Відкрити головне меню

Даніе́ль Тоска́н дю Плантьє́ (фр. Daniel Toscan de Plantier; 7 квітня 1941, Шамбері, Франція11 лютого 2003, Берлін, Німеччина) — французький кінопродюсер, прокатник, актор, критик.

Даніель Тоскан дю Плантьє
фр. Daniel Toscan de Plantier
Daniel Toscan du Plantier.jpg
Дата народження 7 квітня 1941(1941-04-07)
Місце народження Шамбері, Франція
Дата смерті 11 лютого 2003(2003-02-11) (61 рік)
Місце смерті
Поховання
Громадянство Франція Франція
Професія продюсер, актор
Alma mater Інститут політичних досліджень
IMDb ID 0869099
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Даніель Тоскан дю Плантьє у Вікісховищі

Біографія та кар'єраРедагувати

Даніель Тоскан дю Плантьє народився 7 квітня 1941 року в Шамбері у Франції. Освіту здобув в Інституті політичних досліджень[fr]. Працював менеджером з реклами у щоденній газеті France Soir. У 1966 році та в період з 1975 по 1985 рік був генеральним директором Gaumont Film Company; з 1988 до самої смерті був президентом Unifrance, організації зі сприяння французькому кіно. У 1992-2003 роках очолював французьку Академію мистецтв та технологій кінематографа, яка присуджує національну кінопремію «Сезар».

Як продюсер Даніель Тоскан дю Плантьє брав участь у створенні понад 50 фільмів; у кількох стрічках знявся як актор. Працював з такими відомими режисерами, як Федеріко Фелліні, Інгмар Бергман, Моріс Піала, Робер Брессон, Р. В. Фассбіндер, Пітер Гріневей, Андрій Тарковський та іншими.

Дю Плантьє часто ставав заводієм суперечок, об'єктом нападок з боку тих, хто з недовірою ставиться до його ідей в області державної кінополітики[1].

Тоскан дю Плантьє був одружений чотири рази і мав трьох синів і двох доньок[2]. Його третьою дружиною була режисерка Софі Тоскан дю Плантьє[fr], яку 23 грудня 1996 було вбито[fr] за не зовсім з'ясовних обставин[2].

 
Могила Д. Тоскана дю Плантьє на цвинтарі Пер-Лашез

Помер Даніель Тоскан дю Плантьє 11 лютого 2003 року у 61-річному віці від серцевого нападу на Берлінському кінофестивалі. Був похований на кладовищі Пер-Лашез.

Пам'ятьРедагувати

З 2008 року у Франції найкращому продюсерові за результатами кінематографічного року присуджується Премія імені Даніеля Тоскана дю Плантьє (фр. Prix Daniel Toscan du Plantier).

Фільмографія (вибіркова)Редагувати

Продюсер
Актор

БібліографіяРедагувати

  • Michael Sheridan, Death in December. The story of Sophie Toscan du Plantier, Dublin : O'Brien Press, 2004, 256 p.
  • Daniel Toscan du Plantier, L'étrange ballet, No Good Industry, Guide, 2002
  • Daniel Toscan du Plantier, Cinquante ans du festival de Cannes", Ramsay 1997
  • Daniel Toscan du Plantier, L'émotion culturelle, Flammarion, 1995
  • Daniel Toscan du Plantier, Bouleversifiant, Le Seuil, 1992
  • Daniel Toscan du Plantier, Les enfants d'Al Capone et de Rossellini, Mazarine, 1986
  • Daniel Toscan du Plantier, "Donnez-nous notre quotidien", Olivier Orban 1974

ПриміткиРедагувати

  1. Брагінський Олександр. Даниель Тоскан дю Плантье: «Против течения» // Искусство кино. — М., 1998. — Вип. 3 (березень).(рос.)
  2. а б Baxter, John (14 February 2003). Obituaries: Daniel Toscan du Plantier; Champion of genuinely European cinema. The Independent. Процитовано 2 червня 2015. 

ПосиланняРедагувати