Ретрит

період особистого чи групового усамітнення для духовної чи психологічної роботи над собою

Ретріт (від англ. retreat — затвір, духовне усамітнення, відступ) — період особистого чи групового усамітнення для духовної чи психологічної роботи над собою.

ОписРедагувати

Ретритами називають духовні виїзні семінари, які є в багатьох буддійських, християнських та ісламських суфійських громадах. У християнстві про ретрит у своїх духовних навчаннях вказував Ігнатій Лойола (1491—1556). Багато протестантів, католиків і православних християн організовують виїзні навчальні семінари мінімум раз на рік. Деякі відступи (ретрит-семінари) проводяться в мовчанні, а на інших може бути велика розмова, залежно від розуміння та прийнятої практики учасників. Відступи часто проводяться в сільських або віддалених місцях, приватних будинках чи спеціальних будівлях, зокрема, в монастирях. Деякі відступи для досвідчених фахівців-практиків можуть виконуватись у темряві («темні» ретрити). Духовні виїзні семінари дозволяють приділити час для роздумів або медитації. Тривалість відступу (усамітнення від навколишнього світу) може тривати від години до місяця та більше. У сучасному світі необхідною умовою ретриту є заборона користування мобільними пристроями та комп'ютерами.

СутністьРедагувати

Мета ретриту — глибше зануритися у свою справжню природу і побачити своє щоденне життя як реалізацію цієї природи.

У деяких традиційних школах ретрит — це суцільна сидяча медитація з перервами лише на сон та їду. В інших — фізична й інтелектуальна робота, практики приготування і споживання їжі, прогулянки, а спілкування є такою ж основою, як і медитація. Ретрити можуть включати майстер-класи з каліграфії, малювання, ікебани, складання хайку тощо. Такий підхід базується на трансформації людини не через аскетизм, а через уважне проникнення в глиб усіх явищ життя, поєднання суворої дисципліни і внутрішньої свободи, зосередженості і невимушеного спілкування, насолоди кожним моментом життя.

Що слід пам'ятати, вирушаючи на ретрит:

1) Ретрит — це колективна практика, влаштована так, щоб допомогти кожному реалізувати принцип: «Пізнати себе — значить, забути себе». У плані конкретних дій, це означає, що на ретриті ​​ми відкладаємо наші особисті «хочу» і вчимося проявляти себе через дії і результати, які ціняться іншими.

  • На ретриті є розклад, якого необхідно дотримуватися.
  • У ретрита є початок і кінець — до ретриту не можна приєднатися після початку і покинути його до кінця.
  • Якщо нам доручили якусь роботу, ми виконуємо її максимально уважно, як найважливішу справу, яка виконується тут і зараз, яку ми робимо заради себе і блага всіх істот, а не для «галочки».
  • Ми розуміємо, що атмосфера ретриту створюється практикою кожного і до кожної своєї дії ставимося відповідально, усвідомлюючи, що вона впливає на оточуючих нас людей.

2) Ключ до практики дзен — увага, і ретрит — час для того, щоб постаратися бути постійно уважним з моменту в момент.

Це означає що на ретриті ми концентруємося не на на виробництві суджень і думок, а на спостереженні за процесом їхнього виникнення. Ми більше мовчимо, ніж говоримо, більше вбираємо, ніж продукуємо.

У сучасному суспільстві, зокрема в Україні, принципи ретриту почали використовувати бізнесмени, політики, тренери для підвищення своєї ефективності і результативності. Багато хто з них певний проміжок часу (1-7 днів) проводять в активній роботі над собою, проходячи через «мозкові штурми», практичні завдання, мінілекції і коучинг. Унікальними є тренери, які практикують індивідуальний тренерський супровід для учасників ретриту.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Cooper, David A. (1999). Silence, Simplicity & Solitude: A Complete Guide to Spiritual Retreat. SkyLight Paths Publishing. ISBN 978-1-893361-04-1.

ПосиланняРедагувати