Відкрити головне меню

Га́нна Олекса́ндрівна Миго́вич (Попсабова; 5 листопада 1946(19461105), с. Білки Іршавського району Закарпатської області — 1 листопада 2000, Ужгород) — українська майстриня художньої кераміки, живописець, графік. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Мигович Ганна Олександрівна
Ім'я при народженні Попсабова Ганна Олександрівна
Народилася 5 листопада 1946(1946-11-05)
с. Білки Іршавського району Закарпатської області
Померла 1 листопада 2000(2000-11-01) (53 роки)
Ужгород
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність Громадський діяч, культуролог, майстер художньої кераміки, живописець, графік, писанкар, педагог та винахідник технік обробки та художнього декорування динь
Титул Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України
Посада Заступник голови Закарпатського осередку НСМНМУ
Партія Безпартійна. Член Закарпатського відділення товариства «Україна» з питань культурних зв'язків з українцями за кордоном (1983)
Батько Попсабов Олександр Деонизійович
У шлюбі з Мигович Іван Васильович
Діти донька Олена (1970 —2000),
син Віктор
Нагороди Медаль «Лауреат 2-го Всесоюзного фестивалю народного мистецтва» (1987), Медаль «Ветеран праці» (1990)
Медаль «Ветеран праці»

ЖиттєписРедагувати

На «відмінно» закінчила відділ художньої кераміки Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва (1968; викл. П. Балла, Ф. Манайло, Ш. Петкі), після чого почала працювати на Миколаївському промкомбінаті у Львівській області.

1977—1991 — інженер-конструктор зі створення зразків сувенірних виробів та предметів побуту конструкторсько-технологічного бюро Укрмісцепрому (Ужгород).

Учасниця міських, обласних, всеукраїнських, міжнародних художніх виставок від 1965, персональної — в Ужгороді (1993).

Створювала декоративно-ужиткові керамічні вироби, живописні натюрморти, пейзажі, портрети («Зерно життя», 1977; «Моя колекція», 1981; «У Карпатах», 1983), фігуративні композиції, писанки.

Займалася селекцією декоративних диньок, винайшла і вдосконалила техніки їхнього оброблення та художнього декорування (переважають стилізовані і реалістичні жанрові композиції, що відтворюють звичаї, обряди, побутові сцени з життя українців).

Створила порцеляновий сервіз для кухонних потреб (1968), глиняний посуд (1978), теракотову композицію «Весільний обряд Карпат» (1980), декоративні диньки (1980—1987).

Твори зберігаються у Закарпатському краєзнавчому музеї, Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, Меморіальному будинку-музеї Ф. Манайла (усі — Ужгород), НМУНДМ (Київ), Музеї українського мистецтва (м. Чикаґо, США).

Трагічно загинула в автокатастрофі разом з донькою Мигович Оленою Іванівною.

ДосягненняРедагувати

  • Лауреатка 2-го Всесоюзного фестивалю народного мистецтва (Москва, 1987)
  • Член Закарпатського відділення товариства «Україна» з питань культурних зв'язків з українцями за кордоном (1983)
  • Член НСМНМУ (1993, від 1997 — заступник голови Закарпатського осередку)
  • Член творчого об'єднання професійних художників Закарпаття (1991)
  • Дипломантка Всеукраїнського фестивалю народної творчості «Всі ми діти твої, Україно» (1992)
  • Учасниця Міжнародного з'їзду писанкарів «Писанка — символ України» (1993)
  • Дипломантка Всеукраїнської виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва (1999, Київ)

РодинаРедагувати

Дружина художника Івана Миговича, мати художників Віктора та Олени Миговичів.

ЛітератураРедагувати

  • Чернега-Балла О. Дума про жінку / О. М. Чернега-Балла // Закарпатська правда — 1982. — № 76. — С. 4
  • Петров І. Природа і художник / І. Петров // Молода гвардія — 1983, № 247. — С. 43.
  • Kopotun  N. «I began to feel  very much at home» / Natalia Kopotun // News  from Ukraine — 1983. — № 50 P. 2(англ.)
  • Петров І. Декоративний розпис гарбузів / І.Петров // Молодь України — 1984. — № 67. — С. 2
  • Petrov I. Ornaments on pumpkins  / Ihor Petrov // News from Ukraine  — 1984. № 50. — P. 6(англ.)
  • Петров И. Рисунки… на тыквах / И. Петров // Комсомольское знамя — 1984. № 163. С. 4(рос.)
  • Гура Л. Ювілейна виставка / Людмила Гура // Образотворче мистецтво.— Київ: Мистецтво, 1987. № 5 — вересень-жовтень. — С. 16   
  • Кириянов. В. На радість людям / В. Кириянов // Закарпатська правда — 1988. № 125. — С. 4.
  • Бедзір В. «Український дім» прикрасили й закарпатські витвори / Василь Бедзір // Новини Закарпаття — 1992. — № 148. — С. 3 
  • Mátyás Markovics Himzések, kerámiák, festmények… // Kárpáti  igaz szo. — 1993 marcius 6.,szombot. — O. VI
  • Попова Л. Світло і гармонія, доброта та щирість / Людмила Попова // Новини Закарпаття — 1993. — № 19-20. — С. 3   
  • Панчук Н. Усміхнені диньки / Надія Панчук // Закарпатська правда, 1993. — № 9. — С. 4
  • Бедзір В. Знають наших в Києві / Василь Бедзір // Срібна земля — 1992. — № 3. — С. 8
  • Угляренко П. Золотий наш край / Петро Угляренко // Карпатський голос — 1995. — № 2. — С. 7
  • Угляренко П. Праведниця / Петро Угляренко // Новини Закарпаття — 1995. — № 135. — С. 6
  • Borát.M. AIma a fájátol… / Migály Borát //  Kárpáti  igaz szo — 1997. — szeptember  13.,szombat. O. 12    
  • Сможаник В. Промовиста фантазія / Василь Сможаник // Новини Закарпаття — 1999. — № 130. — C. 2
  • Borát M. Az utolsó   megmérettetés  a kijevi «vizsgo» elött / Migály Borát // Kárpáti  igaz szo — 1999. augusztus 28., szombat. — O. 14
  • Попдякуник О. Не судилось / Оксана Попдякуник // Щоквартальний вісник — Культурологічні джерела. — 2008. — № 4. — С. 47-48
  • Штефаньо О.  Мистецтво декорування диньок втрачене / Оксана Штефаньо // Новини Закарпаття — 2016. — № 119—120. — С. 8          

ПосиланняРедагувати