Фанні та Александр

(Перенаправлено з Фанні та Олександр)

«Фа́нні і Алекса́ндр» (швед. Fanny och Alexander) —драматична стрічка 1982 року, зфільмована шведським режисером Інгмаром Бергманом за власним сценарієм. В центрі сюжету стрічки доля великої аристократичної сім'ї Екдаль на початку ХХ століття. Фільм завоював чотири премії «Оскар», премію «Золотий глобус» та низку інших престижних кінонагород. Існує у двох версіях — повній телевізійній та короткій кіноверсії.

Фанні і АлександрPicto infobox cinema.png
Fanny och Alexander
Fanny and Alexander poster.jpg
Жанр драма
Режисер Інгмар Бергман
Продюсер Йорн Доннер
Даніель Тоскан дю Плантьє
Сценарист Інгмар Бергман
У головних
ролях
Börje Ahlstedtd[1][2][3], Anna Bergmand[1], Гунн Вальгрен[1][2], Kristina Adolphsond[1][3], Ерланд Джозефсон[1], Mats Bergmand[1], Jarl Kulled[1], Лена Олін[1], Гаррієт Андерссон[1], Allan Edwalld[1][2], Ewa Frölingd[1][2], Jan Malmsjöd[1], Christina Schollind[1], Kerstin Tideliusd[1], Marianne Aminoffd[1], Mona Malmd[1], Пернілла Аугуст[1][4], Пернілла Валгренd[1], Стіна Екблад[1], Svea Holstd[1], Siv Ericksd[1], Inga Åleniusd[1], Gösta Prüzeliusd[1], Hans Strååtd[1], Carl Billquistd[1], Axel Dübergd[1], Olle Hildingd[1], Петер Стормаре[1], Gerd Anderssond[1], Gunnar Björnstrandd[1][4], Heinz Hopfd[1], Ernst Güntherd[1], Marie-Hélène Breillatd[5], Käbi Lareteid[5], Georg Årlind[5], Per Mattssond[5], Majlis Granlundd[5], Marianne Karlbeckd[5], Pernilla Allwind[5], Lars-Owe Carlbergd[5], Gus Dahlströmd[5], Sune Mangsd[5], Marrit Ohlssond[5], Eva von Hannod[5], Mona Anderssond[5], Marianne Nielsend[5] і Hugo Hasslod[5]
Оператор Свен Нюквіст
Композитор Данієль Белл
Кінокомпанія Cinematograph AB,
Svenska Filminstitutet (SFI),
Gaumont, Personafilm,
SVT Drama, Tobis Filmkunst
Дистриб'ютор Sandrew Metronomed і Netflix
Тривалість 188 хв.
312 хв. (телеверсія)
Мова шведська[6]
Країна Швеція Швеція
Франція Франція
Flag of Germany.svg ФРН
Рік 1982
Дата виходу 17 грудня 1982 (Швеція)
IMDb ID 0083922
Рейтинг IMDb 8.2/10 stars
CMNS: Фанні та Александр у Вікісховищі

На 6 липня 2020 року фільм займав 245-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

СюжетРедагувати

Дія фільму відбувається впродовж 1907–1909 років у шведському містечку Уппсала, де в заможній сім'ї живуть головні герої — дванадцятирічний Александр і його десятирічна сестра Фанні. Незабаром після Різдва їх батько Оскар, директор місцевого театру, під час репетиції, виконуючи роль привида батька Гамлета, раптом забуває текст і не розуміє, де він знаходиться. З ним трапляється удар, і він помирає.

По смерті батька життя дітей кардинально змінюється. Їхня мати Гелена виходить заміж за єпископа Едварда Вергеруса й вони переїздять до його будинку, де живуть разом з його матір'ю, його сестрою та тіткою. У домі єпископа діють суворі правила, фарисейство й релігійні догмати. Скрізь засуви та решітки на вікнах.

Якось служниця розповіла, що перша дружина священника і дві його доньки потонули в річці. Александр каже їй, що до нього приходили їхні привиди і розповіли, що вони потонули після того, як намагалися втекти після п'ятиденного ув'язнення без їжі та питва. Служниця передає розповідь хлопця священникові і той карає його різками.

У дітей зростає відчуття болю та глибокої неприязні до світу в якому вони опинилися, а мати, зневірившись, намагається просити в єпископа розлучення, але той відмовляє. Друг сім'ї Екдаль, торговець Ісак Якобі, через бажання допомогти Гелені, приходить до будинку єпископа з пропозицією купити в нього велику скриню, у якій він викрадає дітей. Опинившись у великому будинку Якобі, Александр вступає в розмову з Богом, а потім з'ясовує, що Бог — це насправді маріонетка, керована сином Ісака Ароном.

Гелена, не витримавши тиску з боку ненависного їй чоловіка, дає йому снодійне і тікає з дому. Саме цієї ночі в будинку випадково стається пожежа, в результаті якої єпископ гине, і сім'я отримує довгоочікувану свободу.

У роляхРедагувати

КритикаРедагувати

Відомий американський критик Роджер Еберт відмічає, що фільм «вражаюче красивий, завдяки операторському генієві постійного співавтора Бергмана, Свена Нюквіста».[7] Еберт пише:

 

«Фанні і Александр» Інгмара Бергмана мав стати останнім в його кар'єрі, тому він показує, як бути молодим, старим, бути чоловіком, жінкою, християнином, євреєм, мудрим, божевільним, багатим, бідним, набожним, світським. Він створює світ, у якому безперечні факти сусідують з привидами і магією, а галерея персонажів незабутня через їхню надзвичайну оригінальність.[7]

 

Британський журнал про кіно Sight and Sound попросив режисерів і критиків вибрати найкращі на їхню думку фільми за останні чверть століття. Фільм Бергмана зайняв третій рядок після фільмів «Апокаліпсис сьогодні» Френсіса Форда Копполи та «Скажений бик» Мартіна Скорсезе.[7]

Нагороди і номінаціїРедагувати

Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1983 Венеційський кінофестиваль Приз ФІПРЕССІ Інгмар Бергман Перемога
Премія Національної ради кінокритиків США Найкращий фільм іноземною мовою Перемога
Золотий глобус Найкращий іноземний фільм Перемога
Найкращий режисер художнього фільму Інгмар Бергман Номінація
1984 Премія «Оскар» Найкращий фільм іноземною мовою Перемога
Найкращий режисер Інгмар Бергман Номінація
Найкращий сценарист Інгмар Бергман Номінація
Найкраща робота художника Сусанна Лінгхайм, Анна Асп Перемога
Найкраща операторська робота Свен Нюквіст Перемога
Найкращий дизайн костюмів Марік Вос-Лунд Номінація
Премія BAFTA Найкращий фільм іноземною мовою Інгмар Бергман, Йорн Доннер Номінація
Найкраща операторська робота Свен Нюквіст Перемога
Найкращий дизайн костюмів Марік Вос-Лунд Номінація
Премія «Сезар» Найкращий іноземний фільм Інгмар Бергман Перемога
Премія «Давид ді Донателло» Найкращий іноземний фільм Інгмар Бергман Перемога
Премія «Давид ді Донателло» Найкращий режисер іноземного фільму Інгмар Бергман Перемога
Премія «Давид ді Донателло» Найкращий сценарій іноземного фільму Інгмар Бергман Перемога
Приз Французького синдикату кінокритиків Найкращий іноземний фільм року Перемога

ЛітератураРедагувати

  • И. Бергман. «Шёпоты и крики» // Картины / Перевод со шведского А. Афиногеновой. — М. — Таллин : Музей кино, Aleksandra, 1997. — 440 с. — ISBN 9985-827-27-9.(рос.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати