашнього поєдинку 3-о туру проти житомирського «Полісся». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[14]. В сезоні 1999/00 років алчевці вперше в своїй історії завоювали срібні медалі Першої ліги та отримали можливість наступного сезону дебютувати у Вищій лізі. Проте у Вищій лізі місця для Фокіна не знайшлося, тому він був переведений до «Сталі-2», яка виступала в другій лізі, але й там не став основним гравцем, зігравши у 2-х матчах чемпіонату. Ще 1 поєдинок за другу команду «сталеварів» провів у кубку України. Під час зимової перерви залишив алчевський колектив. Протягом свого перебування в «Сталі» в першій лізі чемпіонату України зіграв 37 матчів та відзначився 1 голом.

У 2001 році перейшов до складу друголігового «Авангарду» (Ровеньки). Дебютував у складі команди з Ровеньків 25 березня 2001 року в переможному (1:0) виїзному поєдинку 16-о туру групи В проти дружківського «Машинобудівника». Фокін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[15]. До 2003 року продовжував виступати в «Авангарді» (згодом — «Авангард-Інтер»), за цей час у другій лізі зіграв 69 матчів, ще 1 матч провів у кубку України.

Тренерська діяльність

ред.

У 2004 році Ігор Фокін завершив професіональну кар'єру й перейшов до аматорського клубу «Агата» (Луганськ). Того року зіграв 23 матчі в чемпіонаті та 5 поєдинків у кубку. З 2005 року став граючим тренером луганської команди, зіграв 6 матчів у чемпіонаті та 1 — у кубку. З 2006 році сконцентрувався на тренерській діяльності й до 2007 року працював головним тренером «Агати». З 4 березня 2008 року по 2011 рік працював тренерому у луганській «Зорі» та головним тренером дублюючого складу луганців. З 2011 року сконцентрувався на тренерській роботі в першій команді «Зорі».

Стиль гри

ред.
  Запам'ятався універсалізмом, чіткістю й акуратністю в обороні. Майстер дивовижних підкатів, здавалося, діє досить просто, проте пройти його було неймовірно важко. Володів потужним ударом. Не раз після виконання ним штрафного удару воротар опинявся поза справами[16].  

Досягнення

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.