Відкрити головне меню

Фердина́нд I (нім. Ferdinand I; 19 квітня 1793 — 29 червня 1875) — імператор Австрії з 2 березня 1835 до 2 грудня 1848 року, король Угорщини та Богемії (як Фердинанд V, у ті ж роки), король Галичини та Володимирії. Імператор, що страждав на різноманітні захворювання, державних талантів не мав й добровільно відмовився від влади. Був популярним у Чехії, де провів останні роки життя й отримав прізвисько «Фердинанд Добрий» (чеськ. Ferdinand Dobrotivý).

Фердинанд I (V)
нім. Ferdinand I.
Dei Gratia Austriae Imperator Hungariae Bohemiae Rex Hujus Nominis Quintus, Rex Lombardiae et Venetiae, Dalmatiae, Galiciae Lodomeriae Ilyriae Archidux Austriae
Kaiser Ferdinand I Von Österreich.jpg
Імператор Австрії
Правління 1835-1848
Попередник Франц I
Наступник Франц Йосиф I
Інші титули Король Богемії
Король Угорщини
Король Хорватії
Король Галичини та Володимирії
Король Ломбардії та Венеції
Великий князь Кракова
Біографічні дані
Релігія Римо-католицька церква
Народження 19 квітня 1793(1793-04-19)
Прага
Смерть 29 червня 1875(1875-06-29) (82 роки)
Відень
Поховання Імператорський склеп, Відень, Австрія
Дружина Марія Анна Савойська
Династія Габсбург-Лотаринги
Батько Франц II
Мати Марія Тереза Бурбон-Неаполітанська
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Knight of the Order of the Holy Spirit Grand Cross of the Order of Charles III Knight in the order of Saint-Michel Орден Золотого руна кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Knight Grand Cross of the Order of Saint Ferdinand and of Merit
Imperial Coat of Arms of the Empire of Austria (1815).svg
Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ЦарюванняРедагувати

 
Коронація Фердинанда в 1836 році у Празі

Старший син імператора Франца I; вступив на престол після смерті батька у 1835 році. Вирізнявся слабким здоров'ям, страждав на епілепсію й гідроцефалію.

Його правління практично нічим не відрізнялось від реакційного царювання його батька, бо Клемент фон Меттерніх так само керував усіма справами імперії. Фердинанд був м'яким, добрим, спокійним, але вкрай повільним та нерішучим. Його напружували справи, він абсолютно ними не цікавився й мало в них розумів. Склалось свого роду регентство з Меттерніха, Коловрата та ерцгерцога Людвіга, яке й правило імперією, а Фердинанд підписував усі папери, які лишень йому подавали. Особисті свої схильності Фердинанд проявив лише у загальній амністії (1838) політичних злочинців, що перебували під судом і слідством у Ломбардії, а також у декількох часткових амністіях у інших справах. Жорстокості у поводженні з політичними арештантами, що були притаманними його попереднику, у Фердинанда не було й сліду.

Революція 1848 рокуРедагувати

Березневі події 1848 року змусили Фердинанда податись до Інсбрука. Ні з ким з європейських монархів переможна революція 1848 року так швидко не примирилась, як з Фердинандом: до нього особисто ніхто претензій не мав. На початку осені 1848 року він повернувся до Відня, але швидкі успіхи угорського повстання у зв'язку з вибухом жовтневого заколоту у Відні остаточно зламали та втомили імператора. Реакція, що захопила майже всю Європу у останні місяці 1848 року, не заспокоїла його. 2 грудня 1848 року він зрікся престолу (в Ольмюці) на користь свого племінника Франца Йосифа I.

Несамостійність Фердинанда та нерозуміння вимог часу були настільки великими, що незадовго до березневої революції, коли йому доповідали про занедбаний стан фінансів, він сказав: «Ну, на мене й Меттерніха ще вистачить!». Австрії без Меттерніха він собі, очевидно, зовсім не уявляв; тому після падіння Меттерніха його правління перетворилось на низку найнепослідовніших вагань, що завершились відмовою від престолу. Після цього він жив у своїх маєтках у Празі, займаючись сільським господарством, до якого завжди мав схильність.

ТитулРедагувати

Фердинанд використовував наступний титул: Ми, Фердинанд I, Божою милістю імператор Австрійський, король Єрусалимський, Угорський, Богемський, Далматський, Хорватський, Словенський, Галичини та Володимирії; ерцгерцог Австрійський, герцог Лотарингський, Зальцбурзький, Вюрцбурзький, Франконський, Штирійський, Каринтії й Карніоли; великий герцог Кракова, великий князь Трансильванії; маркграф Моравії; герцог Сандомирський, Мазовецький, Люблінський, Верхньої та Нижньої Сілезії, Аушвіцу й Затора, Тешена й Фріулі; князь Берхтесгадена й Мергентейма; граф Габсбурзький, Горіци, Градішкі й Тіролю; і маркграф Верхньої та Нижньої Лузації та в Істрії.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати