Відкрити головне меню
Феофан Самітник Вишенський

Феофан Самі́тник (рос.  Феофан Затво́рник) — світське ім'я Георгій Васильович Говоров (10 січня 1815 — 19 січня 1894), російський святий, Тамбовський та Володимирський єпископ, богослов, публіцист-проповідник.

Зміст

БіографіяРедагувати

Георгій Васильович Говоров народився 10 січня 1815 року в селі Чернавське Єлецького уїзду Орловської губернії. Його батько був священослужителем.

Навчався в Лівенськом духовному училищі, Орловській семінарії, Київськой духовній академії.

В 1841 році, в Києві прийняв постриг з ім'ям Феофан, у том ж році був рукоположений в ієродиякона і ієромонаха. Після рукоположення служив інспектором у духовних навчальних закладах, був ректором у Санкт-Петербурзькій духовній академії.

В 1850-х роках неодноразово відвідував Палестину в складі російської духовної місії, а також Константинополь як настоятель посольської церкви (під час цих поїздок відбувається поглиблене вивчення аскетичної літератури православного Сходу).

1 червня 1859 року в Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври була звершена хіротонія і наречення святителя Феофана в єпископи Тамбовської єпархії, згодом послідувало перенесення на древню, більш обширну Володимирську кафедру…

У 1866 році єпископ Феофан раптово подав до Священного Синоду прохання про звільнення його у спокій з правом перебування у Вишенській пустині Тамбовської єпархії, яке було незабаром схвалено.

У 1872 році святитель Феофан відійшов у відлюдність. Крім праць, він провадив велике листування з людьми. Щоденно пошта приносила від 20 до 40 листів, при цьому святитель Феофан обов'язково відповідав на кожен з них.

Феофан Самітник Вишенський помер 19 січня 1894 року на свято Хрещення Господнього.

На Помісному Соборі Руської Православної Церкви в 1988 році, присвяченому 1000-літтю Хрещення Русі, Феофан Самітник був зарахований до лику святих. У рішенні Собору зазначалося:

« Глибоке богословське розуміння християнського вчення, а також досвідчене його виконання і, як наслідок цього, висота і святість життя святителя дозволяють дивитися на його писання як на розвиток святоотцівського вчення зі збереженням тої ж православної чистоти і богопросвіти. »

Праці Феофана СамітникаРедагувати

Діяльність Феофана Самітника поділяється 1872 роком — до і після усамітнення.

До усамітнення написані:

  • Збірник проповідей «Слово архімандрита Феофана» (1859).
  • Книга лекцій «Шлях до спасіння» (18681869) про православну освіту і виховання (в тому числі юнацтва).

Протягом всього відлюднення (до самої смерті) в монастирі написані:

  • «Збірка листів» (повністю видано після смерті в 18981901 роках) — роздуми про християнське життя, поконання спокус і слабодушшя, остаточних долях людства.
  • Монументальний переклад патристичної літератури — «Добротолюбіє».
  • Переклад твору «Невидима боротьба».

Знамениті висловлюванняРедагувати

  • «Бог нікого не залишає. У Нього всі діти. Немає пасинків. І тяжкі випадковості і стани — все на добро нам посилаються».
  • «Увага до того, що буває в серці та виходить з нього — є головною справою християнського правильного життя».
  • «Треба стежити за собою».
  • «Егоїзм треба вбити. Якщо самі не вб'єте, то Господь молот за молотом буде посилати всілякі невдачі, щоби розбити цей камінь».

ПосиланняРедагувати