Манайло Федір Федорович
Фе́дір Фе́дорович Мана́йло (19 жовтня 1910, Іванівці — 15 січня 1978, Ужгород) — український живописець, народний художник УРСР з 1976 року. Член Спілки радянських художників України з 1946 року. Батько художника Івана Манайла.
| Манайло Федір Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 19 жовтня 1910 Іванівці | |||
| Смерть | 15 січня 1978 (67 років) | |||
| Ужгород, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Кальварія | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  Австро-Угорщина Чехословаччина СРСР | |||
| Навчання | Вища художньо-промислова школа (Прага) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | експресіонізм | |||
| Відомі учні | Медвецький Микола Вікторович, Сабов Василь Михайлович, Ілько Іван Іванович, Герц Наталія Семенівна, Мальчицький Семен Йосипович, Габда Василь Георгійович, Егреші Терезія Омелянівна і Дунчак Аттіла Яношович | |||
| Діти | Манайло Іван Федорович | |||
| Нагороди |   | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Федір Манайло народився 19 жовтня 1910 року в родині сільського вчителя в селі Іванівці Мукачівського району на Закарпатті.
У 1928—1934 роках навчався у вищій художньо-промисловій школі у Празі. 1930 року — відвідав Францію. Як здібний та талановитий митець експонує свої роботи на виставці закарпатських художників у Празі в 1933 році, серед них виділяється робота «Дідо — Бідняк».
Від 1936 року працював вчителем в с. Іванівці, а у 1937—1945 роках викладав декоративне мистецтво в Ужгородській ремісній школі. 1946 року — прийнято до Спілки художників України. До 1955 року — викладач в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Федір Манайло працював головним художником закарпатського обласного будинку народної творчості (1947), обирався головою правління Закарпатської організації спілки художників УРСР, був у складі творчої групи в будинку творчості ім. Коровіна в Гурзуфі (1963).
Помер 15 січня 1978 року. Похований в Ужгороді.
Творчість
ред..JPG)
Працював у галузі монументально-декоративного живопису. Фор-ескізи для мозаїчних панно, мозаїки для фасадів та фоє клубів, кінотеатрів, залів ресторанів, готелів, турбаз, автобусних зупинок. А проекти ресторанів-колиб залишаються незвичним явищем в художній біографії митця.
Своїм художнім кредо Минайло обирає народне мистецтво, його дослідження і творчу переробку. Він опановує закони мистецтва, пронизаного невмиручим духом українського народу, його віковічними мріями, естетичними й етичними ідеалами. Як стверджує Ігор Шаров, наприкінці 30-40-х років ХХ століття остаточно формується художня програма митця. Минайло вважає, що художник так само, як і народний майстер, мусить відчувати породжену життям необхідність того, що він робить, необхідність кожної картини, яку він збирається написати. Естетична система Федора Минайла ґрунтується на народних ідеалах краси, справедливості, добра. Основним у мистецтві, за ствердженням митця, є принцип доцільності, як і в народній творчості, принцип заощадження засобів виразності, принцип простоти – простоти справжнього мистецтва.
У цей період художник створює певною мірою програмні твори, утверджуючи свої мистецькі ідеали. Найважливішим серед них є картина «Гуцулка» (1939). Правда народного життя і правда почуттів, точність спостережень, широта і сміливість художнього задуму — все реалізовано талантом майстра. Минайло вимальовує жіночу постать у всій її величі й домірності. Вона займає мало не всю площину портрета, підкреслюючи і стверджуючи вагомість зображуваного. Усі елементи наче сплощуються, стають лініями контуру, плямами кольору, становлять декоративну систему твору. Художник достовірний у передачі етнографічних дрібниць, що надає його творам глибокого національного звучання. Широкі шорсткі мазки пензля дарують творові матеріальність, із них складається реальність і життєва правда. Упродовж 1939-1940 років Минайло кілька разів повертається до образів, що нагадують втілене в "Гуцулці", ніби обживається у новому, відкритому ним творчому просторі.
Звернувшись до книжкової графіки в 1947 році, проілюструвавши перше в області видання повісті Івана Франка «Захар Беркут», митець неодноразово повертається до роботи над книжковими оформленнями. В їхньому числі: ілюстрації до творів Марка Черемшини та Ольги Кобилянської, цілого ряду збірок народного фольклору. В другій половині 50-х років народжується яскрава співдружність Федора Манайла з Антоном Кашшаєм, вершиною якої стала збірка «Народні балади Закарпаття».
Відомі роботи : «Вересень» (1956), «Колочава» (1956), «Село в Горах» (1958).
Громадська діяльність
ред.У роки створення музею народної архітектури та побуту він був одним з ініціаторів і активних організаторів цього культурного закладу, реалізовуючи тут свої глибокі знання архітектури, етнографії та побуту закарпатців. Тільки Манайлові можемо завдячувати тим, що не вмерло унікальне стародавнє народне мистецтво — декорування диньок. Його учениця Ганна Мигович продовжувала цю традицію.
Яскраву сторінку в житті Федіра Манайла становить його невтомна громадська діяльність. Він брав безпосередню участь у створенні Ужгородського училища прикладного мистецтва і був одним із перших викладачів цього навчального закладу, у створенні картинної галереї, працюючи заступником директора по науковій роботі, у створенні Закарпатського відділення Спілки художників. З 1948 року був головою спілки і віддав багато сил й енергії для організаційного і творчого зміцнення колективу художників. Протягом багатьох років очолював комісію по роботі з молодими художниками. Манайло — один із перших художників Будинку народної творчості, Закарпатського українського музично-драматичного театру, обласної філармонії, художник-графік книжкового видавництва «Карпати».
Нагороди та визнання
ред.Присвоєно звання Заслуженого художника України (1972) та Народного Художника України (1977).
9 лютого 1980 року в Ужгороді відкрився Меморіальний будинок-музей народного художника України Федора Манайла.
Виставки
ред.Персональні виставки: 1961, 1979, 1980, 1985, 2000 pp. — м. Ужгород.
Примітки
ред.Джерела
ред.Посилання
ред.- Виставка робіт Федіра Манайло [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Музей Ф. Манайла на сайті «Музеї України» [Архівовано 11 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Ужгород: Меморіальний будинок-музей Ф. Ф. Манайла [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Федір Манайло. Каталог виставки творів. Ужгород, 1962. [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Ф. Ф. Манайло. Каталог персональної виставки, присвяченої 75-річчю від дня народження митця. Ужгород, 1985. [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Выставка произведений заслуженного художника Украинской ССР Ф.Ф. Манайло. [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]Одесский художественный музей.(рос.)
- Минайло Федір Федорович Електронна бібліотека "Культура України" [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.]