Затворники[1][2], затвірники[3][4] — християнські подвижники (аскети), які добровільно відділяли себе від світу на ціле життя в печери і келії, щоб віддатися там постійній молитві.

Гірський затвор поблизу буддійського монастиря Сера (Індія)

Випадки виходу їх звідти бували вкрай рідкісні і обумовлювалися якимись вельми вагомими причинами суспільного або приватного характеру[5].

У католицькій традиції затворники називалися інклузі (лат. inclusi або reclusi). Їх звичаї і спосіб життя описав Григорій Турський. З IX століття інклузі отримали більш м'який статут завдяки пресвітерові Грімлаіку (Grimlaicus), автору «Regula Solitariorum». Серед православних затворників відомий, зокрема, Феофан Затворник, єпископ Православної Російської Церкви, богослов і публіцист-проповідник.

Подібні практики широко застосовуються в Буддизмі Тхеравади, тибетському, а також японському буддизмі. У тибетському буддизмі довічні затвори не застосовувалися; найчастіше самітник (тиб. «ri khrod pa») йшов в затвор для вчинення якогось певного комплексу практик і, як правило, на фіксований термін (до декількох років).

Інші вживанняРедагувати

Іноді самітництво асоціюється з фанатизмом, з есхатологічними очікуваннями (див. «Пензенські затворники») або особливостями характеру, а також формами життя різних субкультур.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Затворник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Затворник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. Затвірник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Затвірник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  5. Затворники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

ПосиланняРедагувати