Скажений бик
«Скаже́ний бик» (англ. Raging Bull) — американська біографічна спортивна драма 1980 року режисера Мартіна Скорсезе з Робертом Де Ніро, Джо Пеші, Кеті Моріарті[en], Ніколасом Коласанто[en], Терезою Салданою[en] та Френком Вінсентом у головних ролях. Фільм є адаптацією мемуарів колишнього чемпіона світу з боксу в середній вазі Джейка Ламотти 1970 року «Скажений бик: Моя історія». Фільм розповідає про кар'єру Ламотти, якого грає Де Ніро, його злети й падіння на боксерській арені, а також про його бурхливе особисте життя, сповнене гніву і ревнощів.
Скажений бик | |
|---|---|
| Raging Bull | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Мартін Скорсезе |
| Продюсер | Роберт Чартофф Ірвін Вінклер |
| Сценарист | Пол Шредер |
| На основі | Raging Bull: My Storyd  |
| У головних ролях | Роберт Де Ніро Джо Пеші Кеті Моріарті |
| Оператор | Майкл Чепмен |
| Композитор | П'єтро Масканьї |
| Кінокомпанія | United Artists, Chartoff-Winkler Productions |
| Дистриб'ютор | United Artists і Netflix |
| Тривалість | 129 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |  США |
| Рік | 1980 |
| Кошторис | 18 млн. $ |
| Касові збори | 23 383 987 $[1] |
| IMDb | ID 0081398 |
Скорсезе спочатку неохоче брався за розробку проєкту, однак врешті-решт він перейнявся історією Ламотти. Пол Шредер переписав перший сценарій Мардіка Мартіна[en], а Скорсезе і Де Ніро разом зробили свій внесок у подальшу роботу без зазначення авторства[2]. Пеші був невідомим актором до зйомок фільму, як і Моріарті, яку Пеші запропонував на роль дружини головного героя. Під час основних зйомок, кожна з боксерських сцен була поставлена під певний візуальний стиль, і Де Ніро набрав приблизно 27 кг, щоб зіграти Ламотту в його пізніші постбоксерські роки. Скорсезе був вимогливим у процесі монтажу та зведення фільму, очікуючи, що це буде його остання повнометражна робота.
Прем'єра «Скаженого бика» відбулася в Нью-Йорку 14 листопада 1980 року, а на екрани кінотеатрів він вийшов 19 грудня 1980 року. Фільм зібрав у прокаті 23,4 мільйона доларів при бюджеті в 18 мільйонів доларів. Після виходу на екрани фільм отримав змішані відгуки; хоча гра Де Ніро та монтаж отримали широке визнання, він викликав критику через свій насильницький зміст. Попри неоднозначні відгуки, фільм був номінований на вісім нагород Американської кіноакадемії на 53-й церемонії вручення премії «Оскар» (разом із «Людиною-слоном» як найбільш номінований фільм церемонії), у тому числі за найкращий фільм і найкращу режисуру, і виграв дві: за найкращу чоловічу роль для Де Ніро (його другий «Оскар») і за найкращий монтаж.
З часом, фільм отримав позитивне визнання з боку критиків і тепер вважається одним із найкращих фільмів, коли-небудь знятих. У 1990 році він став першим фільмом, який Бібліотека Конгресу США відібрала для збереження в Національному реєстрі фільмів як «культурно, історично чи естетично значущий»[3], а Американський інститут кіномистецтва поставив його на четверте місце серед найвидатніших американських фільмів усіх часів[4].
На 1 березня 2024 року фільм займав 168-му позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
Сюжет
ред.Фільм знято за мотивами мемуарів «Скажений бик: Моя історія» відомого американського боксера італійського походження, чемпіона світу Джейка Ламотти
Сюжет побудовано як спогади постарілого Джейка в 1960-х роках про розквіт і кінець своєї блискучої кар'єри на боксерському рингу. Своє прізвисько Джейк отримав за неприборканий бійцівський дух і скажений норов, який також випробували на собі його близькі. Фільм оповідає про непрості взаємини Джейка зі своїм братом, промоутером і тренером Джої та дружиною Вікі.
У ролях
ред.| Актор | Персонаж |
|---|---|
| Роберт Де Ніро | Джейк Ламотта |
| Джо Пеші | Джої Ламотта |
| Кеті Моріарті | Вікі Ламотта |
| Френк Вінсент | Салвія Баттс |
| Тереза Салдана | Ленор Ламотта |
| Ніколас Коласанто | Томмі Комо |
| Колі Уоллес | Джо Луїс |
| Джонні Барнс | Шугар Рей Робінсон |
| Білл Ханрахан | Едді Іган |
| Маріо Гало | Маріо |
| Мартін Скорсезе | Барбізон |
| Джон Туртурро | людина за столом |
Нагороди та номінації
ред.Нагороди
ред.- 1981 — дві премії «Оскар»: найкращий актор (Роберт Де Ніро), найкращий монтаж (Тельма Шунмейкер)
- 1982 — дві премії Британської кіноакадемії: найкращий монтаж (Тельма Шунмейкер), найкращий новачок у провідній ролі (Джо Пеші)
- 1981 — премія «Золотий глобус» найкращому драматичному акторові (Роберт Де Ніро)
- 1980 — дві премії Національної ради кінокритиків США: найкращий актор (Роберт Де Ніро), актор другого плану (Джо Пеші)
Номінації
ред.- 1981 — 6 номінацій на премію «Оскар»: найкращий фільм (Роберт Чартофф, Ірвін Вінклер), режисер (Мартін Скорсезе), актор другого плану (Джо Пеші), актриса другого плану (Кеті Моріарті), операторська робота (Майкл Чепмен), звук
- 1982 — дві номінації на премію Британської кіноакадемії: найкращий актор (Роберт Де Ніро), найкращий новачок у провідній ролі (Кеті Моріарті)
- 1981 — номінація на премію Гільдії режисерів США за видатний режисерський внесок (Мартін Скорсезе)
- 1981 — 6 номінацій на премію «Золотий глобус»: найкраща драма, режисер (Мартін Скорсезе), актор другого плану (Джо Пеші), актриса другого плану (Кеті Моріарті), сценарій (Пол Шредер, Мардік Мартін), нова зірка року (Кеті Моріарті)
Цікаві факти
ред.- Заради правдоподібного зображення головного героя Роберту Де Ніро довелося піти на справжній професійний подвиг. Під час зйомок він набрав понад 20 кг ваги для того, щоб зобразити постарілого й роздутого Ламотту після закінчення кар'єри.[5]
- Фільм займає перше місце в списку серед 10 найкращих фільмів про спорт за версією AFI і четверте місце у загальному списку 100 найкращих американських фільмів за версією AFI 2007 року.
- Подивившись картину, Ламотта зізнався, що вона змусила його зрозуміти, якою жахливою людиною він був.
- У первинному варіанті сценарію була сцена, в якій Ламотта мастурбував у своїй тюремній камері.
Примітки
ред.- ↑ Box Office Mojo — 1999.
- ↑ Evans, Mike (2006). The Making of Raging Bull. London: Unanimous Ltd. ISBN 1-903318-83-1.
- ↑ Complete National Film Registry Listing | Film Registry | National Film Preservation Board | Programs | Library of Congress. Library of Congress, Washington, D.C. 20540 USA. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ AFI's 100 Years... 100 Movies. web.archive.org. American Film Institute. 11 червня 2016. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Телеканал «РОСІЯ» історія фільму «Скажений бик». [Архівовано 2009-04-25 у Wayback Machine.] посилання від 29 жовтня 2008
Джерела
ред.- «Скажений бик» на сайті IMDb (англ.)
