Скажений бик

Скажений бик;
Raging Bull
Жанр	драма
Режисер	Мартін Скорсезе
Продюсер	Роберт Чартофф; Ірвін Вінклер
Сценарист	Пол Шредер
На основі	Raging Bull: My Storyd
У головних ; ролях	Роберт Де Ніро; Джо Пеші; Кеті Моріарті
Оператор	Майкл Чепмен
Композитор	П'єтро Масканьї
Кінокомпанія	United Artists, Chartoff-Winkler Productions
Дистриб'ютор	United Artists і Netflix
Тривалість	129 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1980
Кошторис	18 млн. $
IMDb	ID 0081398

«Скаже́ний бик» (англ. Raging Bull) — художній фільм режисера Мартіна Скорсезе, що вийшов на екрани 1980 року. Фільм завоював дві премії «Оскар». Не рекомендується перегляд дітям і підліткам, що молодші за 16 років. Українською мовою фільм озвучено на замовлення Hurtom.com. На 19 серпня 2021 року фільм займав 149-у позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

СюжетРедагувати

Фільм знято за мотивами мемуарів «Скажений бик: Моя історія» відомого американського боксера італійського походження, чемпіона світу Джейка Ламотти

Сюжет побудовано як спогади постарілого Джейка в 1960-х роках про розквіт і кінець своєї блискучої кар'єри на боксерському рингу. Своє прізвисько Джейк отримав за неприборканий бійцівський дух і скажений норов, який також випробували на собі його близькі. Фільм оповідає про непрості взаємини Джейка зі своїм братом, промоутером і тренером Джої та дружиною Вікі.

У ролях^[1]Редагувати

Актор	Персонаж
Роберт Де Ніро	Джейк Ламотта
Джо Пеші	Джої Ламотта
Кеті Моріарті	Вікі Ламотта
Френк Вінсент	Салвія Баттс
Тереза Салдана	Ленор Ламотта
Ніколас Коласанто	Томмі Комо
Колі Уоллес	Джо Луїс
Джонні Барнс	Шугар Рей Робінсон
Білл Ханрахан	Едді Іган
Маріо Гало	Маріо
Мартін Скорсезе	Барбізон
Джон Туртурро	людина за столом

Нагороди та номінаціїРедагувати

НагородиРедагувати

1981 — дві премії «Оскар»: найкращий актор (Роберт Де Ніро), найкращий монтаж (Тельма Шунмейкер)
1982 — дві премії Британської кіноакадемії: найкращий монтаж (Тельма Шунмейкер), найкращий новачок у провідній ролі (Джо Пеші)
1981 — премія «Золотий глобус» найкращому драматичному акторові (Роберт Де Ніро)
1980 — дві премії Національної ради кінокритиків США: найкращий актор (Роберт Де Ніро), актор другого плану (Джо Пеші)

НомінаціїРедагувати

1981 — 6 номінацій на премію «Оскар»: найкращий фільм (Роберт Чартофф, Ірвін Вінклер), режисер (Мартін Скорсезе), актор другого плану (Джо Пеші), актриса другого плану (Кеті Моріарті), операторська робота (Майкл Чепмен), звук
1982 — дві номінації на премію Британської кіноакадемії: найкращий актор (Роберт Де Ніро), найкращий новачок у провідній ролі (Кеті Моріарті)
1981 — номінація на премію Гільдії режисерів США за видатний режисерський внесок (Мартін Скорсезе)
1981 — 6 номінацій на премію «Золотий глобус»: найкраща драма, режисер (Мартін Скорсезе), актор другого плану (Джо Пеші), актриса другого плану (Кеті Моріарті), сценарій (Пол Шредер, Мардік Мартін), нова зірка року (Кеті Моріарті)

Цікаві фактиРедагувати

Заради правдоподібного зображення головного героя Роберту Де Ніро довелося піти на справжній професійний подвиг. Під час зйомок він набрав понад 20 кг ваги для того щоб зобразити постарілого й роздутого Ламотту після закінчення кар'єри.^[2]
Фільм займає перше місце в списку серед 10-и найкращих фільмів про спорт за версією AFI і четверте місце у загальному списку 100 найкращих американських фільмів за версією AFI 2007 року.
Подивившись картину, Ламотта зізнався, що вона змусила його зрозуміти, якою жахливою людиною він був.
У первинному варіанті сценарію була сцена, в якій Ламотта мастурбував у своїй тюремній камері.